Ох як класно журналісти примусили Єрмака в суді йорзать питаннями про Вероніку «Феншуй» Анікієвіч: «Знав? Спілкувався?»
Єрмак явно поплив від прямих питань. Молов чушь, що не помнить, бо Веронік багато. Адвокат аж забрав його з-під камер. Де не було жодного дуполиза з придворного пулу.
З оприлюднених в суді переписок з Єрмаком очевидно, що ця «феншуйка» своїми порадами впливала на кадрові призначення на рівні уряду і Офісу президента. Радила Єрмаку як токсичить тих чи інших персонажів перед «другом-гарантом». Тобто ніхуясєбє державна вага.
Оскільки СБУ і Офіс генпрокурора з ДБР раніше першими почали нападки на НАБУ і САП (мовляв, розслідування дружбанів президента – це результат рашистського впливу), то теж дозволю собі питання:
В чиїх інтересах громадянка Анікієвіч впливала на Єрмака, голову Офіса президента, якого дехто визнавав навіть впливовішим від Верховного головнокомандувача?
Як на мене, у навіюваннях цієї порадниці можна запросто побачити техніки «м’якого впливу», навіювання рішень. І ще мені здається, що навіяні рішення були не на користь України. Бо в моїх словах не тільки сарказм і ресентімент. Оцей графік не я придумав.
На графіку від «Нью-Йорк таймс» видно, що починаючи з лютого цього року ЗСУ втрачали куди менше територій, ніж раніше. Пройшло два місяці після відставки Єрмака і підозри Міндіча (як ми знаємо з прослушки, цей персонаж хвастався, що токсіком збив якусь кандидатуру на міністра оборони). І якось інакше почали розвиватись справи.
В кожній шутці є тільки частка шутки))) Але я не голова СБУ, ОГПУ, ДБР, які на підставі якихось припущень розгорнули справжнє переслідування корупціонерів, навіть в тюрмі гноїли.
*****
І да. В суд до Єрмака ніхто з прибічників не прийшов. І на поруки не взяв. Подивимся завтра чи знайдеться хтось готовий внести за нього заставу легальними грошами.
А поки чекаєте – можете почитати лонгрід «Нью-Йорк таймс», звідки я і взяв цей графік.
Війська Путіна ледь повзуть вперед на полі бою
Російські військові досі не вирішили фундаментальну проблему: як досягти значного просування на сході України, коли безпілотники літають усюди.
Президент Росії Володимир В. Путін намагався переконати президента Трампа, що його війська йдуть до неминучої перемоги в Україні, стверджуючи, що Київ повинен віддати весь східний Донбас, аби уникнути неминучої поразки.
Але ситуація на полі бою свідчить про інше.
Після успіхів наприкінці минулого року російські військові майже зупинилися. У деяких районах України вони втратили територію. З урахуванням середньої щомісячної швидкості просування, яка спостерігається цього року, Росії знадобиться понад три десятиліття, щоб повністю захопити Донбас, що Кремль поставив умовою для припинення війни.
Уповільнення може бути тимчасовим і, принаймні частково, зумовлене сезонними факторами. Російські війська зазвичай набирають швидкості влітку, чому сприяють кращі погодні умови та листя, яке забезпечує кращий захист від дронів. Останніми днями українські посадовці попередили, що війська Москви готуються до нових наступальних операцій і активізували дії по всьому фронту.
У ширшому сенсі Росія ще не вирішила фундаментальну проблему: як досягти значних успіхів на полі бою, насиченому дронами. Часи, коли великі маси військ штурмували лінію фронту на бронетехніці, в основному минули.
Натомість змагання між Києвом і Москвою здебільшого полягає у розробці кращих дронів та кращих засобів захисту від них. На деяких ділянках фронту Україна за останні місяці здобула перевагу завдяки швидкому прогресу в технології, виробництві та тактиці. Але Росія наполегливо працює, щоб наздогнати, розбудовуючи більші сили безпілотників після розгортання успішного елітного підрозділу безпілотників, відомого як «Рубікон».
Безпілотники змусили російські війська змінити свою стратегію. Тепер вони намагаються поступово проникати на територію невеликими групами солдатів, часто пішки. Це призвело до появи дедалі більшої смуги території, відомої як «сіра зона», де присутні війська обох сторін і контроль не є чітко визначеним.
«Найкраще, що вони можуть зробити, — це застосовувати ці тактики проникнення та наносити удари по мережах підтримки, розташованих досить далеко за лінією фронту, — націлюючись на українські дронні команди та логістичну підтримку», — сказала Дара Массіко, старша наукова співробітниця Фонду Карнегі за міжнародний мир. «Але це не призводить до швидких успіхів. Вони ніби застрягли».
Хочете бути в курсі подій у Росії та Україні? , і ми надішлемо наші останні новини на вашу електронну пошту.
У міру того як військові дії заходять у глухий кут, російський уряд опиняється під дедалі більшим економічним і політичним тиском.
Рейтинг Путіна впав до найнижчого рівня з початку війни, оскільки економіка згинається під тягарем величезних військових витрат, а відключення мобільного інтернету, введені частково для запобігання атакам українських дронів, викликають гнів пересічних росіян.
Пізно в суботу на прес-конференції Путін натякнув на можливість закінчення війни. «Я вважаю, що справа добігає кінця, але вона залишається серйозною», — сказав він. Але водночас він висловив нотки непокори, особливо щодо європейських країн, які підтримують Україну.
Наразі Кремль продовжує вести бойові дії. Однак труднощі, з якими він стикається на полі бою, ускладнюють ту версію про неминучу перемогу, яку Путін намагається продати адміністрації Трампа, яка виступає посередником у мирних переговорах з Україною. Росія прагне чинити тиск на Київ, щоб той віддав ті частини Донбасу, які її військовим не вдалося захопити.
Навіть коли в березні цього року Росія зазнавала труднощів на полі бою, пан Трамп в інтерв’ю Politico розвинув свою попередню заяву про те, що президент України Володимир Зеленський «не має карт», сказавши, що тепер він має «ще менше карт».
У четвер головний радник Кремля з питань зовнішньої політики Юрій Ушаков заявив, що доки Україна не виведе війська з регіону, Росія не бачить сенсу в подальших мирних переговорах. Україна відмовилася віддати цю територію, хоча переговори щодо перетворення її на якусь міжнародну демілітаризовану зону тривають.
Хоча Росія й не з’ясувала, як захопити й утримати великі території шляхом проникнення, вона, можливо, вважає, що поступовий наступ — це все одно кращий підхід, сказала пані Массіко. Це дозволяє уникнути ризику великих операцій, які можуть піти не так і поставити під сумнів перспективи перемоги, додала вона.
«Я думаю, що це поєднання відсутності оперативного рішення та задоволення Кремля таким рівнем політичного ризику, а також надії на те, що мирні переговори дозволять вирішити найскладнішу частину — боротьбу за решту Донбасу», — сказала вона.
Якою б не була стратегія Росії, очевидно, що темпи її наступу цього року сповільнилися, як свідчать три основні організації, що відстежують ситуацію на полі бою: Інститут вивчення війни, Black Bird Group та DeepState.
Дві з цих груп зазначають, що були місяці, коли Росія зазнавала чистих територіальних втрат, хоча постійно розширювана «сіра зона» на фронті призвела до різних тлумачень того, що саме вважати захопленою територією.
За статистикою Black Bird, мізерні здобутки Росії за останні три місяці стали найгіршим результатом на полі бою в Україні з 2023 року.
Ті обмежені здобутки, яких досягла Росія, супроводжувалися великими втратами. За оцінками, до кінця минулого року у війні загинуло 352 000 російських солдатів, згідно з даними, опублікованими цього тижня російськими ЗМІ «Медіазона» та «Медуза». Це більш ніж у шість разів перевищує кількість американських солдатів, загиблих під час війни у В'єтнамі.
За словами американських та європейських чиновників, у міру зростання втрат Росія також не досягла цілей з набору новобранців у перші кілька місяців року. Це викликало питання щодо того, як довго Кремль зможе підтримувати військові дії, не вдаючись до чергового непопулярного призову.
Російські солдати розповіли про небезпеку, з якою вони стикалися, виконуючи наказ про проникнення на територію, де кожен їхній крок відстежували українські дрони.
Один 24-річний солдат, який воював на Донбасі, а минулого року дезертирував, розповів газеті «The New York Times», що його підрозділ майже місяць намагався закріпитися в одному містечку поблизу міста Покровська: штурмові загони намагалися прорватися туди, але їх знищували українські дрони.
Тоді їхній командир наказав військам почати проникати в місто парами, які проникали туди день за днем, поки не створили достатню присутність для закріплення на території. Пари трималися на відстані одна від одної, щоб уникнути скупчення в одному місці та не стати мішенню, розповів солдат, який з міркувань безпеки побажав залишитися анонімним.
Реальність «сірої зони» означає, що поранені російські солдати часто залишаються на заблокованій території, а їхні підрозділи не можуть їх евакуювати. Російський солдат розповів, як намагався відправити дроном воду та шоколадні батончики своєму товаришу, який помирав від зневоднення.
Протягом більшої частини минулого року тактика проникнення невеликими групами працювала, хоч і повільно. За даними Black Bird, протягом 2025 року російські військові захопили в Україні територію площею 1 768 квадратних миль, що трохи більше за Род-Айленд.
Росія роками вела бої за Покровськ, а також за місто Часів Яр на північному сході. Але лінія фронту, по суті, досі проходить через ці міста, що підкреслює, наскільки ситуація на полі бою залишається в цілому в стані патової.
Збройні сили України мають свої проблеми, зокрема тривалий дефіцит особового складу та високий рівень дезертирства. Дрони дозволили їм стримати наступ більшої за чисельністю російської армії, але коли Росія втрачає територію, вона, як правило, переходить у «сіру зону», а не повертається під повний контроль Києва.
«Багато з того, що гальмує російський наступ, також ускладнює ситуацію для України», — сказав Еміль Кастехелмі, військовий аналітик компанії Black Bird, що базується у Фінляндії.
Україна прагне підвищити вартість війни для Кремля, завдаючи ударів по нафтових об’єктах та інших цілях у глибині Росії, а також намагаючись завдати більших втрат.
Міністр оборони Михайло Федоров заявив, що мета України — вбивати або серйозно поранити 50 000 солдатів на місяць, що перевищує нинішні показники, які, за її даними, становлять близько 35 000. За словами пана Федорова, це накладе на Росію «витрати, яких вона не зможе витримати», і «примусить до миру силою».
Українські солдати розповіли The Times, що активність Росії на Донбасі останнім часом посилилася, що підвищує ймовірність прискорення її наступу.
Старший лейтенант Максим Бакулін, український офіцер у Донецькій області, яка становить більшу частину Донбасу, сказав, що операції Росії з проникнення почали набирати обертів. За його словами, протягом приблизно трьох тижнів весняна зелень дозволяла військам пересуватися таємно, а сухіша погода означала, що вони знову могли наступати на мотоциклах, а не пішки.
«Масового наступу» ще не було, сказав лейтенант Бакулін по телефону, але «всі про це говорять, це може статися. Ми повинні завжди бути готовими».
