«The Economist» помітив – чим далі європейська столиця від Москви, то тим менше у неї бажання витрачати гроші на оборонку. Бо воно ж далеко, ето нє наша вайна. А ще й серед простих європейців почали маніфестації: «Стадіони замість дронів!»
І я не можу їх попрікнути. Бо навіть в Україні повно таких людей, яким поасфальтіравать дорогу в кварталі, штоп удобнєй було їздить в офіс. І штоп школу і парк отрємонтіровалі. Бо нада ж как-та жизнь свою жизнь, коли щодня(!) гинуть сотні наших воїнів на фронті. То що хотіти від європейців, у яких ракети над головами не літають?
В общім, все просто. У кого Роісся поруч – напружуються. Наприклад, Фінляндія скоротила видатки на охорону здоров’я і соціальні послуги. А Італія – тупо пішла на бухгалтерські маніпуляції, щоб зробити вигляд, що вони збільшують витрати на оборону згідно планів НАТО.
Європа обіцяла гроші на оборону. Але не може їх виділити
На заводі на півночі Швеції, де щороку зі сталевих брусків виготовляють сотні броньованих машин, висить український прапор із написом кирилицею «дякую, завжди». Цей прапор подарувала 21-а бригада Збройних сил України, яка використовує бойові машини піхоти CV90, що виробляються саме тут. Її бійці ласкаво називають її «скандинавською bestією». Прапор щодня нагадує працівникам про те, що їхня праця спрямована на захист Європи. «Приємно бачити, що ми допомогли людям», — каже Юлія, яка працює тут на складальній лінії.
Десятиліття тому завод Hagglunds, що належить BAE Systems — найбільшій оборонній компанії Великої Британії, — скорочував витрати, щоб вижити. Сьогодні вона збільшує свої потужності в п’ять-шість разів, щоб задовольнити стрімко зростаючі замовлення. Виручка зросла з 211 млн доларів у 2018 році до 1,1 млрд доларів у 2025 році і наближається до «понад 2 млрд доларів» на рік, зазначає генеральний директор Томмі Густафссон-Раск. Кількість працівників з 2021 року зросла більш ніж утричі — до близько 2 600 осіб.
Процвітання в Орнскольдсвіку — це одна зі сторін буму переозброєння в Європі, оскільки континент поспішає виконати укладену рік тому угоду НАТО про збільшення видатків на оборону до 3,5 % ВВП (плюс ще 1,5 % на інфраструктуру безпеки) до 2035 року. Значна частина цих коштів піде на нове обладнання — від ракет до дронів, танків і військових кораблів. Європейські члени НАТО мусять відновити свої збройні сили, щоб протистояти потенційному російському нападу, можливо, без американської підтримки. Для країн із розвиненою оборонною промисловістю ці інвестиції сприятимуть економічному зростанню.
Однак інша сторона цього буму переозброєння проявилася під час нещодавньої демонстрації в Брюсселі, де тисячі людей пройшли під гаслом «соціальне забезпечення, а не війна». Минулого року в Італії профспілки вивели на вулиці близько 500 000 людей на знак протесту проти збільшення видатків на оборону. Якщо Європа прагне мати більш боєздатні збройні сили, їй доведеться йти на компроміси. Для цього знадобляться додаткові державні запозичення, підвищення податків, скорочення соціальних видатків або поєднання цих трьох заходів.
Проте уважний аналіз фінансів найбільших військових держав Європи показує, що багато з них, зокрема Велика Британія та Франція, рухаються курсом, який навряд чи дозволить досягти цільового показника у 3,5%. Це може спричинити гострі суперечки на саміті НАТО 7–8 липня в Анкарі. Дональд Трамп і його міністр оборони Піт Хегсет вважають європейських членів НАТО дармоїдами, які користуються гарантіями безпеки США, водночас надаючи своїм громадянам щедрі пільги та тривалі відпустки. 3 липня пан Трамп опублікував у соціальних мережах діаграму, яка показує, що американські видатки на оборону значно перевищують видатки кількох членів НАТО, і прокоментував: «Для США безглуздо продовжувати йти цим одностороннім шляхом».
Ціль у 3,5 % видатків була встановлена, щоб утримати пана Трампа на борту. Щоб зрозуміти, чому багато європейських країн можуть не виконати цю обіцянку, варто розділити їх на три групи: «хороші», «сумні» та «самовдоволено байдужі».
Жменька євро
Країни, які досягли цієї мети або незабаром її досягнуть, — це переважно ті, що відчувають найбільшу загрозу з боку Росії, такі як країни Балтії та Польща. Це часто вимагає важких рішень. Литва підвищує деякі існуючі податки та запроваджує новий податок — «внесок на безпеку». Фінляндія різко скорочує видатки на охорону здоров’я та соціальні послуги. Загалом 11 європейських країн фінансують щонайменше половину збільшення своїх видатків на оборону за рахунок підвищення податків або скорочення видатків, підраховує рейтингове агентство Fitch.
За даними опитування аналітичного центру «Європейська рада з міжнародних відносин», це, як правило, легше зробити в країнах, що знаходяться на передовій, де більшість населення підтримує скорочення соціальних видатків для фінансування оборони. Інші країни зі «сприятливого» списку мають достатній простір для запозичень, наприклад, Данія, Швеція і, насамперед, Німеччина, яка планує досягти рівня 3,7 % до 2030 року. Низький рівень державного боргу дозволяє політикам, принаймні наразі, уникати вибору між «зброєю та маслом».
Країни з «сумної» групи прагнуть досягти поставленої мети, але мають мало можливостей для запозичень і низький рівень підтримки підвищення податків або скорочення соціальних виплат. На жаль, до них належать обидві європейські ядерні держави — Велика Британія та Франція. Велика Британія перебуває в настільки скрутному становищі, що минулого місяця міністр оборони Джон Хілі подав у відставку через мізерне заплановане збільшення його бюджету. Представник міністерства фінансів у відповідь попередив, що пан Хілі, по суті, вимагав «скорочень на школи та лікарні». В результаті подальших суперечок було досягнуто незначного збільшення на 0,1 % ВВП до 2030 року, що в сумі складе 2,7 %. Аналітики сумніваються, що Велика Британія досягне позначки 3,5 % до 2035 року.
Франція відстає ще більше. Вона планує збільшити видатки на оборону лише до 2,5 % ВВП до 2030 року. Навіть це вимагатиме «значних компромісів» у вигляді підвищення податків або скорочення видатків у інших сферах, за даними Рахункової палати Франції.
Є й ті, хто самовдоволено ставиться до цього з байдужістю. Іспанії вдалося домогтися для себе винятку, заявивши, що вона обмежить видатки на рівні 2,1 % ВВП. Інші країни, такі як Португалія (яка витрачає на оборону ледь 2 %), урочисто клянуться, що досягнуть поставленої мети, але майже не докладають для цього жодних зусиль. Італія запропонувала власне креативне рішення, повідомивши про 39-відсоткове збільшення видатків, щоб досягти 2% ВВП минулого року. Але фактичне збільшення видатків становило лише 7%; решта — бухгалтерські хитрощі.
Кілька євро більше
Країни, які не досягнуть 3% до 2030 року, матимуть ще більші труднощі до 2035 року. Багато хто може зволікати до останніх кількох років, як це було, коли НАТО встановило орієнтир у 2% на саміті 2014 року, попереджає Фенелла МакГерті з Міжнародного інституту стратегічних досліджень, аналітичного центру. Результатом став стрибкоподібний «хокейний» стрибок у видатках, що змусив союзників конкурувати між собою за обмежене військове спорядження, що призвело до зростання цін і термінів очікування.
Політична ситуація складна. У багатьох країнах є як ліві популісти, які виступають проти видатків на оборону з соціальних міркувань, так і праві популісти, які не вважають Росію загрозою. Фіскальна сторона також буде складною: країни, які беруть позики для фінансування оборонних бюджетів, такі як Німеччина, матимуть труднощі з їхнім утриманням у міру зростання виплат за відсотками та витрат, пов’язаних зі старінням населення.
Проблема полягає не лише в тому, що країни можуть не досягти цільових показників видатків. Проблема також у тому, що вони неефективно витрачають ці кошти. Багато хто витрачає занадто багато на вітчизняну промисловість, що призводить до фрагментації. Європа використовує 12 типів танків і виробляє п’ять різних гаубиць, тоді як в Америці — лише по одному з кожного виду. Крім того, трапляються й марнотратства. Минулого місяця Німеччина скасувала програму суднобудування вартістю 10 млрд євро (11,4 млрд доларів), оскільки вона затримувалася, а витрати зросли до 18 млрд євро. Платники податків мають підстави бути розлюченими, адже було змарновано 2,3 млрд євро на фрегати, яких військово-морські сили ніколи не отримають.
Замість того, щоб просто дивитися на витрати, країни повинні звертати увагу на те, що саме купується за ці гроші, і чи забезпечують ці закупівлі ті можливості (наприклад, бронетанкові бригади), які вони обіцяли НАТО. Багато з цих цілей оточені таємницею, і на те є вагомі причини, але якщо трохи привідкрити завісу, це підвищило б рівень підзвітності. Найзапекліші суперечки щодо бюджету ще попереду. Урядам буде легше обґрунтувати необхідність видатків на оборону, якщо вони зможуть продемонструвати, що раціонально використовують ці кошти
