Ми вже не маємо справи з поодинокими ударами — сьогодні проти нас працює індустрія масових дронів. Це сотні запусків, синхронні атаки з різних напрямків, комбіновані удари для відволікання. Кожен такий епізод створює десятки окремих загроз, і навіть якщо з них «вилетить» лише кілька, шкода може бути великою: гарячі місця — електростанції, логістичні центри, лікарні та житлові квартали.
Ключова проблема — ми часто втрачаємо треки: радар бачить — потім не бачить; камера нічого не фіксує; сигнал глушать і координати стають некоректними. У результаті маємо «локаційно втрачені» цілі: формально є слід, але практичного результату — немає. Натомість рішення є простим за ідеєю і реалістичним за виконанням: створити мережу, яка бачить і чує краще, обробляє швидше й дає можливість дешевою зброєю знищувати більшість дрібних загроз.
Чому стара ППО не підходить
Сьогоднішні ППО — це системи для великих цілей. Вони дорогі, їхня логістика складна, і вони не пристосовані до того, що може бути атака одночасно з десятків пунктів. Уявіть: ворог запускає 100 дрібних апаратів, і кожен вартістю кілька тисяч доларів — якщо на кожен витрачати перехоплювач за мільйони, економіка бою буде програшною. До цього додаються багатоповерхова забудова, пагорби, ліси — все це створює «сліпі зони». І ще — РЕБ: якщо глушать канали управління, дрон перестає коректно передавати координати, але може летіти далі.
Тому відповідь — не додати ще один великий комплекс, а змінити архітектуру: зробити систему більш розподіленою, дешевою в масштабі і швидкою в рішенні. Це означає — тисячі невеликих вузлів замість кількох монстрів.
Нова архітектура простими словами
Уявіть залізничну мережу: є станції (сенсори), локальні диспетчерські (edge-блоки), обласні диспетчерські (рег. хаби) і центральний вокзал (наццентр). Так само працює нова ППО — тільки замість потягів тут — дрони.
Сенсори — очі й вуха
• Радари дають першу підказку: «щось наближається».
• Радіопеленгатори кажуть: «є сигнал управління з цієї сторони».
• Камери й тепловізори показують картинку: чи це дрон, чи птах, чи безпечний прилад.
• Акустичні датчики — чують гул двигунів і дають напрямок, навіть коли інші сенсори мовчать.
Акустика — це як слух людини в темній кімнаті: коли ти не бачиш, але чуєш кроки, ти знаєш, в якому напрямку відповідати.
Обробка на місці
Раніше всі дані летіли в центр, і там вирішували. Це довго. Тепер невеликі комп’ютери біля сенсорів одразу вирішують, чи це небезпека, чи ні. Вони поєднують звук, картинку і радар і створюють один «трек». Навіть якщо мережа впаде, місцеві вузли можуть діяти самостійно.
Ураження — дешеве та швидке
Що робити з виявленим дроном?
• Відпрацьовує місцева турель або перехоплювач.
• Працює дрон-перехоплювач.
• А якщо одночасно надходить сотня — включається резерв (лазер чи HPM), щоб накрити одразу велику кількість апаратів.
Мета — не вбити все золотими ракетами, а швидко і дешево прибирати загрозу.
Про «втрачені» цілі — що це і як ми їх тримаємо
Коли ми «втрачаємо» ціль, це не кінець. Нова система каже: «трек зберегти, навіть якщо впав один сенсор». Якщо радар зник, звук або камера продовжують спостереження — і ми маємо так званий probabilistic track (ймовірнісний слід). Це означає: система пам’ятає, де ймовірно знаходиться дрон, і підказує effectors діяти раніше, ніж чекати стовідсоткової впевненості.
Також ми навчилися діяти за простою позицією: якщо є висока ймовірність, що дрон летить до житла або енергостанції — дозвіл на миттєве ураження може бути виданий з коротким вікном підтвердження. Краще помилкове відстрілювання у полі, ніж вирви в житлових кварталах. І при цьому все фіксується: звук, кадри, радарні сліди — для подальшого аналізу.
Детально про акустичні датчики — чому це наша перевага
Акустичні датчики — це один із найдоступніших і найефективніших елементів системи.
Що вони роблять?
Вони чують характерний гул двигунів. Навіть коли дрон літає за будівлею або в лісі, звук досягає мікрофонів. Масив мікрофонів визначає напрям звуку, а програма на місці розпізнає його як «дрон» або «не дрон».
Де їх ставлять?
На дахах будинків, на стовпах, біля заводів, на лініях кордону. Місця з хорошою видимістю звуку — переважно там, де немає сильних джерел шуму поруч.
Чому це вигідно?
• Дешевше за складні радари;
• Місцеві фабрики можуть робити більшість деталей;
• Швидко розгортаються — у громадах, що блискавично збільшить покриття;
• Працюють у темряві, за хмар і під дією глушіння.
Обмеження і як їх вирішуємо
Шум міста, вітер чи фабричні гулки створюють перешкоди. Але сучасні програми вміють відфільтровувати ці шуми, навчаючись на локальних прикладах. І ще: акустика не працює одна — вона підкріплена радаром і камерою. Разом вони дають надійний трек.
Кілька живих прикладів роботи системи
• Вечір у місті: акустика чує підліт дрона, камера нічного бачення уточнює його присутність, місцева турель попереджає і влучає до того, як дрон підійде до житлового масиву.
• Лісовий кордон: радар не бачить через дерева, але лінійна акустична система чує і передає координати; злітає дрон-перехоплювач із передового вузла і перехоплює апарат у зоні безпечного падіння.
• Масована атака: сотні дронів — місцеві вузли відпрацьовують «першу хвилю», турелі збивають десятки одиниць, резервний HPM накриває решту, загалом — більшість апаратів не досягає цілі.
Ці кейси — не фантазія; це адаптований сценарій дій на випадок сучасної тактики супротивника.
Чому це треба починати зараз
Ворог уже перейшов у масове виробництво дронів. Кожен місяць без змін у нашому підході — це додаткові ризики: удари по електростанціям, по мостам, по лікарням.
Натомість у нас є переваги:
• Локальні підприємства можуть швидко навчитися робити акустику, корпуси для сенсорів, монтажні рами;
• Прості модулі (радар невеликого радіуса + акустика + камера + локальний комп’ютер) можна ставити масово;
• Люди в громадах отримають відчуття безпеки — коли вночі небо більше не здається беззахисним.
Цю мережу можна запустити за місяці — не за роки. Пілот на 10 громад дасть нам дані і досвід, який потім масштабувати.
Соціальний і економічний ефект
Крім безпеки, це — робота для регіонів. Місцеві майстерні, електронні цехи та інженери залучаються до виробництва датчиків і супутніх компонентів. Це означає робочі місця в ОТГ, наповнення місцевих бюджетів і швидку реакцію на поломки — бо люди поруч, а не десятки годин в дорозі.
Також важливий політичний ефект: коли мешканці бачать діючу систему, довіра до влади зростає. Коли ж системи немає — зростає страх і тиск на політиків.
Що потрібно ухвалити та зробити (простими словами)
1. Дати команду на пілот — 10 громад за 60 днів.
2. Зробити просту процедуру сертифікації для місцевих виробників акустики й корпусів.
3. Віддати наказ: edge-обробка в кожному вузлі (щоб рішення приймались блискавично).
4. Закупити кілька десятків AI-турелей для пілоту.
5. Виділити кошти на навчання місцевих техніків і операторів.
Це — конкретні і прості кроки. Вони не вимагають роками чекати бюджету чи імпортних погоджень.
Висновок
Сьогоднішня війна показує: головна загроза для міст і громад — це не лише великі ракети, а саме масові дрони. Вони дешеві, численні й важко відслідковуються традиційними засобами. Кожна «локаційно втрачена» ціль — це потенційний удар по житловому кварталу чи об’єкту критичної інфраструктури.
Відповідь на цю проблему не в черговій батареї дорогих комплексів, які фізично не встигають за темпом атак, а у створенні масової багатошарової мережі. Її фундаментом мають стати сенсори різних типів, серед яких особливе місце займають акустичні датчики — прості, дешеві, придатні для швидкого розгортання у громадах. Саме вони здатні «підхопити» ціль там, де радари чи камери безсилі, і не дати ворогу сховатися у сліпій зоні.
Це рішення не лише технічне, а й стратегічне: воно дозволяє Україні стати першим у світі прикладом держави, що побудувала цифровий купол безпеки власними силами. Воно дає роботу місцевим виробництвам, залучає громади до оборони, зміцнює довіру суспільства до влади. І головне — позбавляє ворога відчуття безкарності, коли навіть дешевий «шахед» може долетіти до цілі.
Питання не в тому, «чи можливо це зробити», а в тому, чи буде ухвалене рішення сьогодні, а не завтра. Кожен день зволікання означає нові втрати, нові руйнування і нові «локаційно втрачені» цілі, які насправді стають знайденими у вирвах і пожежах. Завдання ж України — перетворити цю категорію на історію минулого.
Нове ППО — це не щит для звіту, а щит із зубами, який реально знищує загрозу. І створити його можна вже тепер.
