Подивимся в оперативному та стратегічному відношенні.
Що нам дасть залишення Слов'янська, Краматорська, Костянтинівки та переселення мільйона людей вглиб країни?
Ось припустимо, настало стійке припинення вогню, у нас виборчий чад, потихеньку приходить дембель.
Звісно також приходять спроби поміняти одночасно свіжим поповненням бригади. Поміняти саме з тих 4 млн., хто не захотів скачати програму із зеленою галочкою.
Людей, які очевидно не спішать у степ під скиди.
Противник отримає вихід із агломерацій Донбасу — за Слов'янськом поля та великий залізничний вузол.
Противник отримує кілька аеродромів, підготовлені позиції, рокади, вузол доріг, досить потужну промку, не зруйновану, звідки літатимуть пілоти і де лежатимуть у підвалах боєприпаси.
Схожих укріплень, де стоять старі ще часів АТО доти, де є поглиблені цистерни для палива, підземні КП, технічні поверхи заводів, закриті охрові шахти — за агломераціями нічого і близько немає.
Чи маємо ми тут і зараз десятки мільярдів дати житло, роботу, платити виплати ще мільйону людей, помінявши їх долі, на те щоб гіпотетично не лилася кров ? Ні. Бо оборонні трати та відновлення ніхто не відміняв.
А чи є охочі давати десятки мільярдів під гарантії — мамою присягаюся, брате? Не впевнений. Вже вкладав банк ЄБРР у дорогу до Маріуполя — не допомогло. Люди втекли з під Луганська у Ірпінь і знову біженці.
У Донецьку ворог закінчить аеродром під дальні БПЛА. Коли “припинення вогню” стане неактуальним, а це роки 2 зараз по верхній межі, звідти полетять сотні “Шахедів”. Кинджально на ЛБС, щоб менше пошмагали їх у польоті ППО та мобільні групи.
А з аеродромів Слов'янська та Краматорська працюватиме оптика, яку РЕБ не заглушить, але він може розмазувати координати у “Екскалібурів” та високоточної реактивки.
Вони будуть в укріпленнях та у агломерації, ми в полі — це буде коштувати багато крові. У час коли в армію немає черги.
Гарантії, що цього не станеться? Ті британські та французькі віртуальні бригади, які колись досягнуть припинення вогню приїдуть і стануть чи то на Заході, чи проти Білорусі.
А як вони допоможуть не дати стрибнути квадроциклам, мотоциклам та іншим ослам, коли нагромадять виробництво снарядів КНДР та дронів?
Чесна відповідь буде — ніяк. Вони можуть звільнити нам частину сил із завіси кордону або здійснювати ППО та ПРО, але не більше.
І чесне слово РФ, звісно — після “Крим би взяли чи ми, чи солдати НАТО”, після Іловайська, після “ми їхали з 8 напрямків на навчання”, вибухів у колонії, воно важить трохи більш ніж нічого.
Що вони не стрибнуть, зуб дають, звичайно ж ми їм віримо, як вірять ім у ЕС, так, що штампують нові заводи вибухівки і печі закалки гільз, як гарячі пиріжки.
Утримувати армію доведеться, у полі, з гарним штатом та нормальною зарплатою, хай не бойовими як зараз, але нормальною.
Бо там будуть і підриви, і контакти, і аварії, і самостріли, і невідомі дрони скиди робити. Це багато грошей, яких у нас також немає без донорів. І це більше грошей ніж тримати все як є.
А нам за це прекрасне нічого та чесне слово РФ. Тому якщо це їх остання пропозиція — евакуюємо Крам та Славік і ось прекрасне слово РФ, що замовкнуть гармати, то не домовляться і цього разу.
Підсумок — сидіти в гіршій ситуації, втративши інженерні загородження та укріплення, під загрозою виробництва декількох тисяч боєприпасів, що барражують, кількох сотень ракет, ще кількох розгорнутих дивізій і створених підрозділів пілотів.
Цього не буде, бо нам з таких договорів нам одні мінуси, за їхні гарні очі і мамою клянусь, братан.
Тягнуть час, не хочуть санкцій вчора і в них вийшло, хочуть до дощів досягти ще чогось, а раптом пощастить і десь вирвуться на оперативний.
Не більше. Пакистан та Індія хотіли домовитися – досягли припинення вогню за тиждень. Ніхто не шукав у Ведах рядки про печенігів і не дивився в стародавніх картах, де малювали кордон прадіди.
