Міндічгейт тепер частина життя Зеленського.
І від цього вже нікуди не втекти.
Приїзд Зеленського до Лондона супроводжується не оваціями, а статтею у Daily Mail:
«Кінець міфу про святу Україну».
Але давайте чесно:
Це не про Україну.
Це — про святого Зеленського, якого Захід сам створив, сам підняв на п’єдестал — і тепер сам же демонтує.
Корупційні історії, Міндічгейт, золоті унітази і пачки грошей — усе це не випадковий інформаційний шум.
Це знак: міф більше не працює.
Ефект «героя-реформатора» згорів.
І Заходу це тепер офіційно дозволено говорити вголос.
Україна має усвідомити головне:
Зеленський не просто тоне.
Він тягне країну за собою.
Бо у глобальній грі важить не те, що відбувається всередині України — а те, кого бачать партнером по переговорах.
А сьогодні Зеленського бачать так:
▪︎ Корумпований оточенням.
▪︎ Токсичний у сприйнятті європейських еліт.
▪︎ не здатний домовлятися без особистих істерик.
▪︎ Вразливий через Міндічгейт.
▪︎ Неконтрольований у турборежимі власних страхів.
Для Лондона, Берліна, Вашингтона він уже не «лідер війни».
Він — проблема, яка перешкоджає конструкції нового світу.
Що це означає для нас?
Україна повинна зробити те, чого не зробив сам Зеленський:
➤ Відокремити країну від президента.
➤ Не дозволити, щоб один недосвідчений перемовник, який живе власними сюжетами, визначав долю держави на десятиліття вперед.
Бо сьогодні головний ризик не в тому, що Трамп щось віддасть путіну.
Головний ризик у тому, що Зеленський стане слабкою ланкою у момент, коли світ переходить до великого перерозподілу ролей.
➤ Треба міняти переговорника.
Не для стилю.
Не для внутрішньої політики.
А для того, щоб Україну взагалі допустили до столу, де вирішується її майбутнє.
Зеленський може приїхати в Лондон, Вашингтон чи Берлін.
Але Міндічгейт приїде разом з ним.
І це вже не відмити жодним телемарафоном.
•
Трамп сказав, що «говорив з лідерами України».
Звучить буденно — але це політичний землетрус.
Бо ще вчора всьому світу здавалося, що в Україні є один лідер.
Що Україна = Зеленський.
Що немає альтернативи, немає суб’єкта, немає іншого голосу.
А тепер — раптом — «лідери України… включно із Зеленським».
Це не помилка перекладу.
Це нова рамка, яку Трамп нав’язує світу:
1. Є «Україна» — і є «Зеленський».
Це більше не одне й те саме.
2. Є люди в Україні, які готові говорити.
І є одна людина
3. Світові подають сигнал:
Україна — це не Зеленський.
Так формуються нові реальності:
не виборами, не законами, а одним реченням, сказаним у Вашингтоні.
Трамп показав, що двері відкриті не лише для держави,
а й для нового лідера, який не буде тягнути Україну вниз.
•
Трамп заявив, що мирна пропозиція США вже «є».
Росію вона влаштовує, команду Зеленського — теж.
А сам Зеленський її «не читав».
Але суть не в тому, правда це чи ні.
Суть у тому, яку рамку Трамп нав’язує світу.
1. Трамп не описує реальність — він її створює.
«Угода існує», «Москва згодна», «українці у захваті» — це політична конструкція.
Він малює картину, де всі хочуть миру, а гальмує один Зеленський.
2. Чи читав Зеленський документ?
Звісно, читав — або принаймні знає ключові пункти.
Інакше не було б нервової реакції Банкової.
Трамп це чудово розуміє.
Тому «не читав» — це не інформація, а приниження статусу.
3. Це пряма атака на легітимність Зеленського як переговорника.
Сигнал союзникам і світу:
«Угода можлива. Проблема — персональна, не стратегічна».
Це знімає з України відповідальність,
але перекладає всю провину на Зеленського.
4. Трамп підвищує ставки:
або Зеленський входить у його процес — або його обійдуть.
Це не дипломатія.
Це демонстративне зміщення центру переговорів:
США, РФ, Китай — а Зеленський «зовні».
5. Реальний сенс заяви:
Трамп попереджає: мирний пакет формуватиметься без Банкової, якщо Банкова не погодиться грати за його правилами.
І путін, і Сі це почули.
Тому Україні терміново необхідна заміна переговорника. Офіційна. Інституційна.
Бо кожен наступний крок у такій конфігурації буде ще болючішим — і вже не лише для Зеленського, а для держави.
