Росіянами, які в даному випадку навіть називають себе "лікарями". Ці "лікарі" змушують наших військових терпіти біль та отримують від цього естетичне задоволення. Але що, зокрема, криється за такими діями?
Бажання принизити. І ось ми бачимо реальне обличчя росії. Забудьте, на хрін, про той балет, про достоєвських і пушкіних. Бажання принизити й отримання від цього задоволення - це і є сутність російського так званого народу.
Ось вони викрали десятки тисяч наших дітей. Маючи розуміння про те, хто такі росіяни, я дуже боюся, що ці діти будуть оточені любов'ю. Там таке не приживається. Люди, в основу яких закладена заздрість, невпевненість, через це ненависть, не можуть і ніколи не виховають здорових дітей. Десь хтось обов'язково зірветься на дитині іншої національності, змушуючи її відчувати себе винною, вдячною, залежною. В цілому хворе "суспільство" породжує тільки хворий соціум - хворих "лікарів", хворих "вчителів", хвору "армію".
Вдумаймося: вони беруть полонених на чужій землі, самі до нас приходять, розуміють свою перед нами неповноцінність та під час тортур повторюють, що ми заслуговуємо на геноцид (такі цитати наводять хлопці, які були в полоні). За що заслуговуємо? З якого переляку? Що ми такого зробили? В чому винні?
Але росіянин насолоджується, коли захисник власної землі, на яку той росіянин прийшов, стоїть перед ним, цитую, "раком", руки за голову, беззахисний, і так кілька років полону. Що вони роблять з нашими беззахисними дітьми, які "винні" тільки тим, що вони етнічні українці - я навіть боюся подумати...
