"... У радянській делегації, яка супроводжувала Молотова, не було жодної статної людини. Ніби вони хотіли підтвердити наші здогадки про характер більшовистської масової ідеології... На їхніх обличчях написаний страх і комплекс неповноцінності..." (свого часу писав Геббельс)
Сьогоднішні російські делегації навчилися ховати комплекс неповноцінності, бо за довгі попередні роки світ занадто розбалував росію. Відчувши безкарність, росіяни роз'їзджали світом з маскою нахабства та вседозволеності. В принципі, в вищеописані часи Другої Світової мова йшла про тільки що захоплену німцями Францію й розуміння росіянами їх, німців, на цьому етапі переваги, адже ось-ось ті нападуть на радянський союз... а там Сталін кожного п'ятого офіцера закинув до в'язниць НКВД, підозрілий щур. І так біда з кадрами... Звісно, страшно перед обличчям великої війни.
Але ж сьогодні є теж підстави нервувати - галузь за галуззю на росії руйнується, як картковий будиночок, бізнес банкрутіє з шаленою швидкістю, і цей стамбульський блеф перед літнім ривком на фронтах України - теж не від щастя. Навіть путін попри ботокс не завжди може сховати страх на обличчі. Просто Мединському не втрачати владу, не відповідати за військові злочини, тому й стільки бравади.
Неповноцінність вони відчували тоді, відчувають і тепер. Навіть якщо заперечують. Істоти, яким для повноцінного щастя треба самостверджуватися за рахунок інших - неповноцінні.
Істоти, які не рахують чужі життя - неповноцінні. Істоти, які хапаються за владу і готові заради неї спалити цілий світ - звісно, неповноцінні. Забрати бодай дрібницю з чужого дому, бо на росії в тебе такого нема - неповноцінність. Повноцінна людина має свою планку, свій рівень, нижче яких не опуститься.
Якщо Німеччина свого часу пройшла через гордість за Гітлера і його завоювання, пройшла через поразку, пройшла через репарації та почуття провини - то росія не змінилася. Не прокрутила це колесо усвідомлення й покарання. Там всі таракани залишилися - неповноцінність є складовою сутності існування росіян.
Хотілося, щоб ми, дивлячись на ці приклади, назавжди позбулися й власної неповноцінності - я про тих, хто допомагав росіянам плекати зневагу до нас. Про тих, хто обирав російський паспорт зі словами, що Україна погана. А може і добре, що життя відсортувало таким чином - до них непотріб, до нас - найкращі з усього світу.
