Жив-був цар, який дуже любив, коли його хвалили. Він навіть видав указ: «Похвала — державна політика. Критика — екстремізм».
У царстві закінчився хліб, зникла сіль, а вода текла тільки з екранів новин. Народ почав шепотіти: «Щось не так...»
Цар відповів:
— Їжте патріотизм!
Це корисно, недорого і не вимагає доставки.
А хто не насичувався патріотизмом — того відправляли в «табір переконання». Там людей учили, що справжнє щастя — це коли ти голодний, але мовчиш.
Якось хлопчик на площі голосно сказав:
— А цар дурний і ще й їсти не дає!
Хлопчика записали в «вороги миру», і навіть намалювали мультфільм, де він кусає голуба.
Наступного дня вийшов указ: «Цар має рацію завжди. Навіть коли мовчить».
Мораль: коли правда — це злочин, то найбільші герої сидять у тюрмі, а найбільші дурні — на троні.
