Якби росія вивела війська з тимчасово нею окупованих Краснодарського краю, Білгородщини, Брянщини, Ростовщини... Та говірка, яка існує на цих землях, і яку росіяни вперто відмовляються визнавати українською мовою, нарешті отримала би своє визнання. А родючі українські землі, якими багато років абсолютно цинічно користується росія - отримали би добрих хазяїв, які вміють про них дбати. Той факт, що росія вважається, або вважалася найбільшим постачальником пшениці на міжнародному ринку, весь час мені муляв - адже це історичні українські землі. І живуть на них нащадки українців.
Так званий "обмін територіями", про які кажуть у Трампа, за історичною справедливістю мав би мати форму повернення кожному свого. А це означає, що росії не належить навіть Тьоткіно. Бо міняти наше на наше - це цинізм вищого ступеню.
А якщо серйозно, то будь-яку історію можна переписати за власним сценарієм - світ має приклади. І якийсь несправедливий вирок може бути стимулом для неймовірних змін у свідомості, характері, місії нації. Було би бажання в цієї нації, і ще здатність до важкої, цілеспрямованої роботи над собою та своїми цілями.
Але мені здається, що це заклик лише до меншості...
