Одна, дуже успішна наразі, в Ірані. Друга - в суспільній думці США, де панує настрій, що воєнні дії проти Тегерана взагалі не слід було розпочинати й що ведеться вона в інтересах Ізраїля. І тут успіхи поки що дуже сумнівні.
Подивився останній брифінг Керолайн Левіт - він саме про це. З усіх сил прес-секретар Білого Дому намагається донести до американців наратив, що ядерний Іран би загрожуваа США (ну, що погрожував 7 днів на тиждень, це факт - К.В.) Не схоже, що допомагає.
А я слухав і аж підскакував, намагаючись від екрану «підказати» їй свої тези, котрі, судячи з останніх ефірів і дискусій з друзями, прекрасно заходять притомним людям, коли потрібно пояснити, чому ця війна була для вільного світу безальтернативною: Трамп запобігає появі ядерної зброї в режиму, подібного до московитського, котрий саме через цю зброю може безкарно розвʼязувати будь-які війни й творити будь-які злочини, а відтак є реальною загрозою для США, їхніх союзників і вільного світу взагалі. І вся піар-кампанія проти Ірану має базуватися, в першу чергу, на злочинах Росії проти України.
Більше того, надвисокий відсоток (70) підтримки України у війні тут легко можна було конвертувати в лояльність до іранської кампанії, де наразі всього 27.
Та раптом я зрозумів, що Трамп просто не може скористатися такими простими й переконливими аргументами. Бо це ж саме він роками переконував, що географічно далекі війни - не проблема США. А витрачати на них американські гроші взагалі є злочином проти нації. І що з диктаторами можна й потрібно домовлятися, тим паче, якщо є перспективи спільного бізнесу. А їхні злочини взагалі слід ігнорувати.
І так найяскравіший і найсправедливіший аргумент, що світ (США, насамперед) просто не може собі дозволити ще одну Росію в світовій політиці, просто вилітає з арсеналу політичних наративів американської влади.
Карма, дорогий Донні, вкрай підступна сука
