Уніч з 20 на 21 лютого Україна запустила кілька крилатих ракет FP-5 "Фламінго" для ударів по наземних цілях на території росії. Щонайменше одна ракета, за підтвердженими даними, влучила в ракетний завод у Воткінську – державне оборонне підприємство й один із найважливіших ракетних заводів росії, розташований приблизно за 1 400 кілометрів від України та за 300 кілометрів на схід від Казані.
Україна вже раніше завдавала ударів по російській ракетній промисловості та виробництву безпілотників великої дальності, зокрема по заводу з виробництва безпілотників в Єлабузі, використовуючи власні далекобійні безпілотники. Проте через відносно невелику потужність боєголовок застосованих систем ці атаки спричиняли лише обмежені збитки. Більшого ефекту Україна досягала, завдаючи ударів по ланцюжку постачання ракет і безпілотників, зокрема по хімічних компонентах, що використовуються для виробництва вибухових речовин і твердого палива.
Ця атака ракетами "Фламінго" стала першим випадком, коли Україна успішно уразила ключову ціль російської ракетної промисловості безпосередньо за допомогою важких ракетних засобів. Супутникові знімки свідчать, що удар завдав значної шкоди щонайменше одній будівлі, хоча наразі точний масштаб руйнувань підтвердити неможливо.
У цій публікації розглянуто наслідки атаки, її значення для ракети "Фламінго" та проаналізовано потенціал майбутніх операцій України з ураження промислових цілей далекобійними засобами.
Воткінський ракетний завод
Воткінський машинобудівний завод переважно слугує місцем кінцевого складання та виробництва компонентів для балістичних ракет на твердому паливі. Виробництво охоплює стратегічні міжконтинентальні балістичні ракети (МБР), балістичні ракети підводних човнів (БРПЛ) і балістичні ракетні системи театру бойових дій, а також основні підкомпоненти, зокрема ракетні двигуни та корпуси.
У сфері стратегічних ракет завод є основним виробником МБР РС-24 "Ярс" та БРПЛ РСМ-56 "Булава". Також, імовірно, завод є основним виробником балістичних ракет середньої дальності "Орєшнік".
Що стосується балістичних ракет театру бойових дій, то цей об'єкт є основним виробником балістичних ракет малої дальності 9М723, які використовуються в системі "Іскандер-М". Деякі повідомлення також пов'язують завод із ракетою Х-47М2 "Кінджал", у рамках програми якої він, ймовірно, бере участь у виробництві компонентів.
Перебої в ланцюжку постачання російських ракет
Завод у Воткінську – це промисловий комплекс, що складається з десятків виробничих будівель і лабораторій. Згідно з відкритими джерелами, під час атаки було пошкоджено цех № 19, у даху якого утворився пролом розміром приблизно 30 на 24 метри. За повідомленнями, у будівлі розміщено дільницю гальванізації та металообробки, де перед остаточним складанням виконують гальванічне покриття, штампування та обробку поверхні конструкційних елементів. Роль цеху полягає у підготовці секцій корпусу, кріплень і, можливо, корпусів для електроніки, що використовуються у кількох ракетних програмах.
Тому навіть обмежені пошкодження можуть одночасно уповільнити роботу кількох складальних ліній, якщо відповідні компоненти стануть недоступними упродовж тривалого часу. Втім короткостроковий ефект залежить від наявних запасів і можливості залучити альтернативних субпідрядників. З огляду на те, що російські ракетні заводи, як видається, працюють безперервно у три зміни (про що також свідчать повідомлення про жертви під час нічної атаки), цілком імовірно, що в ланцюжку постачання існують значні запаси компонентів, потрібних на початкових етапах.
Середньо- та довгостроковий вплив залежатиме від того, як швидко можна буде замінити обладнання, яке могло бути знищене, зокрема системи хімічних ванн, установки для очищення та фільтрації стічних вод, штампувальні преси, верстати з ЧПУ та інфраструктуру промислової вентиляції, а також від того, як швидко можна буде пересертифікувати виробничі лінії. росія, можливо, зможе замінити частину обладнання власними ресурсами, але для окремих критично важливих систем вона залишається залежною від іноземних постачальників; основним запасним варіантом, імовірно, буде Китай.
Уражальна дія "Фламінго"
Ступінь збитків залежить від того, наскільки сильно постраждало обладнання. Відомо, що крилата ракета "Фламінго" оснащена боєголовкою масою 1 150 кілограмів, яка, ймовірно, містить вибухівку, еквівалентну приблизно 600 кілограмам тротилу.
Якщо припустити, що для механічного руйнування обладнання в цеху необхідний надлишковий тиск 68,95 кПа (10 psi), то радіус ураження боєголовки становитиме близько 30 метрів. Якщо вважати, що 5 psi достатньо для виведення обладнання з ладу, радіус ураження може зрости до близько 35 метрів. Легші пошкодження обладнання могли виникати на відстані до 55 метрів, а за межами цієї зони ефект вибуху, ймовірно, був незначним – принаймні для важчого обладнання. Враховуючи, що будівля має довжину приблизно 130 метрів і ширину 55 метрів, і залежно від того, як обладнання розподілено всередині, пошкодження від вибуху, ймовірно, були локалізовані, а не вплинули на обладнання по всій будівлі.
Відео з ночі удару демонструє великі стовпи диму, що підіймаються з будівлі; це підтверджує повідомлення про пожежу, яка спалахнула в цеху після влучання. Сліди вогневих пошкоджень також видно на супутникових знімках, зроблених згодом. Якщо пожежа справді сталася і відбувалася тривалий час, великі частини або навіть уся будівля могли бути втрачені.
З огляду на значну місткість паливних баків "Фламінго", яка, за даними виробника, забезпечує дальність польоту до 3 000 кілометрів, а також на те, що завод розташований лише приблизно на половині цієї відстані від потенційних районів запуску, можливо, що значна частина незгорілого палива розсіялася і спалахнула під час удару, збільшивши ймовірність пожежі.
Поточний стан "Фламінго"
Удар по заводу у Воткінську став першим підтвердженим успішним застосуванням "Фламінго" проти цілей високої цінності й, у певному сенсі, ознаменував повернення ракети та її виробника, які останніми місяцями стикалися з дедалі більшою критикою.
З серпня 2025 року компанія Fire Point заявляє про виробництво однієї крилатої ракети "Фламінго" на день, маючи плани збільшити виробництво у сім разів і зрештою вийти на обсяг до 2 500 ракет на рік. Водночас публічна присутність "Фламінго" залишається обмеженою. У випадках, коли Україна завдавала ударів по цілях високої цінності, вона часто продовжувала покладатися на далекобійні безпілотники. Зображення збитих ракет "Фламінго" та повідомлення російських військових блогерів про удари "Фламінго" також були рідкісними, що може свідчити про відносно низький рівень використання, хоча це, зрештою, важко перевірити з відкритих джерел.
Крім того, коли раніше було підтверджено використання ракети "Фламінго", наприклад, під час нападу на заставу ФСБ на півночі Криму у вересні 2025 року, вона продемонструвала технічні недоліки, зокрема у точності. З трьох запущених ракет лише одна впала поблизу ймовірної розрахункової точки прицілювання, а дві інші – приблизно за 80-100 та 200 метрів від неї.
Підтверджений удар ракетою "Фламінго" свідчить про те, що виробничі лінії залишаються активними і що ракета продовжує отримувати фінансування та підтримку від українського керівництва. Також були повідомлення про те, що тривають роботи з підвищення її точності. Хоча ракета "Фламінго" ніколи не була призначена для точного наведення, продемонстрований рівень точності під час попередніх ударів, ймовірно, визнали незадовільним.
Лише за підсумками атаки на Воткінськ неможливо визначити, чи було досягнуто такого підвищення точності. Уражена будівля є порівняно великою ціллю. Якщо центром споруди була номінальна ціль, ракета промахнулася приблизно на 20-25 метрів, що, ймовірно, є прийнятним для "Фламінго". Водночас можливо, хоча й менш ймовірно, що ціллю була інша будівля, а ракета влучила в цю споруду випадково.
Також незрозуміло, скільки ракет "Фламінго" було запущено по цілі і скільки з них зрештою досягло району цілі. Відеозапис тієї ночі свідчить про те, що кілька ракет було запущено одночасно, хоча вони могли бути призначені для різних цілей. З огляду на високу цінність об'єкта, цілком імовірно, що на нього спрямували кілька ракет, більшість із яких була перехоплена системами ППО навколо об'єкта, а одна прорвалася крізь оборону. Як зазначалося в попередньому дописі, конструкція ракети "Фламінго" створює відносно велику радіолокаційну помітність, що робить її вразливою до перехоплення.
Майбутнє української протидії російській промисловості
Атака на російську ракетну промисловість відбулася на тлі того, що запаси перехоплювачів ПРО України небезпечно вичерпуються, а партнери України, здається, не в змозі поставити більше. Ніщо не демонструє цього виразніше, ніж поточна нездатність Європи знайти й поставити Україні 30 перехоплювачів PAC-3 MSE.
Тому здатність України перейти до ураження промислових об'єктів, щоб унеможливити виробництво та запуски російських ракет, є не додатковою перевагою, а необхідністю. Те, що Україна досі не змогла цього зробити, частково через те, що партнери не надали їй достатніх можливостей у цій сфері, є серйозним провалом європейської та західної політики.
Ефективні удари по промисловості залишатимуться серйозним викликом. Щоб повністю вивести з ладу ракетний завод, такий як завод у Воткінську, потрібні десятки, а то й сотні ракетних влучань. Крім того, для точного удару по обладнанню високої цінності потрібна точна розвідка.
Наразі на користь України працює те, що оборонна промисловість росії, особливо виробництво ракет, залишається високоцентралізованою і, на відміну від українських об'єктів, ще не була розосереджена або перенесена під землю, хоча це може стати відповіддю росії, якщо українські удари по промисловості триватимуть або посиляться.
Висновок
У нинішній ситуації для України не існує універсального рішення. Проте продемонстрована Україною здатність загрожувати цінним промисловим об’єктам, розташованим глибоко на території росії, є позитивним знаком. Також залишається відкритим питання, чи стане "Фламінго" найважливішою зброєю України для нанесення важких ударів по глибоких цілях, хоча обнадійливим є те, що ракета залишається у виробництві і, ймовірно, буде вдосконалена.
Для європейських партнерів поточна безпекова ситуація в Україні ілюструє, чому важкі засоби для глибоких ударів є такими необхідними. Хоча ПРО може забезпечити ефективний локальний захист цілей високої цінності, вона не здатна захистити всю територію Європи, особливо протягом тривалого часу.
Якщо європейські уряди вважають, що в найближчі роки вони можуть бути втягнуті в тривалу виснажливу війну проти росії, підготовка до такого сценарію, зокрема шляхом придбання засобів для глибоких ударів, необхідних для ураження виробничих об'єктів противника, є не просто бажаною, а необхідною. Тому нинішній розрив у можливостях Європи в цій сфері залишається дуже тривожним.
