...але й чергові історичні максимуми на американських ринках. Все 16-й за цей рік. Лише один раз протягом тижня інвестори і спекулянти вирішили задати собі питання «Може щось йде не так». На тлі різкого зростання інфляції до трирічного максимуму, яка тепер в США складає 3,8%, штовхаючи вгору ставку по вартості боргу, і визнання того факту, що обіцяний за 2-3 тижні мир в Перський Затоці віддаляється. Не дивно, що цього тижня, вперше з 2007 року, американський уряд розмістив 30-и літні облігації з дохідністю вище 5%. Та і більш короткі бонди торгуються з дохідністю, яка не сильно відрізняється від цього рівня. Облігації з 10-и літнім терміном тепер мають дохідність, близьку до 4,5%. Дворічні бонди – 3,9%. На цьому тлі дуже смішно, коли деякі гарячі але пусті голови в Україні пропонують відмовитись від співпраці з МВФ і брати більш дешеві гроші деінде, шукаючи когось, хто позичить країні з рейтингом «майже дефолт» під 4%. Штовхає зараз інфляцію вгору як по всьому світу так і в Америці, звісно, нафта. На ринку якої на цьому тижні на тлі усвідомлення того, що іранські бородані і Трамп дуже далекі від домовленості, ціна на барель брента була стабільно вище 100 доларів за барель. І лишається шукати пояснення, чому поки що так низько. Пояснення, звісно є. І воно каже про використання запасів і скорочення споживання через зростання ціни. Проте навіть ті аналітики, що здатні пояснити відносно дешеву нафту на тлі такого шоку, визнають, що довго ці фактори працювати не будуть. Тим більше, що скорочення видобутку нафти дійсно вражає. Країни ОПЕК тепер на місяць видобувають на 10 млн барелів менше. Найбільш вражаюче скоротився видобуток у Кувейта, який може від Саддама страждав менше ніж тепер від Трампа – на 78%. Ірак видобуває тепер на 67% менше, АОЕ – на 41%, Саудівська Аравія – на 33%. Але у останніх, принаймні, є Червоне море і поки Кріштіану Роналду може не хвилюватись за свою зарплату. Хоча не всім так пощастило.
Проте ці сумніви і філософські роздуми про фундаментальну ситуацію дуже не довго займали голову торговців. Бо жадоба панує на ринку і бажання взяти ще більше ризику і гроші, які під це заливаються в ринок, не дають індексам не зростати. Глобальні фонди, що інвестують в акції, залучили за останні 6 місяців 210 млрд доларів. Що є найбільшим в історії обсягом притоку коштів протягом півроку. Так само рекорди б’ють залучення в фонди, що інвестують у ринки, що розвиваються. Не дивно, що на тлі цього в середу ринок закрився на черговому історичному максимумі, і індекс S&P500 опинився на 18% вище ніж був в кінці березня. Додавши майже 11 трильйонів доларів капіталізації за 7 тижнів найбільшої енергетичної кризи за багато десятиліть. І, звісно, тягнуть ринок за собою акції компаній, яких асоціюють зі Штучним Інтелектом. Зараз індекс S&P500 без ШІ-компаній знаходиться нижче рівня лютого, коли нафта була дешева, а Дубаї наповнені екскортницями. А за останні 2 роки індекс S&P500 без провідних ШІ-компаній зріс всього на 16%, в той час як разом з ними зростання було 42%. Зараз ШІ-манія винесла на гору нового героя. Антропік. Ще три місяці тому цей стартап залучав кошти виходячи із оцінки вартості в 350 млрд доларів. Що вже досить непогано для стартапа. Але на цьому тижні вони залучили ще 30 млрд доларів і вже виходячи із оцінки вартості себе у 900 млрд доларів. І важко уявити, чи не затопчуть інвестори і спекулянти один одного якщо компанія вийде на IPO. І от зранку в п’ятницю індекс S&P500 відкривається на позначці 7501 пунктів, що на 160 пунктів вище, ніж тиждень тому. А баррель бренту торгується на рівні 108 доларів.
А ще увага ринку цього тижня прикути до візиту Трампа до Китаю. Президент США взяв з собою представників всіх цих компаній, що тягнуть за собою ринок вгору. На чолі з NVIDIA, чия капіталізація наблизилась до 5,7 трлн доларів. Це настільки багато наскільки ще жодна компанія ніколи не коштувала, як в абсолютних, так і у відносних показниках. Це або майже 20% від ВВП США, або 6% від вартості всіх акцій в індексі S&P500. Звісно, там і Маск на борту, як візіонер, любитель будувати щось в Китаї і найбагатша людина світу із великим запасом. І багато хто із інвесторів і спекулянтів сподівається на велику геополітичну розрядку. Тим більше, що є надія, що Китай якось зможе вирішити іранську проблему Трампа (не просто так Іран показово дозволив китайським кораблям проходити Ормуз), який вліз в Ормузьку протоку, але не знає, як вилізти. Можна було б згадати досвід Вінні Пуха, але в контексті із зустрічі с китайським товаришем це виглядає недоречно. Кажуть, за згадку Сі і милого ведмедика в одному реченні в Китаї можуть і розстріляти. Поки що геополітичної розрядки не сталось і Трамп може похвалитися хіба що тим, що продав Китаю кілька літаків Боінг. А от про прогрес з іранським питанням не повідомляли. Іранці вважають, що вони можуть терпіти довше президента США, а тому, фактично, вимагають його капітуляції. А це вже навіть більше ніж притаманне Трампу ТАСО. Тому цілком прогнозовано він відкинув їх пропозиції і вперше публічно визнав, що від миру вони далекі. І тепер на столі чергова блискуча військова операція під назвою «Кувалда». Певно, хтось у Пентагоні вивчав досвід Пригожина і його вагнерівців. Щоправда, поки не зрозуміло, як ця кувалда знизить ціни на пальне, а з ними і зростання інфляції в США. А значить і зростання ставок, що дуже неприємно коли ти постійно збільшуєш дефіцит бюджету.
Але не тільки США і Китай зараз турбують інвесторів. Дохідності боргу зростають по всьому світу. В Японії черговий максимум, не кажучи вже про Британію, де захиталось крісло під прем’єр-міністром на тлі поганих результатів його партії, да і всіх нормальних партій, на місцевих виборах. І якщо Стармер піде у відставку, то в Британії буде 5 змін голови уряду за дуже короткий час. Наче це не Велика Британія, а Італія в 90-х. У той же час ринки, що розвиваються, продовжують зростати, абсорбуючи все нові і нові гроші інвесторів, які шукають хоч щось дешеве. Український сегмент суверенного боргу суттєво посилився за останній тиждень. Ціна українських державних єврооблігацій піднялась десь на 5 пунктів з минулої п’ятниці. Допомогла і заява Путіна. А точніше бажання ринку у цій заяві побачити щось позитивне. І коли російський диктатор в одному спічі згадує про те, що війна наближається до завершення, а потім думає про вихід до західних кордонів України, то, чомусь, ринок чує тільки першу частину. Як і не дуже звертає увагу на те, що потім посіпаки Путіна згадують свої максималістські вимоги як умова початку перемовин. А може ринок сподівається, що щось тут може змінити візит Трампа до Пекіна. А на внутрішньому борговому ринку, навпаки, тиша. Попит на первинному ринку дуже обмежений і цього тижня Мінфін, не дуже, правда, стараючись, залучив менше 1 млрд грн. Зміна інфляційних очікувань і можливість зростання ставки НБУ не стимулює покупців дивитись у сторону внутрішнього боргу. Добре, що і Мінфін не дуже сподівається на внутрішній ринок.
Лишається стабільною і гривня. Ігноруючи як політичний водевіль, де як в дешевому серіалі є і ображені колишні і загадкові відьми і не вистачає хіба що втрати пам’яті одним із головних персонажів (тому конкурувати українська політична реальність може хіба що із роздягальнею мадридського Реалу, хоча там ще не здогадалися замовляти колдуна вуду для гравців Барселони чи визначати тактичний план на гру з допомогою ворожки), так і масштабні російські обстріли. Внутрішній ринок вже встиг звикнути як до першого так і до другого. Хоча весела гра «збери на заставу токсичному другу» не може не розважати фінансовий сектор. Особливо тих, хто фокусується на комплайнсі і фінансовому моніторінгу. Курс національної валюти продовжував весь тиждень перебувати біля позначки у 44 гривні за долар. А от українські депутати, на відміну від національної валюти, виявились знов дуже чутливими до операцій НАБУ і САП. І цього тижня знов не відбулось важливих голосувань за закони із програми МВФ. В першу чергу мова про багатостраждальне оподаткування посилок. Так званий популізм для середнього класу. Адже приведення ситуації до рівних правил гри виявилось дуже непопулярним серед людей, які звикли зневажливо говорити про різного роду «тисячні виплати», називаючи це недостойними подачками для бідних. Але, як виявилось, у кожного свій популізм і своя точка, на яку краще не тиснути. І український владі щастить, що МВФ останнім часом ну дуже поблажливий і скоріш за все найближчі місяці не буде вимогливим, закриваючи очі на зрив всіх можливих реформ. Так що українським стартап ще довго буде далеко від оцінок стартапів американських. Хоч в Україні зараз і є своя золота лихоманка – мілтех. Проте якщо в світі домінує манія штучного інтелекту, то в Україні править бал Вероніка фен-шуй, яка не дуже сприяє як реформам, так і високим мультиплікаторам для українських компаній
