Ви вже бачили і читали, як у Нью-Йорку відбулася напружена розмова Володимира Зеленського з президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн. Про це повідомив Bloomberg із посиланням на обізнані джерела.
Ми не знаємо, що саме було сказано за зачиненими дверима. Зате знаємо, що фон дер Ляєн написала після зустрічі публічно: у міру просування реформ у Верховній Раді просуватиметься й бюджетна підтримка України.
Наступного дня Єврокомісія пояснила, що виконання погоджених реформ може відкрити цього року близько 20 мільярдів євро бюджетної підтримки. Це гроші, від яких залежить робота держави під час війни.
Тепер подивімося, про які реформи йдеться.
11 грудня 2025 року єврокомісарка Марта Кос і тодішній віцепрем’єр Тарас Качка погодили десять пріоритетів у сфері правосуддя та боротьби з корупцією. Не абстрактне «покращити все хороше».
Конкретні зобов’язання України.
23 червня 2026 року коаліція українських аналітичних центрів та громадських організацій оприлюднила моніторинг «Членство Check». Її оцінка просування за цими десятьма пріоритетами - 15 балів зі 100.
Тобто, із обіцяного плану 10 реформ на 2026 виконано лише 15 відсотків.
Це незалежна експертна оцінка станом на червень, а не оцінка Єврокомісією всього шляху України до членства. Але й підстав назвати її доброю немає.
А 23 вересня Центр протидії корупції разом з «Автомайданом», Фундацією DEJURE, антикорупційним центром «МЕЖА», Інститутом масової інформації, Медійною ініціативою за права людини, організацією «100% Життя» представив тіньовий звіт про реформи за розділами 23 і 24 переговорів із ЄС. Автори дослідили період від жовтня 2025-го до середини вересня 2026-го.
Їхній висновок: за низкою ключових реформ істотного прогресу немає.
Що стоїть за цими словами? Зібрала для вас основне із відкритих джерел.
1. Кримінальні справи про топкорупцію.
Україна зобов’язалася усунути процесуальні перешкоди, через які справи можуть закриватися без вироку, зокрема переглянути норми про строки розслідування - це так звані «правки Лозового» та строки давності.
Проблеми залишаються. Коли справа роками йде до суду, а потім закривається через строк, це цілком конкретний спосіб уникнути відповідальності.
2. НАБУ і САП.
Від України очікують захисту їхньої незалежності, чіткого розмежування підслідності, доступу НАБУ до якісних і незалежних експертиз. Автори звіту натомість говорять про ризики подальшого впливу на антикорупційні органи. Після спроби обмежити незалежність НАБУ і САП у липні 2025 року це питання мало б бути особливо чутливим для влади. Слідство, яке може керуватися політичними рішеннями, не може бути гарантією відповідальності високопосадовців.
3. Генеральний прокурор і прокуратура.
Потрібні зрозумілі європейські правила призначення та звільнення генпрокурора, а також прозорий конкурсний добір прокурорів на керівні посади. Бо людина, від якої залежать важливі процесуальні рішення, не повинна завдячувати своєю посадою політичній лояльності.
4. ДБР.
Україна погодила незалежний аналіз роботи бюро і реформу за його результатами. Автори звіту констатують, що повноцінної реформи немає. Це стосується органу, який має розслідувати злочини посадовців та правоохоронців. Питання про його незалежність - пріоритетне завдання.
5. Суди.
Ідеться про добір суддів до Конституційного Суду, заповнення посад у Вищій раді правосуддя, участь міжнародних експертів у відборі до ВККС, перевірку доброчесності суддів і виконання судових рішень. Можна ухвалити найкращий закон.
Якщо суд не є незалежним або його рішення не виконується, цей закон мало кого захистить.
6. Антикорупційна політика.
Держава має ухвалити стратегію на 2026–2030 роки, програму її виконання й посилити контроль за корупційними ризиками у власних установах. Це робота уряду і парламенту, яку можна перевірити за документами, рішеннями та строками.
Так, ми не можемо стверджувати, що все утилізується. Певна робота ведеться.
НАБУ й Мін’юст готували зміни до кримінального процесу. Депутати зареєстрували законопроєкти №15333 і №15334.
Уряд подав свою версію антикорупційної стратегії. Але погодження тексту, засідання робочої групи і реформа, яка вже працює, погодьтеся, це трохи різні речі. Саме на різницю між наміром і результатом нам і вказують.
Верховенство права - це основа, на якій тримається держава. Тим більше, що мова йде про державу, яка воює.
Так а яке верховенство, коли політично тотальний контроль існує практично над усіма органами і структурами в країні?
24 вересня Рада ЄС схвалила Україні майже 3 мільярди євро за виконання інших десяти кроків у межах Ukraine Facility. І це важливий факт: ЄС не припинив підтримку, Україна виконує частину погоджених умов. Але це також дуже наочний механізм: виконані зобов’язання відкривають виплати. І цей транш не скасовує претензій щодо судів, прокуратури, ДБР та антикорупційних органів.
Найгірше, що ми могли б зараз зробити, це оголосити звіти українських організацій «атакою на Україну». Або знову пояснювати партнерам, що під час війни до нас не слід ставити запитань.
Ці організації не просять ЄС залишити нас без грошей. Вони показують, де українська влада не виконала власних обіцянок і що саме треба зробити, аби наша держава стала сильнішою.
Нам точно не потрібні просто порожні декларацію про «незмінність європейського курсу». Є план з чіткими критеріями, термінами, способами перевірити результат.
І тоді нам не доведеться риторично запитувати одне у одного: ну чому ж ЄС маринує нас, не бажаючи швидше і більше надавати нам коштів?!
Тому що.
