З моменту різкої заміни кандидатури Клименка на кандидату Хмари, я не мав жодних сумнівів в тому, що Сирський буде звільнений.
Не тому, що Зеленський хотів його звільнити (ні, не хотів і не зняв би ніколи), а виключно через психологічні особливості Зеленського і через бажання бути рейтинговим і популярним, яке завжди є головним для Зеленського, яке вище всього.
Водночас весь той час, в медіях я спостерігав протилежну картину. Спостерігав за незламним Сирським і його підлеглими, яким "хтось" обіцяв протилежне, які поводились доволі зухвало з інформаційної точки зору, так ніби запевнили в протилежному.
Спостерігав за прогнилим зеленим лайном, яке за гроші розказувало російські байки про куплені картонки і ці всі гнилі історії часів антимайдану.
Що цікаво, гниль, попри свою мразіянську мерзотну і гидотну сутність, озвучувала одну цілком таки слушну тезу: "Не цивільні люди повинні вирішувати кому керувати армією".
І це правда, щонайменше з точки зору інституційної. З точки зору державних інституцій і механізмів.
Але пліснява озвучувала цю тезу в іншому ракурсі. Вірячи, що Зеленський сильний і безкомпромісний лідер і виправдовуючи наперед його рішення.
А тут сталося ось таке))
Ось такий він потужний лідер, який тебе ніколи не кине, який знову проміняв і поставив власні ситуативні рейтинги вище всього на світі.
Це безвідносно до того, що зміни відбулися на добре
