"Або бітум, або дороги" - Олена Кудренко

Сьогодні вкотре, як і кожного дня, ризикую залишитись на дорогах без коліс. Війна, військова техніка додає навантаження, це все зрозуміло - але ж кожної весни навіть ДО війни я бачу одне й те саме: асфальт сходить зі снігом, і починається звичний ямковий ремонт. Або оновлюються невеликі ділянки, і якості їх вистачає ну зовсім ненадовго.

Писати щось емоційне в стилі "все розікрали", "коли вони вже нажруться" - банально. Простий пошук інформації в мережі дещо прояснив мені особисто щодо цього "великого бізнесу" - бізнесу на щорічних ремонтах наших доріг.

Якщо покласти бетон під асфальт - це на початку "історії" збільшить витрати на 30-50 %, але в перерахунку на подальші роки суттєво зменшить навантаження на наш бюджет. Бетон вкривається шаром асфальту, а потім час від часу тріщини в асфальті просто вчасно заливаються смолою - так роблять в Європі та США. Звісно, ям виникає менше. Такої катастрофи, як у нас щорічно, немає.

З бетоном строк служби української дороги виріс би в 2-3 рази. Бетонна основа не деформується під вагою фур. Не пливе під час спеки. Вода не проникає глибоко в грунт, а тому навесні асфальт зі снігом не сходить.

Звичайна асфальтна дорога, за знайденими мною даними, потребує суттєвого ремонту кожні 3-5 років (припустимо, ок. Я це бачу по вже старій, але колись новій швидкісній дорозі між Харковом та Дніпром). Ботонна дорога+асфальт потребувала б ремонту кожні 25-30 років (але тонкий шар асфальту на бетоні - частіше. Проте це не глибокі ями, як зараз, чи не так?)

Сьогодні на моїх очах військовий позашляховик застряг на трасі, вивернувши в глибокій ямі колесо. Таке, на жаль, звичне явище.

Так ось. Бетон. Україна має геть ВСЕ для його виробництва. І щебінь, і пісок, і мережу заводів, і вапняк, і глину. Звісно, і воду. Знаходжу інформацію, що саме дорожній бетон українці давно навчилися виробляти за європейськими стандартами. Деякі європейські країни не мають повного циклу, вони певні компоненти імпортують. А країни Перської затоки з усього переліченого мають, як я припускаю, лише гроші. І дороги. Є пісок, але він не підходить для цих процесів - потрібен саме річковий.

Логістика. У нас кар'єри майже в кожному регіоні, підвезти до місця призначення не потребує довгого часу, не треба доставляти морем, наприклад. Ну ок, це про бетон. Ми кладемо асфальт - це можна було б зробити лозунгом великого бізнесу в Україні))). Немає бетонної основи на дорогах - є більше асфальту. В рази більше асфальту. А для асфальту потрібен бітум. І його ми якраз імпортуємо.

Раніше більшу половину імпортували з росії та Білорусі. Зараз знаєте, звідки? 60% з Польщі. Головні гравці на цьому полі - ОККО (походить зі Львівської області, власники звідти ж). Я, до речі, не знала, що це не тільки мережа заправок. Вони купують бітум і перепродають його українським дорожнім компаніям, до цього заробляючи ще й на послугах бітумовозів. В ОККО їх цілий "флот". За даними відкритих джерел, польський бітум, звичайно ж, закупають найбільші підрядники "Великого будівництва". І вже влітку 2025 року поставки бітуму в Україну відновились до рекордних значень з початку великої війни. За валюту.

Дивлюсь на це поглядом цивільної, яка нищить авто в щорічних ямах, без натяку на якусь компенсацію за можливі проблеми, - я ЗВСІНО мріяла б, щоб ми будували дороги з тоншим шаром асфальту і якісною бетонною основою. Але тоді зацікавлені особи будуть менше заробляти на бітумі. Для когось це буде "пєчалька". Більше українського бетону - менше асфальту з польського бітуму. А до того він був російський - ось пазл і склався. Тим більше показати, в політичному сенсі, що ти побудував 200 км доріг з асфальту вже зараз - вигідніше для рейтингів та супутніх кишень, які в цьому ланцюжку, ніж коли ти побудуєш 100 км, і не зараз, а в перспективі.

Кожного ранку виходжу до автівки перевіряти, чи не спустили колеса. Та хай у мене - військові так само ризикують.