Не просто так збирав Трамп авіаносні групи у берегів Ірана. Щоправда, на який такий план всієї кампанії часу у Трампа не вистачило. Тим більше, не його ця справа – довгострокове планування. Особливо коли почуваєш себе іспанським конкістадором, що зустрічає тубільців, всіяних золотом. А саме так виглядає зараз технологічна перевага США над усілякими Іранами і Вєнєсуелами. А золото, як відомо, Трамп любить. Тому втриматись важко. Все почалось в суботу, по вже звичній ізраїльський традиції бомбити тоді, коли від тебе цього не чекають, навіть коли ти регулярно робиш це саме в цей день. Цей день погано закінчився для багатьох провідних бороданів Ірана, які не спромоглися спуститись в метро навіть тоді, коли весь світ чекав, що їх будуть бомбити. Але не дуже добре це все закінчилось і для ринків. В першу чергу, звісно, для ринку нафти. Бо Іран почав робити хаос навколо себе. Власне, єдина доступна йому стратегія – провокація економічної кризи і дорогого бензину в США, що має тиснути на Трампа. Тим більше, що формат війни нагадує не Третю світову, а бійку в сільському клубі, коли ви випадково зайшли в сусіднє село і всі місцеві парубки гамселять вас ногами.
І ціна на нафту підскочила. І ранок п ятниці починає на рівні 85 доларів за барель бренту. І треба згадати, що чорне золото ще на початку року, до того як Трамп пішов у хрестовий похід, була трошки вище ніж 60 доларів за барель. Так що вже маємо зростання десь на 30%. Поки що не збулись апокаліптичні прогнози про нафту на ріні 150-200 доларів. Але і весь світовий ринок ще хоче вірити у краще. А саме у те, що все скоро закінчиться. І проблеми в Перський Затоці будуть не довгими, навіть не зважаючи на те, що Трамп тепер хоче вибирати нового лідера Ірану. Це дуже добре видно по американському ринку акцій. Який просто відмовляється реагувати на шок і ігнорує сценарії затягування війни. Пару днів ринки, що відкривались падіння під 2%, відростали до вечора. Йдучи за порадами, що це не привід хвилюватись, а можливість дешево купити. Може хтось собі і дешеву квартиру у Дубаї підгледів за цей час. Щоб там не було, але на ринок прийшла волатильність. Ранок п ятниці індекс S&P500 відкриває на позначці 6830 пунктів, що всього лише на 78 пунктів нижче, ніж тиждень тому. Більше за всіх своєю наглістю вражає біткоїн. Який за тиждень взагалі суттєво підріс і торгується зранку в п ятницю на рівні 70 тисяч за штуку, а в четвер підстрибував взагалі до 72.
Американці поки відчувають себе найвпевненіше. Гірше – решта світу. Долар за ці дні суттєво кріпився проти євро і валют країн, що розвивається. Відігравши усі свої втрати за останні місяці. Євро відносно долара повернувся до рівня минулого літа, торгуючись близько 1,16 доларів. Хоча нещодавно курс був близьким до 1,2. Ринки вирішили, що те, що відбувається, вдарить по Європі набагато сильніше. І ЄС знову може стикнутись з енергетичною кризою, як у 2022 році. Хоча зараз стрибок цін на газ, який також залежить від пробок у Перський Затоці, не можна порівняти із ситуацією кінця 2022 року. Та і зима, яка б люта вона не була цього разу, вже закінчилась. Тому вербальні інтервенції Путіна, а він знов вирішив пограти в «я вас всіх заморожу» вже не так впливають на ринки. Самі росіяни поки радіють. Трамп подарував їм те, про що вони завжди мріяли – війну на Близькому Сході. Це вже підняло ціни на їх нафту, укріпило позиції їх нафти на ринку Китаю, повернуло на ринок Індії, де Путін навіть отримав дозвіл Трампа продавати свою нафту наступні 30 днів (власне, певно Індія і так купляла б, тому дозвіл американців виглядає як спосіб показати, що не їх послали, а вони самі пішли). Що дуже не завадить росіянам на тлі все нової і нової порції статистики. ВВП в січні Московії впав на 2,1%, а в лютому нафтогазові доходи продовжили бути на 44% нижче рік до року.
Український ринок єврооблігацій за тиждень підріс десь на 1 пункт вздовж суверенної кривої. Ставши одним із небагатьох активів у світі, що виріс цього тижня. Без особливої причини, витягнувши щасливий квиток на тлі загальної волатильності. Що достатньо дивно. Тим більше, що перемовини підвисли, хоч інвесторів і спекулянтів на початку тижня дуже порадував оптимістичний Буданов. Може тому, що вони з ним каву у Криму не пили. Хто зна. Тим більше, що через війну навколо Ірану перемовини заморозились. А Лавров ниє, що в них випаровується «дух Анкоріджу». Натякаючи, певно, що ні про що вони зараз домовитись не зможуть. А в корпоративному сегменті хоч якісь позитив знайшовся для тримачів єврооблігацій Укрзалізниці. Уряд нарешті виділив їм допомогу у 16 млрд грн на 2026 рік, що допоможе компанії підтягнути штани, компенсуючи збитки, що завдаються пасажирськими перевезеннями. Щоправда рішення щодо підняття тарифів по вантажним перевезення десь загубилось по дорозі.
А на внутрішньому ринку досить суттєво послабшала гривня. Нацбанк, подивившись на динаміку інших валют країн що розвиваються, певно вирішив, що треба бути як усі. І дозволив гривні дійти майже до 44,0 гривень за долар. Щоправда у четвер регулятор вирішив, що треба “Don't puch the Horses”, як каже потенційний майбутній президент України, і ранок п ятниці гривня починає на позначці у 43,6 гривень за долар. Тим більше, що тепер до цін на електрику додався ще один інфляційний фактор у вигляді цін на пальне, що дозволяє НБУ виправдовувати перед тим самим МВФ більш жорсткий курс гривні. Самі ціни на пальне, звісно, відразу підскочили. І ті українці, які в суботу щиро раділи тому факту, що бородані з Ірану отримали по заслугах, так само щиро почали обурюватись змові продавців пального. Ігноруючи той факт, що ціни на бензин підстрибнули по всьому світу. А якщо додати ще й ослаблення гривні, що ми спостерігали цього тижня, то цінова динаміка, особливо на тлі ажіотажу, стає цілком зрозумілою. Або змова дуже глобальною. Дотягнувшись аж до США, де бензин подорожчав на 7% на тлі сильного долара і не менш сильного бажання Трампа їх стримати і не злити пересічних американців. Хоча про це він би мав подумати перед тим як віддавати наказ бомбити Іран.
