Сьогодні став ще очевиднішим намір Ізраілю влаштувати в Ірані народний переворот. Євреї ввалили дронами по найбільшому в світі газовому родовищу у Південному Парсі, яке в основному працювало на внутрішній ринок Ірану. Тобто світові ціни не повинні сильно шатнутись, але всередині країни буде хріново. Також Ізраіль ввалив ракетою по іранському автомобільному заводу. Звісно, не бог вість що, іноземних машин завжди можна натягать. Але сенс очевидний – Ізраіль валить внутрішню економіку Ірану, щоб іранці знесли нахер режим аятол. Причому євреї навіть створили вікно можливостей – вбили купу керівників, замість яких зараз призначають наступників. Тобто наступники отримують гвоздік в голову: «Так а кому я буду служить - народу Ірану, чи аятолі?»
І це розрахунок не на рівному місці. Іран справді вже кілька років балансував на межі Майдану. Були громадські заворушення і через суто економічні проблеми (вони там справді не жирують вже, і якщо розвалити їх нафтопереробні заводи – там вообще капець буде), і через занадто закручені гайки ісламістів (купа молоді бунтувала через те, що поліція моралі вбила дівчину за порушення правил носіння хіджабу).
Звісно, є ризик, що 80-мільйонний Іран у такому випадку втратить керованість, радикали почнуть експорт терористів, ті почнуть шмалять по родовищам арабів, чим призведуть до світової нафтової кризи, ціни злетять, кров потече ріками. Так, ризик є. Але Ізраіль робить так, щоб цей ризик став гемороєм для всього ісламського світу. В середині якого він знаходиться суто географічно. І хоче вижити. І задля виживання – він відстрілюється.
І до речі. Демонструє переваги демократії над монополією. Так чи інакше, Ізраіль – це конкурентна країна. А Іран вже 40 років під аятолой. І понятно, шо той старий і втратив льогкість. Тому і лажає. А ізраільтяни хоч і сруться всередині, хоч теж дозволили собі недооцінку хамасівців два роки тому. Але зараз вони зробили неймовірну круту річ. Поставили раком одного з найбільших світових терористів. Та ще й анонсують, що цей піздарєз буде продовжуватись.
Атаки Ізраїлю поставили верховного лідера Ірану Алі Хаменеї в скрутне становище — без вигідних варіантів
Руйнівна атака Ізраїлю на Іран поставила Ісламську Республіку в екзистенційну небезпеку і викрила глибокі вразливості розвідувальних служб, які утримували верховного лідера аятолу Алі Хаменеї при владі протягом майже чотирьох десятиліть.
Тегеран випустив десятки балістичних ракет по Тель-Авіву в п'ятницю після того, як ізраїльські військові літаки напередодні здійснили серію ударів по Ірану, націлених на ядерні об'єкти країни, в результаті яких загинули кілька найвищих командирів і провідних вчених.
Атаки Ізраїлю стали найсерйознішим ударом у конфлікті, що спалахнув між двома давніми ворогами 7 жовтня 2023 року. Іран досі не зміг відповісти тим самим. Більшість ракет, випущених по Тель-Авіву, були перехоплені або завдали незначної шкоди.
Зараз Хаменеї стоїть перед важким вибором, і хороших варіантів немає. Жорстка боротьба Ірану з Ізраїлем ослабила його військо. Подальші заходи відплати можуть виявитися недостатніми, щоб стримати майбутні атаки, і спонукати Ізраїль до ще більш жорстких ударів у відповідь.
Атаки на судна в Червоному морі або інші інтереси чи персонал США, ймовірно, викличуть американську реакцію, чого Хаменеї історично намагався уникнути. Поступки тиску і укладення ядерної угоди з США, яка суттєво обмежить можливості Ірану збагачувати уран, будуть сприйняті прихильниками жорсткої лінії Хаменеї, на яких він все більше покладається, як неприйнятна капітуляція.
Протягом десятиліть Хаменеї був архітектором військової та політичної експансії Ірану на Близькому Сході, використовуючи Революційну гвардію та її мережу союзних шиїтських міліцій. Він закріпив свою владу в країні, створивши жорстку лояльність серед тих, хто його підтримував, та всеосяжну систему стеження для придушення тих, хто цього не робив.
Зараз восьмидесятирічний правитель, який очолює Іран з 1989 року, ймовірно, проведе осінь свого життя, борючись не за розширення, а за порятунок Ісламської Республіки, яку він допоміг перетворити на регіональну потугу.
«Якщо він чесний із собою, то визнає, що програв. Все, над чим він працював, руйнується на його очах», — сказав Афшон Остовар, доцент Військово-морської аспірантури в Монтереї, Каліфорнія. «Корабель, яким він керував, сів на мілину».
Хаменеї хизувався військовою міццю Ірану, але донедавна вона залишалася неперевіреною. Це змінилося з нападом Хамасу — союзника Ірану — на Ізраїль 7 жовтня 2023 року.
З того часу, ведучи війну в Газі, Ізраїль вбив майже десяток високопоставлених іранських військових командирів, включаючи, в п'ятницю, главу Революційної гвардії, начальника штабу збройних сил і командира, який керував програмою балістичних ракет. Ізраїль також паралізував головних регіональних союзників Ірану, Хамас і Хезболлу, а третій, президент Сирії Башар аль-Асад, був повалений в грудні.
Після нарощування військової присутності в регіоні, включаючи важкоозброєних бойовиків міліції на кордоні з Ізраїлем, Хаменеї та його старші радники серйозно недооцінили готовність Ізраїлю протистояти їм силою, сказав Хамідреза Азізі, гостьовий науковий співробітник Німецького інституту міжнародних відносин і безпеки (SWP).
Навіть коли напруга зросла настільки, що на початку цього тижня США вивели дипломатичний персонал з Іраку, вищі чини іранських силових структур, судячи з усього, не були розміщені в безпечних об'єктах.
«Більшість з них стали мішенями у своїх будинках. Це свідчить про надмірну самовпевненість, яка, насправді, є незрозумілою в такій ситуації», — сказав Азізі.
Те, що Ізраїль зміг проникнути в іранську розвідку і, здається, вільно вибирати свої цілі серед вищих чиновників, є проблемою для верховного лідера. По-перше, це робить самого Хаменеї вразливим для атак.
Якщо метою ізраїльського прем'єр-міністра Беньяміна Нетаньяху «насправді є знищення тієї частини ядерної програми, яка може бути використана для створення зброї, та повалення режиму, то для цього знадобиться набагато більше», — сказав Расмус Крістіан Еллінг, доцент кафедри іранських студій Копенгагенського університету. «І, можливо, саме це ми побачимо в найближчі тижні», — додав він.
По-друге, правління Хаменеї частково залежить від того, що він є гарантом національної безпеки. Незважаючи на свою непопулярність у країні, Ісламська Республіка протягом десятиліть забезпечувала відносну безпеку своїм громадянам від воєн і терористичних атак, які спустошували сусідні країни.
З моменту приходу Хаменеї до влади, що відбулося незабаром після восьмирічної війни з Іраком, однієї з найгірших світових воєн минулого століття, Іран утримував ворожі сили подалі від своєї території. Протягом останнього десятиліття, поки «Ісламська держава» вбивала десятки тисяч людей у сусідніх Іраку та Афганістані, екстремістська група здійснила чотири великі атаки в Ірані, в результаті яких загинуло приблизно 150 осіб — менше, ніж за той самий період у Франції.
Структура безпеки, яка зараз руйнується навколо Хаменеї, існувала з перших днів Ісламської Республіки. Революціонери, які стояли за поваленням у 1979 році підтримуваного США шаха, пообіцяли захищати свою нову теократичну державу від такого роду повстань, які вони щойно здійснили. З цією метою вони створили Корпус ісламської революційної гвардії та всеосяжну розвідувальну службу. Ізраїль викрив обидві структури як дедалі більш крихкі.
У період з 2010 по 2012 рік Тегеран звинувачував Ізраїль у вбивстві чотирьох ядерних вчених в Ірані. У 2020 році Мохсен Фахрізаде, якого вважають батьком іранської програми ядерної зброї в 1990-х і 2000-х роках, був убитий дистанційно керованим кулеметом в результаті зухвалого нападу, який, як підозрюють, був здійснений Ізраїлем.
З 7 жовтня 2023 року Ізраїль вбив кількох високопоставлених іранських командирів у Сирії. Він підірвав політичного лідера Хамасу Ісмаїла Ханіє в гостьовому будинку в Тегерані, розмістивши бомбу в його кімнаті. А в п'ятницю він одночасно атакував кількох найвидатніших командирів Ірану.
Частина атаки на системи протиповітряної оборони та ракетні установки була здійснена за допомогою вибухових дронів та інших керованих зброї, які були контрабандою ввезені до Ірану агентами ізраїльської розвідувальної служби Моссад, за словами ізраїльського чиновника з питань безпеки.
Проте іранці навряд чи скористаються моментом, щоб підняти повстання, головним чином тому, що їхні лідери зроблять все необхідне, щоб захистити свою владу, сказав Остовар.
«Хоча Іран втратив здатність вести серйозну війну проти своїх супротивників, він все ще може вести серйозну війну проти своїх громадян», — сказав він. «Я думаю, що зараз для людей в Ірані настали дуже небезпечні часи».
За межами своїх кордонів Іран перебуває в набагато слабшому становищі. Його давній засіб стримування — регіональні міліції — було знищено. Дві ракетні атаки проти Ізраїлю, здійснені протягом останнього року, були в основному невдалими.
Проте, за словами Азізі з SWP, прихильники жорсткої лінії Хаменеї, на яких він покладається, вимагатимуть рішучої відповіді на те, що вони вважають продовженням ізраїльської кампанії. Вони навряд чи підтримають негайне продовження ядерних переговорів із США, шостий раунд яких мав розпочатися в неділю.
«Це вибір між продовженням війни, залученням усіх сил або капітуляцією», — сказав він. «Людям всередині системи вже зрозуміло, що незалежно від того, чи і як вони відреагують, Ізраїль буде продовжувати».
