"Білий шум" - Олена Степова

Оце сиджу та дивними очима спостерігаю, як соцмережами бігають люди, заламують руки й волають, що їх принижують, недолюблюють, не поважають й усе таке трагічне. Настільки трагічне, що їм треба на руці, до психолога, бо до цього в них травми не було, а зараз їх самооцінка впала на рівень мінус сто за шкалою Плінтуса. Що цікаво, більшість з цих людей з огляду на їх сторінки не мають жодного відношення до подій на які вони рефлексують. Вирішила розібратися. Цікавоє!

Цей білий шум пов'язаний з тим, що Головнокомандувач колись десь, можливо коли ще не був Головнокомандуючим сказав: «Нажаль Донеччина і Луганщина за всю історію їхнього існування, і переселенці, і кримінальні елементи багато присутні. Тому там є таке несвідоме населення. Це моя думка, можете не погодитися, але населенню в плані українізації мало приділялося уваги».

Він назвав нас земляним черв’яком, - волають в соцмережах люди у яких на сторінках жодної згадки, що вони й є ті самі переселенці. Пішла читати, дивитися, вивчати, бо накидали в особисті багатенько, бо ж «Драпатий сказав, що переселенці не люди!».

Тому вирішила трошки препарувати цей шум, розділити його на складові.

Складова перша.

От скажіть, ви коли на вулиці чуєте, «іди сюди, ш@л@ва підзаборна», ви повертаєтесь й біжите на оклик? Ні! Бо ви себе так не оцінюєте, це не ваша потреба, не ваш стиль життя. Якщо на вулиці покликати «кохана, обернись, я тут»- повернуться усі, хто закоханий. А якщо крикнути «жінка, куди ти поперла, йди сюди»- повернуться усі заклопотані домогосподарки. На оклик «хто загубив ключі від машини», усі, хто має авто почнуть нервово перевіряти ключі, а хто не має авто той байдуже пропустить оклик повз вуха. Кожна людина, абсолютна кожна, навіть я, чує, бачить, дивиться, оцінює усе виключно з особистих внутрішніх переконань, потреб, бажань, вибору, самооцінки.

Це працює на усіх рівнях життя. Ми чуємо, бачимо, сприймаємо й навіть запам’ятовуємо лише те, що вже є в нас самих. Навіть політиків ми бачимо виключно, так, як би хотіли вести себе на їх місці. Це психологічний закон, ну ось так працює психіка критичної більшості людей. Тому зраділа, коли побачила багато адекватних дописів та коментів людей, які сказали,- ми ВПО, але нас це не стосується!

Я ВПО, переселенка, то мене теж слова пана Драпатого не стосуються й я б їх й не побачила. Не почула, як би не «білий шум». Але, з урахуванням того, що я таки носій «жовтої зірки», яку на мене повісив не пан Драпатий, а суспільство у 2014 році, коли волало- «усі на Донбасі сепари» то все ж таки хочу поговорити на цю тему.

Бо насправді цю жовту зірку, стигмати, цькування, булінг за місцем народження, ненависть до понаїхавших сіють у суспільстві люди. Люди, нарід, суспільство мирних громадян, а не пан Драпатий. Й попит на цей булінг зростає. Й попит на «ату їх, це ж донбаські, луганські, донецькі, дніпропетровські, сумські, харківські, київські, чергінівські» зростає. А коли в суспільстві зростає попит, з’являються такі собі ЛОМи, лідери суспільної думки, який цей попит підтримують й саме вони вказують на вислови якихось людей, маніпулюють ними, перекручують факти, щоб виконати своє завдання, знищити єдність України, вичавити з України проукраїнських патріотів.

Приклад, «усі кримінальні злочини у Тернополі зчинені донбасько-запоріжсько-харківськими бандитами» - віщає черговий тернопільський комсомолець, готовий у праведному гніві палити на кострі усіх понаїхавших, бо їстоньки не може в тернопільській окупації й веде бій на тернопільських фронтах, тут як правило йде банальне подайте на війноньку. Відкриваємо Державний Реєстр судових рішень, вибираємо Тернопільський міжрайонний суд, категорію кримінальні справи, вирок суду й читаємо досхочу. Жодного уродженця Луганщини чи Донеччини на 111 справ, які я перечитала, бо на більше не було часу, усі засуджені відносно яких винесено вирок у тому числі й за ухилення від мобілізації, співпрацю з агресором, шпіонаж, наведення, фіксування місць дислокації ЗСУ, місцеві, з району, міста, сел. Ой, як невдобно, але як читабельно ж, да? Хто полізе в той реєстр, бо ж нарід за таке навіть не чув.

От знаєте, коли херовертять Донеччину, Луганщину, то я вже звикла. Чула я й «треба було думати, де народжуватись» й «навіщо ви виїджали, жили б собі там», але ось за незламні, мужні, відчайдушні Харків та Запоріжжя я б цих комсомольців до суду б потягла, бо булінг за місцем народження — це форма психологічного чи фізичного цькування через регіон походження людини, що супроводжується систематичними образами, насмішками або соціальною ізоляцією. За такі дії в Україні передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або громадських робіт. Так й передайте комсомольцям. Вибрати Україну в Тернополі легко, а ти вибери Україну там де за це вбивають.

Складова друга. Попит на булінг, попит на ненависть, попит на інформацію «їстоньки не можу, навколо донецько -харківсько- запорізький кримінал». Саме через попит на ненависть та булінг за місцем народження й витягли ці слова пана Драпатого, викрутили їх «назвав переселенців», але не для того, щоб образити цим висловом ВПО, бо ж усі, усі розуміють, що він до них не відноситься, а показати «ось навіть Головнокомандувач підтримує знищення донецько -харківсько- запорізьких, ату їх. Трошки потягло Польщею та підігрівом поляків ненавистю до українців. Один сценарист? Думаю, що так.

Я не сприйняла слова пана Драпатого у свій бік, бо я не кримінальний елемент, ні мене, ні моїх бабусь примусово не заселяли на Донбас у тюремні табори, моя родина не потрапила на Донбас з росії (мої баба, дід та мати народилися в селі Велика Будаківка, Полтавщина, баба, дід з боку мого батька з Коростеня, Житомирщина, баба, дід, мати чоловіка з Чернігівщини, а ось батько чоловіка народився у Сибіру, бо туди з села Степанці, Черкащина була вислана його мати з 11 дітьми, вагітна 12-м, її чоловіка, тобто діда мого чоловіка у Степанцях розстріляли, бо був куркуль, мав млин та корів) тому ми не є переселенцями Донбасу, я б сказала, що ми виїхавши з Донбасу просто повернулися на землі роду. Ага, хто не зав, я живу у Степанецький ОТГ. Я вдома!

Історія існування Донбасу, про що сказав пан Драпатий, це жорстке зросійщення (думаю ви читали мій допис про розстріляних україномовних східняків у Сучій балці, про бахмутчанина-ката Клима Ворошило (Ворошилова), який розстрілював східняків, про кількість знищених українських шкіл на Сході).

Й пан Драпатий правий, бо українізації реально мало приділялось уваги не тільки за часи УРСР, а й за часи Незалежності. Ось тільки подумайте, за часи Незалежності до 2014 року українізації в Україні не приділялось уваги, хоча усі знали, ми постколоніальна країна з постколоніальним мисленням та тривалим постколоніальним впливом. Українізації потребував не тільки Схід, а й Центральна Україна, та й Західна, яка орумунилась, опольшилась, обугорщилась, оромилась. Ми хворі совком! Усі! Ага, навіть «тернопільські комсомольці», це совок, банальний шовіністичний, ненависний совок.

Більш того, а нумо правду матку, - у фаворі по усій Україні була російська попса, 95-й квартал з гумором про українських селюків-шароварників, телебачення російською, фільми російською, бо це нафіг було нікому не потрібно- мова, нація, віра, армія- при любому з Президентів. По усій Україні, а не тільки на Сході. Тільки війна  торкнула питання деколонізації, декомунізації й то, якось корявенько, бо усе це роблять комсомольці з колоніальним радянським мисленням, тобто косо-криво-аби було.

Але повернемося до «образливих» слів - якщо це не до мене, чому я маю обертатися? Я все ж таки, хочу розтлумачити людям на прикладі цієї «події року», що таке вплив та маніпуляції.

Чого все ж таки «обернулися» деякі люди? Бо чого ж казати, що не усі ВПО правильно зреагували, є й ображені.

Складова третя. В 2014 році держава, яка все ще була в руках проросійського лобі, яке сиділо в усіх гілках влади, зробила дуже хибний, але дуже болючий удар по проукраїнських мешканцях Сходу України, які вибрали Україну- нас назвали «переселенці». А хто нас переселяв та куди? Хто купив мені хату, щоб я в неї переїхала? Ми БІЖЕНЦІ! Ми біженці від війни та російської агресії.

Ми біженці, такі самі біженці,  як мешканці Херсонщини, Маріуполя, Запоріжжя, Київщини, Дніпропетровщини, Сумщини, Чернігівщини, які роззіхалися Україною та світом. Й такі самі біженці, як мешканці Тернополя, які виїхали біженцями у Європу.

Але  було страшно (давайте правду ж, ага, було не вигідно росії, щоб нас назвали біженці, бо тоді ж росія агресор, а ми біженці від війни) називати речі своїми іменами, тому нас «переселили» й ми «понаїхали», бо біженці від війни, це викликає емпатію, а переселенці, це люди, які шукають кращого життя й це не викликає емпатії. А же біженці, це страшно, це горе, це війна. В 2014 росія через своє політичне лобі в Україні робила усе, щоб війни не побачили. Скільки тоді лунало «громадянська війна»? Ото ж.

Тому такі «ляпи» про «переселенців» будуть все далі від публічних людей, військових та політиків й їх буде усе більше. Поки не буде законодавчо знищено ганебне «переселенці» й замінено на юридично правильне- біженці. Але…ми ж розуміємо, що переселенці не є жертвою військової агресії росії, а біженці будуть мати право на репарації.

Складова четверта. Повернемося до «він назвав нас земляним черв’яком». Насправді ця рефлексія дуже показова та цікаво й багато чого розкрила у людях. Ось мені ця ситуація сподобалась. Я люблю складні психологічні задачі, розбирати психологічні приклади.

Так ось, якщо людина на щось рефлексує, це яскравий сигнал подивитися на неї більш уважніше, бо майже усі рефлексії, це таємниці, які лізуть з людей на поверхню.

Якось я написала в ФБуці допис-згадку про лихі 90-ті. Згадувала, як жили тоді люди, який був кримінал на Сході, які методи виживання були в людей. Наводила багато прикладів, один з них був про те, як у Харкові в той час діяла банда лікарів «швидкої», які на викликах вишукували одиноких похилих людей зі статками (картини, срібло, вінтаж), входили у довіру й вбивали цих людей виносячи з квартир усі речі, навіть продукти. Вибирали екс- лікарів, екс-чиновників, серед жертв було багато людей єврейської національності, то слідчі довго йшли хибним шляхом, бо думали, що це етнічні злочини. Судова справа нараховувала понад 30 томів, здається щось за 50 злочинів було, купа експертиз, дуже важка справа, покази свідків... Мені про це розповіла наша суддя Свердловського міського суду, вона тоді була молода слідча «мокрушного» відділу, дуже пишалась розслідуванням резонансної справи, то мріяла, що вийде на пенсію й ми з нею напишемо книжку про найяскравіші розкриті нею злочини.

Здивуєтесь, але під допис прийшла одна людина, яка почала доводити, що вона такого ніколи не робила, що я її оббріхала (у дописі не було прізвища, імені), що вона подасть на мене до суду, знайде мене через зв’язки в СБУ, отруїть кіз, закатує мене, бо в неї зв’язки з військовими. Вона писала виправдування та звинувачення мені кілька місяців поспіль, великі виправдування у Телеграмі з криками- це не я. Погрожувала. Билась в істериках. Піднімала знайомих, щоб посприяли видаленню поста. Виправдовувалась. Погрожувала. Але кожен раз писала нові подробиці той старої справи про які я не знала та не згадувала у дописі, але які впізнала слідча суддя, коли я їй тоє показала.

Мені не написали сотні  лікарів «швидкої» з міста Харків, які би сказали - навіщо ви нас так оббріхали. Рефлексувала лише одна людина!

Тому, коли вам кажуть «усі», лише ви, особисто ви можете з особистих підстав визначити, що мова йде саме про вас.

Люди приміряють на себе якусь інформацію через  ефект Барнума (Форера), вибіркову увагу та потребу в особистому захисту або в особистій потребі. Ефект Барнума, також відомий як ефект Форера, це психологічний феномен, який пояснює, чому люди вірять в узагальнені описи особистості й так люблять оце «усі».

На оклик «проститутка» повернуться ті, хто має грішок, на опис «зека» відреагують ті, хто мав «ходку». Але це не тільки так працює, ось ми читаємо гороскоп й «Овнам випадає зірковий час» й розум- о, це для мене, я Овен, мені пощастить.

Так працює навіювання «порчу зробила якась жінка, яка недавно приїхала у ваше село (місто, будинок)»- о, я знаю хто винен у моїх проблемах (хворобах). Не ти дурепа, а тобі пороблено.

Ефект Барнума (Форера) має вирішальне значення для пояснення основних механізмів нашої поведінкової сприйнятливості. Тому не варто усім ВПО реагувати так скажено на слова пана Драпатого, бо це ми тут ВПО-переселенці, а там вдома ми були просто мешканці Донбасу, а ось наші сусіди, ті, кого на Донбас привозили з росії працювати на шахтах чи жити на «поселенні» (форма відбування покарання), заселяли хати знищених Голодомором українців, там на Донбасі вони є, були зайдами, заселенцями, переселенцями й саме їх мав на увазі пан Драпатий, бо саме вони стали фундаментом зросийщення Сходу України.  

Складова п’ята. Треба давно було ввести термін «заселенці» або «зайди» відносно тих, кого в срср масово звозили з росії до України. Треба було давно назвати нас біженцями.

Живу у селі Черкащині де на 50 дворів лише 9 мають українське коріння з прадідів, усі інші по батькам мають російське коріння. Їх бабів, дідів, батьків сюди завозили, щоб заселити пусті після Голодомору хати. У багатьох селян у паспорті місце народження Омськ, Орськ, Архангельськ, Курськ. Тут вони одружились, народили дітей, мають українські прізвища, отримали громадянство України, але залишились росіянами- чекають на срср,  люблять красти, пити, писати доноси, мати пільги, мають  липові довідки для пільг й тішаться цим. Я їх так й називаю- заселенці- й кажу- це не я переселенка, це ви зайди.

Варто мати гідність й розуміння того, що відбувається, відбувалося з Україною, щоб відчувати себе частиною нації чи «земляним черв’яком». Нас усіх не залежно від місця народження зтерли, обнулили, знецінили, коли з паспорта прибрали графу національність. В мене у першому паспорті, який я отримувала ще у Ворошиловградській області (з 1990 року Луганська) було зазначено- українка. У однокласниці- русская. Думаю, як би це залишили, не було б переселенців, ми б просто поверталися б додому, бо наш дім була б уся Україна.

Виходячи зі свого  життєвого досвіду я й  не прийняла слова Драпатого на свій рахунок, бо зрозуміла, що мова йде за пострадянських переселенців, якими заселяли Донбас й які стали причиною його знищення.

Що не так? Що не так він сказав? Він правий. Заселяли той Донбас усім ким хотіла росія й зараз так роблять. Увага, це роблять зараз в ОРДЛО та ТОТ.

Це стратегія вживляння ракової пухлини «русская земля там где русские». Ну, з криміналом то такий собі телевізійний наратив, який випливає зі звичайної статистики- густонаселеність регіонів.

Не населеність регіонів кримінальними людьми, а густонаселеність. Тобто, якщо у Тернополі б жило 1 мільйон людей, а не 250 000, то злочинність тут була б вища.  

Щодо українізації, то на 2013 рік Схід вже був україномовний на 70 відсотків. Й люди вибирали україномовне навчання для своїх дітей навіть коли самі були російськомовні. Й українські свята повернулися, й традицій, й люди цьому раділи.

Щодо ситуації зараз, то Схід втрачено ментально, а не тільки окупаційно, більшість це розуміє, військові тим паче. І повернути його буде важко, як військово так й ментально. Бо ті, хто робив Схід українським зараз біженці, ВПО, люди з жовтою зіркою, від яких так трегерить суспільство й які муляють очі не Драпатому, а суспільству, слава богу його меншості. Чомусь ВПО дратують лише ждунів, проросійських громадян України та комсомольців, які наділи вишиванку, але партквиток тримають під скатертиною.  

Проукраїнські люди виїхали з ОРДЛО, осіли в Україні чи за кордоном й лікують свої спустошені душі, пускають коріння, стають ще більшими українцями, бо їм то дорого коштувало.

Тих, хто ще вірить в Україну там - я маю на увазі лише ОРДЛО- одиниці. Розчарованих, бо не отримали від росії що хотіли тисячі, а ось проукраїнських одиниці.

Схід втрачено, бо за нього були готові битися ось такі, як я. Й на фронті багато ВПО, й у Каневі на Алеї Слави фото загиблих ВПО, які назавжди Луганські-Канівські.  

Схід втрачено, бо росія там активно робить те, що робила в 1920 роки (згадайте мій допис про Клима Ворошилова), у 1937-1950 роки - знищувала місцеве населення й звозила туди переселенців з росії.

Так, в ОРДЛО їх так й називають – переселенцы.

ОРДЛО заселили мешканці Красноярського краю. З 10 мешканців ОРДЛО 8 це люди, що приїхали сюди жити та працювати з Красноярського краю під час російської окупації.

Чому саме з Красноярського, а не Краснодарського, бо є такі обізнані у війні та окупації, що заходять на мою сторінку зі Львова й пишуть «автор тупий, до Луганщина ближче Краснодарський край».

Красноярський край виступає регіоном-шефом (куратором) над Свердловським муніципальним округом (до 2023 року – місто Свердловськ та Свердловський район) та іншими муніципальними округами «лнр». Сибірський регіон надає масштабну допомогу у відновленні інфраструктури з літа 2022 року.  Допомога це не тільки гроші, а й люди, які працюють в ОРДЛО лікарями, комунальниками, отримують там житло, привозять туди свої родини. Фахівці з Красноярського краю займаються ремонтом покрівель багатоквартирних будинків, заміною зношених водопроводів та капітальним ремонтом соціальних об'єктів, лікуванням людей.

Луганськ має куратора Москва. Лисичанськом опікується Республіка Татарстан. Красний Луч (Хрустальний)- Республка Башкортостан. Тому «переселенців» там вистачає.

Зараз росія готує велику програму переселення Криму, окупованих частин Запоріжжя та Херсону, Луганської та Донецької областей за Урал, а з Красноярського краю сюди будуть перевозити «коренное население», щоб у разі звільнення цих територій, росія отримала б тисячі своїх агентів впливу, бо ж будуть волати «мы купили дом законно, дайте гражданство». Ось в 1990 громадянство України отримали усі за місцем проживання. Так хочуть зробити й зараз. Без графи національність, за місцем знаходження, дайте громадянство. Й дадуть, ми ж толерантна країна.

Так ось, проблема не в тому, що, коли, кому сказав чи не сказав, чи не так сказав пан Драпатий, а в тому, як це подають людям, як розвертають правду й знищують Головнокомандуючого, знищують морально тих, кому боляче й дають нові сили комсомольцям для знищення проукраїнського… о вже не Сходу, вже ж донецько-харківсько-сумсько-дніпропетровсько-запорізьські бандити.

Проблема в тому, що здебільшого люди сприймають будь яку інформацію так, які є вони самі, чим живуть, про що мріють, які в них потреби. Не важливо хто й як її сказав чи скаже, люди завжди побачать в ній те, що в них самих й чого вони прагнуть. Тому комсомольці будуть волати- Драпатий сказав усі переселенці кримінал, треба їх знищувати. Саме ВПО у критичні більшості зреагують так, як я, бо це їх не стосується. Невеличка кількість тих, хто побачить себе «земляним черв’яком» почне вимагати до себе жалю.  

Бо, звісно ж не усі проукраїнські виїхали з окупованих регіонів, я про це писала, що були хвилі біженців. Перша та друга хвилі (2014- 2017 роки це проукрїнські патріоти Сходу, а ось далі пішли розчаровані, які в 2014 «Донбас-росія, а потім «мы не этого хотели, нас обманули». Але ж будемо чесні, з Заходу теж у Європу виїхало багато тих, хто не прагне захищати Україну, наприклад, у тернопільського комсомольця частина родини тихо живе в Естонії, про що комсомолець мовчить, бо ця частина чоловіча.

Трошки корявастенько Драпатий сказав? Тююююю я й не таке людям кажу. Днями одну мирлюбойценой та негайноусімрожатиетнічнихукраїнців, бо ж сорослгбтскрепипорушають так ху@ми обклала, що вона досі верищить, яка я донбаська бандітка. Не пускайте мене на тв, після мене цей вислів Драпатого буде красивою цитатою з вінзелях, бо я особливо слів не підбираю описуючи сучасне ОРДЛО та його критичну більшість російських та проросійських люмпенів, якими його заселили.

Складова шоста. Ви краще подумайте, чому саме зараз так важливо оцім комсомольцям на кожному кроці бачити «донецько- харківсько- запорізьких бандитів», знищувати біженців, зіштовхнути лобами ВПО та Головнокомандуючого.

Я ще можу зрозуміти рефлексії на «донецьких» чи «донбаських», бо це нав’язаний у 2014 році наратив «усі на Донбасі сепари», коли держава маючи шалену кількість проросійських лобі у владі, не хотіла реагувати на російську окупацію, не хотіла визнати російську агресію, тому намагалась показати світу й громадянам України «громадянську війну».

Звісно усі ті проросійські мітинги на Донбасі, звісно та проросійська критична більшість, яка дала путіну та його лобі правильну картинку була, але не робила Схід «усі там». Але чому у 2014 році той п’яний люмпен не розігнали поліція, СБУ, а возили їм пакушать? Бо Україна була під повним політичним контролем росії через політичне проросійське лобі, не забувайте про це, ага, особливо коли голосуєте за політиків накшалт ОПЗЖ.

Тому, повторюю,  я ще можу зрозуміти саме ці рефлексії. А ось «бандитський Харків» чи «бандитське Запоріжжя» чим завинили? Ці незламні, мужні промінчики України, які живуть під КАБами, дронами, працюють, тримають там Україну, платять податки, співають українських пісень, коли ж вони встигли насерати у штанці тернопільським комсомольцям, що тих аж вивертає дописами про «кримінальний бандитський Харків та Запоріжжя».

Як швидко розростається географія «кримінальних бандитських» міст України, прямо по плану путіна –раздел Украины по Днепру. Як скоро чекати від комсомольців дописи про кримінальний Київ, Дніпро, Суми, Чернігів, Бучу, Ірпень…он вже скоро новий обстріл, нові біженці без даху над головою будуть шукати підтримки в очах українців, а чи знайдуть, я вже не знаю. Я вже давно раджу біженцям виїжджати з України, бо комсомольців все більше, а нас все менше.

А пан Драпатий все правильно сказав. Можна народитися в Україні, але не бути українцем, бо виховання, оточення, внутрішній світ й ось, навіть в часи Незалежності народилась молодь-совок, бо ж оточення та виховання совок. Це біда.

Ми маємо приділяти увагу вихованню нації. Хоч хтось про це заговорив. Бо з цим в нас халепа не тільки на Сході, прорадянського люмпену в нас достатньо, й не тільки в нас, он в Естонії вати ого-го, є навіть проросійські політики, бо росія вклала дуже багато сил в колонізацію країн та націй й постколоніальне мислення, це одна з важких хвороб та жахливе явище, яке можна спостерігати не тільки в Україні.

Й ще одне, на оце «дайте грошів, бо навколо одні «донецько- харківсько- запорізські бандити з хати на роботу страшно виходити, бо ж лапки», хочеться сказати лише одне – комсомольці, а ви не брехати, а працювати не пробували, бо заробіток на нитті, хайпу та булінгу інших людей, такій собі заробіток.

Ось такий вийшов допис. Злий та сумний. Ніпрощо кароче, у Тані Адамс красівше, але ж вона з донецьких, що ми луганські проти цих бандюганів, таке собі.

Тому, щоб хоч якось дати позитиву скажу, що на Ростовщині 3 добу більшість міст не має світла, там якось зійшлися разом торнадо (не добробат), буревій (гарна назва для батальйону ЗСУ), блискавка, град, балістика та дрони. Тому уражені прикордонно-пропускні пункти з росії до «лнр», частково порушено автомобільну логістику колаборантів, уражено військові наземні та військові водні цілі у Таганрозі та Ростові, ну й повалено понад 1500 дерев, знищено лінії електропостачання та інше. Коли природа та ЗСУ працюють в єднанні, виходять не погані речі. Таке б єднання та у людей…