Яким точно не допомагає, що тріумфально закінчена Трампом війна з Іраном ніяк не закінчується і нафта вже торгується ближче 95 доларів за барель бренту, підживлюючи інфляційні очікування та і саму інфляцію. От і дизель в США вийшов на пікову за останні 4 роки ціну. Що не може радувати тих, хто любить ходити по продукти в магазини, а не до себе на город. Минулої п’ятниці голова ФРС у своєму виступі все сказав правильно щоб якось вгамувати тиск на ринок боргу США. І це призвело до падіння дохідності. Принаймні, тимчасово. Адже з початку тижня тиск повернувся. Причому не тільки в США і не стільки в США. Японія знову попереду планети. В Європі рекорди ставлять дохідності Німеччини і Франції і через останню переживань найбільше. Хоча завжди є ще Італія, але там принаймні виборів не буде наступного року, а Мелоні вже стала рекордсменкою, перебуваючи на посаді прем єр-міністра довше всіх своїх попередників з 1945 року. Дивно чи не дивно, але ринки зараз оцінюють французький ризик вище італійського і важко згадати, коли таке було останній раз і чи було взагалі. Принаймні після 1945 року. І нормального виходжу із ситуації ніхто не бачить. Адже скорочувати дефіцит бюджету ніхто не готовий. У США це не дає зробити Трамп, а у Франції традиція вдягати жовті жилети і трощити все підряд у Парижі.
Проте першим претендентом на кризу є Японія. Там дохідність державних облігацій б є рекорди. І частенько Мінфін взагалі не знаходить достатньо попиту. За останні 5 років йєна впала на 60%. Японці пробували захищати валюту разом з американцями, вливаючи туди гроші, але це має лише тимчасовий ефект. От і цього тижня знов відбивали курс від позначки 160 ієн за долар. Теоретично, їм би підняти дохідності по своєму боргу. Але от біда, відношення боргу до ВВП в Японії складає 200% і обслуговування такого дорогого боргу старіюча країна може й не потягнути. Тим більше уряд там хоче по прикладу Трампа скорочувати податки і рекордно витрачати гроші. І єдиний вихід, як і у американців, це довгий період високої інфляції, яка має з’їсти борг. Але навіть думки про це прибивають ієну. Та й важко знайти дурних купляти твої борги якщо твій план – значна інфляція, яка має ці самі борги знецінити. До речі, схоже екзистенційне питання виникає зараз і у тримачів і потенційних інвесторів американського боргу з огляду на єдину очевидно можливу стратегію боротьби з великим американським боргом. Та ще й через перспективу, що японці можуть почати продавати свій запас боргу США. І, схоже, нарешті свято приходить до бороданів, що вже десятки років на російських каналах закликають дивитись в сторону американського боргу. Трамп зміг і їх перетворити в адекватних аналітиків як раніше спромігся зробити іранців адекватними державниками.
А на ринку акцій все спокійно і ситуація на боргових ринках поки не викликала тут паніки, хіба що стримуючи оптимізм і зростання бульбашок. Хоч ринки і входять в період проклятих проміжних виборів, які завжди приводили до падіння індексів на тлі зміни більшості у парламенті. А прекрасна і сповнена успіху політика Трампа вже привела до того, що згідно прогнозів, демократи заберуть собі обидві палати парламенту. Чомусь виборці не купуються на заяви про те, що нафта подорожчала через Україну. А коли демократи переможуть, то прийдуть робити нерву Трампу, хоча викинути з кабінету навряд чи зможуть. Для економіки це також ніколи не було бажаним сценарієм і ринки завжди на такому падали. Проте поки інвестори і спекулянти переварюють сезон корпоративної звітності. Який вцілому вийшов позитивним. Особливо для деяких технологічних компаній. З 13 липня, дати початку виходу корпоративної звітності, капіталізація компаній, що входять до S&P500 зросла на 1,75 трлн доларів. Із них 1,39 трлн прийшлось на технологічні компанії. А на цьому тижні до успішних додались і акції нафтових компаній, які спромоглись віджати венесуельську нафту. Ранок п’ятниці індекс S&P500 починає на позначці 7747,7 пунктів, що 17 пунктів вище, ніж тиждень тому.
А в Україну завітала місія МВФ. Правда, цього разу місія технічна і не має приймати рішень, а лишень роздивитись, що відбувається, з фокусом на бюджет наступного року. Але й без бюджету цього року, звісно, не обійдеться. Адже там скоро може виникнути розрив ліквідності, які здатні на собі відчути чи то військові, чи то пенсіонери, чи то всі разом. І звісно український парламент не втратив можливості зганьбитися прямо перед іноземними ревізорами. В черговий раз через шкурняки і популізм проваливши необхідні для отримання фінансування реформи. Добре ще, що навряд чи в фокусі місії були перестрілки на Троєщині. Хоча може тоді гості з МВФ краще б зрозуміли, чому деякі реформи ніяк не просуваються, а деякі схеми ніяк не закриваються. Хоча, з іншого боку, якщо вже почали ганьбитися, можна було і не зупинятися. Поки ринок єврооблігацій не реагує на загрозу втрати фінансування, знизившись тільки на 0,5-0,75 пунктів за останній тиждень по суверенним єврооблігаціям. Може тому, що розраховують, що як завжди українські політики спочатку зганьбляться, небажаючи робити реформи, а потім ці реформи зроблять. Як ті два ковбої. Або вірять, що ЄС буде допомагати Україні у будь-якому разі, як би не ганьбились українські політики. Але поки маємо дивну ситуацію, коли Україна просить додаткові гроші на додаткові потреби, і не мало, а відразу 27 млрд доларів, але одночасно з цим не виконує умови по наданню вже передбачуваного фінансування і робить це без будь-якої притомної причини. І не всі в Україні так оптимістичні як інвестори в українські єврооблігації. Вони взагалі оптимісти і знаходять позитив навіть у останніх заявах Путіна, активізуючи покупки варто йому тільки згадати про перспективу перемовин і ігноруючи при цьому всі «Але» які він каже після цього. А тут ще й родичі Трампа збираються до Москви і Києва, обнадіюючи оптимістів і тих, хто вірить у дива.
Цікаво, що ці заяви надихнули не тільки лондонських інвесторів в українські єврооблігації, але й світових спекулянтів в аграрній продукції. В результаті в четвер суттєво впали ціни на пшеницю і кукурудзу. І така віра в диво бісить, особливо на тлі того, що падіння цін на світових ринках є саме по собі поганою новиною, адже тільки дуже високі ціни на збіжжя можуть спровокувати достатній тиск, здатний розблокувати українськи морські порти. Поки викрутаси депутатів і проблеми з портами не вплинули і на курс гривні. Ба більше, на початку тижня гривня раптово укріпилась. Діставшись позначки 44,3 гривні за долар. Як завжди буває з рухом курсу, зростання на 1% пройшло непоміченим на відміну від падіння на 1%. Чому це сталось ніхто не зрозумів, та й не став довго думати, бо к кінцю тижня все повернулось на звичний рівень. І ранок п’ятниці курс гривні зустрічає на рівні 44,6 гривень за долар. А в сегменті українських акцій, що торгуються за межами України, черговий український сюрприз від українських олігархів. Жеваго зміг залучити у Феррекспо 100 млн доларів, які, принаймні, тимчасово мають врятувати компанію. І гроші ці залились від самого Жеваго і від Веревського, що став власником майже чверті бізнесу. Цікаво, чи зможе поява останнього в акціонерах вирішити проблеми Феррекспо, пов’язані з державою. Але точно, що його вхід в компанію зменшив долі всіх інших акціонерів, з ринку, зберігши за Жеваго долю більше 45%, які не встигли, не змогли, або не захотіли, прийняти рішення про участь в доп емісії акцій, яка в публічний сфері виглядала блискавичною. І хто знає яка кількість приватних акціонерів спочатку зіткнулась з ставленням до міноритарних акціонерів у Кернелі, а потім ще на згадку зустрілась з методами Веревського і Жеваго у Феррекспо. Вони навряд чи тепер захочуть відвідати один модний клуб на Подолі і готові повірити, що Київ то новий Берлін. Але завжди можна сказати, що вони ще вдячні мають бути, бо останні місяці Феррекспо прямувало у світ мертвих і тепер отримала шанс вижити. То ж аргумент «Це ж більше нуля» завжди працює, роблячи із власника Кернела лицаря на білому коні. Як тут не згадати про амбітні плани відбудови українського фондового ринку і прожекти народного IPO.
