Мати вирішила спровадити доньку з дому, щоб не заважала. Дала їй якийсь кошик із пиріжками, пляшку вина і каже: чеши до бабки, вона там хворіє. Мала, яку всі називали Червоною Шапочкою, бо вона постійно тягала на голові безглуздого капелюха, поперлася прямо через ліс.
Нормальна людина б сіла на автобус чи пішла в обхід. Але ж ні, люди завжди шукають пригод на свою дупу. Йде вона хащами, і тут назустріч вирулює Вовк. Такий собі місцевий хижак, який чітко знає, чого хоче. Замість того, щоб включити залишки розуму і дати дропака, мала починає з ним мило теревенити.
Вовк акуратно пробиває ситуацію: «Ти куди?». І ця наївна душа здає йому всі розклади. Розповідає, де бабка живе, як туди дійти, де ключ лежить. Це ж оця типова дитяча свідомість — вірити, що світ прекрасний, навколо всі добрі і ніхто тебе не кине.
Вовк виявився чуваком прагматичним. Каже їй: «Слухай, а чого ти йдеш цією нудною дорогою? Піди он там, квіточки позбираєш, метеликів половиш». Вона повелася і пішла бродити по кущах, а Вовк рвонув навпрошки.
Прибігає він до хати. З бабкою жодних довгих розмов не було — зжер її і навіть не поперхнувся. Натягнув якісь її лахи, чепчик, ліг у ліжко і чекає.
Завалюється ця Шапочка. І далі починається сцена, яка мене завжди вибішувала своєю абсурдністю. Вона дивиться на ліжко і видає: «Бабусю, а чого це у вас такі великі вуха? А чого такі очі?». Бл*ха, у тебе перед носом лежить волохата морда з іклами, а ти влаштовуєш інтерв'ю. Якщо ти ігноруєш реальність і відмовляєшся бачити те, що перед тобою, не треба потім питати, хто ж це все з тобою зробив. Коротше, Вовк зжер і її. Абсолютно логічний і заслужений фінал.
Але ж це казка, суспільство вимагає хепі-енду. Тому повз хату проходили якісь лісоруби. Прості мужики, йшли собі, мабуть, у найближчу наливайку після зміни. Чують — хтось хропе так, що шибки дрижать. Зайшли, побачили цього роздутого Вовка. Не довго думаючи, розпороли йому черево.
Вилізли звідти бабка з Шапочкою, обтрусилися. Всі ніби щасливі, хепі-енд. Але я вас запевняю — ніяких висновків вони не зробили. Мала і далі буде здавати координати першому-ліпшому, бабка так і не поставить нормальний замок на двері, а ці мужики підуть далі бухати. Бо люди не змінюються, і сподіватися на інше — це просто смішно.
Максим Голубєв
