Ми усі сподіваємось, що на саміті НАТО через тиждень нам щось перепаде зі зброї після демаршу США. Але я б не радив дуже сильно покладатись на саміти-хуяміти, бо європейці дійшли до такого заголовку «Bloomberg»: «Чи може Великобританія дозволити собі захищати себе?»
Бо не факт, що справді може – настільки у бритів деградувало військо.
Я не шучу. Міжнародні журналісти не жують соплі, а намагаються тверезо оцінити шанси на виживання. Щоб було зрозуміти куди і як бігти. А не то шо нєкоториє, які в об’єднавчому угарі забувають ракети зробити.
Чи може Великобританія дозволити собі захищати себе?
На саміті Організації Північноатлантичного договору, запланованому на кінець цього місяця, члени альянсу, як очікується, приймуть нову ціль щодо витрат на оборону, яка становитиме 5% від валового внутрішнього продукту кожної країни. Це буде історичним визнанням того, що настала нова холодна війна і що непокірний Дональд Трамп одного дня може залишити Європу на милість реваншиста Володимира Путіна.
Дійсно, стрімкий рух НАТО до ремілітаризації відбувається після більш ніж трьох років російської війни, яка забрала життя десятків тисяч українців. Не маючи можливості покладатися на Америку через теплу позицію Трампа щодо Путіна і холодну щодо союзників, багато європейських урядів вважають перехід до воєнного стану питанням довгострокового виживання. Однак короткострокове питання полягає в тому, як за це заплатити. У цьому міні-документальному фільмі Bloomberg Originals ми досліджуємо цю жорстоку дилему, з якою зараз стикається одна з ключових держав НАТО: Велика Британія.
У 2010 році Велика Британія мала відносно невеликі збройні сили, що налічували близько 100 000 осіб. За 15 років, що минули з того часу, ця цифра зменшилася на десятки тисяч. Зараз уряд лейбористів намагається компенсувати десятиліття недофінансування. Прем'єр-міністр Кір Стармер пообіцяв до 2027 року витратити 2,6% ВВП на оборону, що не відповідає цільовому показнику в 3,5%, запропонованому генеральним секретарем НАТО Марком Рютте, і майбутньому цільовому показнику в 5%. Британські збройні сили зараз мають найменший розмір з часів Наполеона, і для зміни курсу потрібні постійні інвестиції та значні жертви. З огляду на делікатний характер фінансів Великобританії та ринків облігацій, це може бути навіть неможливо.
Вибір, перед яким зараз стоїть Стармер — скоротити внутрішні програми, позичити гроші або і те, і інше — може мати великі політичні наслідки. Його уряд все ще намагається знайти вихід із бюджетної кризи, залишеної попереднім урядом торі, і стикається зі слабким економічним зростанням та високим рівнем боргу.
Велика Британія повинна збільшити виробництво боєприпасів і військової техніки 21 століття, одночасно навчаючи персонал ефективно використовувати і те, і інше. Але навіть за наявності необхідних коштів на це знадобиться багато років — набагато більше, ніж деякі прогнозують, що Путін буде готовий атакувати НАТО, якщо він вирішить це зробити. У статті «Чи може Велика Британія дозволити собі захищати себе?» ми обговорюємо сувору реальність, з якою стикається колись велика військова потуга, і те, як вона дозволила своїй бойовій силі зникнути.
