Такий собі детокс, я вам скажу
Але…
Ну зрозуміло (закатуйте очі) «що він скаже, типу читає мемуари світового лідера, буде хвалити».
Але ні. Кінцевого враження ще нема, бо читаю повільно.
Я тільки почав, і перечитую кожну сторінку разом з гуглом, бо ще читаю паралельно про історични події які він описує. Бо якісь забув, а про якісь, відверто, не знав.
Наприклад, Вашингтонський договір про військовий флот 1922 року або про Англо-Американські гарантії для Франції, щоб маршал Фош не перетинав Рейн і не окуповував частину Німеччини, яку французи хотіли зробити буферною зоною і що не підтримав Конгрес США.
Тому точно читати буду довго. 20 сторінок за півдня. Бо всеодно спокійно не почитаю є справи.
Але з перших сторінок шок.
Просто формений шок від того: «а чому це не вивчають в школах?» Чому ця книга чи аналогічна не є обовʼязковою для вивчення хоча б дипломатами та юристами-міжнародниками?
Черчилль написав її в 1948 році, про події учасником яких він був з 1919 по 1946. Від першої особи. З детальною аналітикою помилок.
Так ось.
Черчилль не стримується у виразах, на кшталт - «тупоголові», «ідіоти», «дурні» описуючи помилки.
Просто коротко тези.
США кредитували і Антанту і Кайзера. Коли Британія запропонувала списати борги усім по кругу, після закінчення катастрофи, бо позичала гроші також, тим же Французам. То виявилось, що лише англійці мають такі добрі наміри. Перемовини у Вашингтоні закінчилися розстрочкою боргу на 64 роки і зниженням ставки з 5% до 3,5% річних. (До речі, репарації Берліну після наступної війни Лондон перерахував в погашення боргів Вашингтону лише в 2020 роках).
Він прямо пише, що американці проти монархії і вони більше підтримують республіку в Німечині ніж англомовних братів.
Також американці одразу після Версальского миру (до влади прийшли Республіканці) оголосили нейтралітет і невтручання. Але примусили Британців розірвати союз з Японією (що врешті стало приводом виключити Японію з кола союзників і США). Далі ви знаєте…
Замість повного роззброєння та контролю переможених, Ліга Націй відпочивала на лаврах і сотні мільйонів доларів пішли в Німецьку економіку. Була відновлена промислова міць і людські ресурси.
Усі думали, що «міжнародне право і порядок» воцарилися, але ніхто не приділив уваги росту націоналістичних рухів, знищенню середнього класу і росту безробіття і злиднів в Європі, що стало грунтом для приходу до влади в усіх країнах популістів. В усіх країнах популістів.
Звісно, Черчилль монархіст, імперіаліст і політичний діяч вищого прошарку британського суспільства. Він усе життя захищав Імперію і воював за неї у 4 війнах на 3 континентах. Як кажуть «треба ділити». Але безумовно, він пише як бачив і розумів з висоти досвіду, освіти, виховання і власних помилок.
Читаю про перемовини і поділ Європи, а перед очима новини сьогодення.
США дають гроші, Імперії руйнуються, мільйони людей гинуть, популісти приходять до влади, ніякі репарації чи виплати не відновлюють Стару Європу.
Черчилль порівнює масштаби людських руйнувань і втрат скоєних Гитлером з подіям періоду Ченгіз-Хану.
І мені цікаво якими б словами він назвав сучасних політиків, як би дізнався, що усе те що він зібрав в своїх мемуарах забуто. Навіть висновки, навіть короткі реферати… думаю а ні Зеленський, а ні пу, а ні Трамп не читали.
Хоча… думаю, як раз таки пу і ко читали і дуже чітко вивчили досвід і діють як за інструкцією. Це ж так просто позичити наприклад через «хороших руських» 100 млн десь в США на розвиток якогось техпроекту, дати 50 млн якомусь там Орбану і завалити глобальну безпеку регіону.
А уявіть мільярди в Австрійських, Кіпрських, Швейцарських, Англійських банках. І тихий поступ 30 років з фінансування фріків та пройдисвітів по усьому світу.
Потім витратили 1 лярд на війну в Сірії, а біженці паралізували Європу і підняли рост злочиності, безробіття і витрат на соціальну допомогу на десятки мільярдів. Витатили 100 лямів на вибори і отримали 50 ручних ідіотів в якомусь європейському парламенті. А може і менше витратили. Тримати один канал новин для дебілів, дешевше ніж тримати одну бригаду на лінії фронту. В рази дешевше. Один продажний журналіст дасть користі більше ніж один озброєний вояк, в тихій Європі.
Чи це не війна?
Може пишу в повітря… але маю надію, що мене читають думаючі люди.
І може десь, воно достукається до розумних людей, і ми не зробимо помилки в майбутньому.
Пішов читати далі.
А ви думаєте?
