"КАПКАН ДЛЯ НАЦІЇ: П'ять кроків до камери" - Владислав Смірнов

Коли аналізуєш той юридичний симбіоз, який зараз конструюють в урядових кабінетах та комітетах Верховної Ради, мимоволі виникає гірке, але абсолютно закономірне запитання: це ще суверенна Україна, чи вже правовий «Небесний Єрусалим»?

Це питання вже не про конспірологію, скоріше, питання про несправедливу юридичну реальність. У державі, де стаття 24 Конституції гарантує абсолютну рівність усіх громадян, влада свідомо вибудовує багаторівневий, непробивний кримінальний купол для однієї обраної групи (та еліт, які за нею ховаються). Натомість титульна нація, яка сьогодні вмивається кров'ю на фронті, залишається абсолютно безправною мішенню.

Те, що нам намагаються продати як «європейські антидискримінаційні норми» — це насправді ідеально змащений механізм політичного терору. Це каральна машина, яка працює безвідмовно.

Давайте сьогодні ще раз уважно розглянемо законодавчі цікавирнки від неукраїнської влади. Ось як виглядає бездоганний п'ятиетапний конвеєр, за допомогою якого будь-якого вільного українця можна законно кинути за ґрати за одне незручне слово.

Уявіть, що ви — український аналітик, журналіст або просто патріот-небайдужий громадянин, який вирішив написати розслідування про тендерну мафію або висловити гостру історичну чи релігійну думку. Від моменту публікації до кримінальної справи вас відділяє рівно п'ять кроків.

Крок 1.

Людина робить різке, безкомпромісне висловлювання на історичну, політичну, релігійну або етнічну тему. Це може бути критика олігархічного клану, оцінка історичних подій 1920-х років або цитування консервативних релігійних текстів. Ви реалізуєте своє конституційне право на свободу думки.

Крок 2.

Тут вмикається перша урядова відмичка від ДЕСС. Ваше висловлювання блискавично кваліфікують як «мову ворожнечі». Чому? Тому що новий проєкт закону написаний максимально «гумово»: він охоплює «усі форми висловлювання», які просто «поширюють» або «виправдовують» абстрактну ворожнечу чи дискримінацію. Слідчому не треба доводити, що ви закликали до насильства. Достатньо того, що хтось «відчув» у ваших словах виправдання ворожнечі. Ваша критика перетворюється на правопорушення.

Крок 3.

Якщо об'єктом вашої критики (політичної чи антикорупційної) випадково стає діяч або структура, пов'язана з єврейською спільнотою, система переходить у турборежим. Паралельно підключається спеціальний Закон про антисемітизм (№ 2037-IX). Відтепер будь-яка згадка про історичні події, Голокост, колективну відповідальність або матеріали, які «експерт» чи Спецкоординатор потрактує як антисемітські, автоматично множить вашу провину на сто.

Крок 4.

Саме тут захлопуються двері камери СІЗО. Завдяки змінам до статті 161 Кримінального кодексу, ваша справа миттєво переходить із площини громадського скандалу, Facebook-дискусії чи навіть цивільного спору — у площину кримінального провадження. Державна машина отримує ордер на обшук вашого дому, вилучення техніки та арешт. Ви більше не учасник дискусії, ви — кримінальний злочинець, якому загрожує до 8 років в'язниці.

Крок 5.

Але що робити, якщо ви взагалі не критикували жодного єврея, а просто жорстко пройшлися по корумпованому українському чиновнику? Тут влада застосовує свій найцинічніший винахід — «дискримінацію за асоціацією».

Коло потенційних заявників розширюється до безкінечності. Заяву на вас може написати не лише особа зі статусом захищеної меншини, а й будь-яка особа, організація або група, просто пов’язана з нею.

Ви критикуєте чиновника-корупціонера?

А він є членом міжнародної організації, яка має статус «захищеної групи».

Бінго! Вас саджають за статтею 161 через ваш «напад» на людину, яка має належний зв'язок із меншиною.

Це геніальна конструкція абсолютного захисту для мародерів.

Цей механізм досконалий. Він дозволяє будь-якого українця — журналіста, політика, ветерана — пропустити через м'ясорубку системи: Слово → Мова ворожнечі → Закон про антисемітизм → Стаття 161 → Дискримінація за асоціацією → Тюрма.

Спробуйте застосувати цей самий п'ятиетапний алгоритм до людини, яка публічно, в ефірі телемарафону, зневажає українську мову, називає українську історію «вигадкою», а ЗСУ — «гарматним м'ясом».

Що відбудеться? Абсолютно нічого.

Ви не зможете застосувати «мову ворожнечі», бо українці не вважаються «вразливою меншиною».

Ви не підключите спеціальний закон, бо Закону про українофобію не існує.

Стаття 161 КК не спрацює, бо слідчий Нацполіції просто закриє справу за відсутністю складу злочину.

А поняття «асоціації» розіб'ється об стіну прокурорської байдужості.

Цей правовий симбіоз — це не європейське правосуддя. Це класична система апартеїду, загорнута в термінологію толерантності. Влада створює в Україні дві касти. При чому на етнічному підгрунті. Перша каста євреїв — надійно захищена спеціальними законами, координаторами та кримінальним кодексом; будь-яке криве слово на її адресу карається тюрмою. Друга каста — українці, яких можна безкарно принижувати, грабувати і гнати на фронт, не даючи їм жодного правового інструменту для захисту своєї ідентичності.

Не можна дозволити владі остаточно проголосувати цей пакет законів і запустити цей п'ятиетапний конвеєр, Україна як держава українського народу перестане існувати юридично. Вона дійсно перетвориться на територію, де титульна нація є лише безправним ресурсом для обслуговування еліт, що сховалися за непробивним куполом нових антиукраїнських законів.

Думайте, часу мало