Утой час як війна в Ірані дедалі більше набуває рис "дивної війни", де переважними формами дій стали блокади та дипломатичне маневрування, війна в Україні триває.
На дипломатичному фронті загальмовані переговори між Сполученими Штатами, Україною та росією означають, що цього тижня реального поступу до політичного врегулювання війни майже не було. російське керівництво не виявляє щирого бажання до справедливого врегулювання. На землі ж розвиток українських дронових технологій дає змогу ефективно обороняти свою територію, сповільнюючи просування російських військ порівняно з попередніми роками і водночас збільшуючи російські втрати. Обидві сторони продовжують нічні кампанії повітряних ударів.
У Тихому океані військові навчання, заяви про нові спроможності та маневри в "сірій зоні" свідчать про те, що змагання між Китаєм та країнами регіону поглиблюється. Зміна позиції Японії та її дедалі більша готовність залучати добре підготовлені бойові підрозділи й засоби далекобійного ураження до регіональних навчань, від Австралії до Філіппін, є якісним зрушенням у політичній та військовій коонфігурації безпеки в західній частині Тихого океану.
Війна в Україні
Обмін полоненими та людський вимір
24 квітня Україна та росія провели обмін військовополоненими, повернувши по 193 особи з кожного боку. Такі обміни стали регулярною рисою війни, забезпечуючи один із небагатьох каналів контакту між сторонами. Ці обміни заслуговують на увагу не лише з гуманітарних міркувань. Вони демонструють, що обидві сторони мають інтерес до обмеженої двосторонньої взаємодії навіть за відсутності ширшого врегулювання. Питання в тому, чи вдасться розширити цю обмежену взаємодію до чогось вагомішого, щоб досягти певної форми угоди про припинення війни.
Наземна війна
За 1 521 день з моменту початку повномасштабного вторгнення росії характер бойових дій на українських лініях фронту усталився як ритм штурмів, оборони та виснажливих обмінів ударами. Цей ритм час від часу переривають локальні просування, які перевіряють, чи зможе Україна або росія розвинути тактичні здобутки до глибших оперативних проривів. Поки що в 2026 році цього не зробила жодна зі сторін.
За даними Генерального штабу України, лише 24 квітня було зафіксовано 236 бойових зіткнень, причому російські сили потужно тиснули на Покровському та Костянтинівсько-Дружківському напрямках. Українські сили зафіксували просування саме в цих районах. Оцінка кампанії від Інституту вивчення війни від 24 квітня підтвердила, що українські сили просунулися в районі Костянтинівки – Дружківки та на Покровському напрямку.
Прикметною є відсутність територіальних здобутків росії в 2026 році. У звіті Russia Matters War Report Card за 22 квітня зазначено, що за чотиритижневий період з 24 березня по 21 квітня 2026 року російські війська втратили в чистому підсумку дві квадратні милі української території. Цьому передувала чиста втрата чотирьох квадратних миль у попередньому періоді.
Минулого тижня на тлі наземної війни з'явилося одне цікаве технічне зауваження, яке я хотів би тут підкреслити. Операції з обману, маскування та використання макетів пережили потужне повернення під час війни. Цікавою дотичною темою є маскування тактичних антен. Це висвітлено в останньому випуску щомісячного технічного огляду Інституту Острова Зміїний. Як зазначається в статті:
Це частина зростаючого набору польових імпровізованих технік маскування, що відображає ширшу тенденцію: живучість дедалі більше пов'язана з приховуванням критичних вузлів, а не лише із захистом самих платформ.
Повітряна ударна кампанія росії
російська повітряна кампанія минулого тижня залишалася інтенсивною. У ніч з 24 на 25 квітня росія завдала одного з найбільших повітряних ударів, унаслідок чого щонайменше семеро людей загинули, а щонайменше 57 – дістали поранення. За українськими даними, від вечора 24 квітня сили протиповітряної оборони України знешкодили 30 ракет та 580 дронів, хоча балістичні ракети продовжували пробивати оборону. У Дніпрі комбінований ракетно-дроновий удар зруйнував житловий будинок і поранив цивільних; у Харкові ворожий дрон влучив у багатоповерхівку в Салтівському районі; у Херсоні ж за попередню добу четверо людей загинули, а 17 дістали поранення.
У березні 2026 року росія запустила більше дронів, ніж у будь-який інший окремий місяць війни, проте українські сили перехопили 90 відсотків із них. Ця цифра є покращенням порівняно з показниками перехоплення 82-88 відсотків навесні та на початку літа 2025 року, що свідчить про вдосконалення інтеграції української протиповітряної оборони за минулий рік.
Українські глибокі удари сягнули Уралу
Найвагомішою оперативною подією минулого тижня став український удар далекобійними дронами по цілях на Уралі в росії. Українські дрони вперше досягли Уралу, подолавши понад 1 800 кілометрів від кордону України та обходячи російську протиповітряну оборону впродовж понад десяти годин. Дрони вразили цілі в Єкатеринбурзі, де російська РЕБ відхилила один із дронів у житловий будинок, поранивши шістьох цивільних, та в Челябінську, де вибухи зачепили Челябінський металургійний комбінат. Ще важливіше те, що українські удари були спрямовані на Челябінське вище військове авіаційне училище штурманів – заклад, який готує екіпажі, причетні до ударів по українських містах. Місцеві джерела підтвердили щонайменше два прямі влучання в льотне училище.
22 квітня нафтопереробні заводи в Туапсе та Новокуйбишевську в росії були змушені зупинити роботу після скоординованих атак дронів. Завод у Туапсе, який переробляє 12 мільйонів тонн нафти на рік, зазнав ударів двічі менше ніж за тиждень. Разом із попередніми ударами українська дронова кампанія пошкодила або знищила приблизно 20 відсотків російських нафтопереробних потужностей з початку 2024 року.
Україна зберігає кампанію глибоких ударів проти російської нафтової інфраструктури попри повідомлення про тиск з боку деяких міжнародних партнерів призупинити удари по енергетичній інфраструктурі через зростання світових цін на енергоносії. Розрахунок України, схоже, полягає в тому, що зменшення російських нафтових доходів, навіть ціною певних дипломатичних поступок, є кращим за те, щоб дозволяти москві й далі фінансувати вторгнення.
Ці удари також показують, як Україна за останні кілька років послабила російські спроможності протиповітряної оборони. Як наслідок, для прикриття величезного російського простору, широкого спектра тактичних фронтових підрозділів, нафтової інфраструктури, оборонної промисловості та інших цілей стратегічного значення для воєнних зусиль росії проти України дедалі менше доступно систем ППО. Як описано в найсвіжішому випуску щомісячного технічного огляду Інституту Острова Зміїний:
Незважаючи на російську ешелоновану протиповітряну оборону, Україна часом проводила успішну й ефективну ударну кампанію. Окрім прямого економічного тиску від втрати потужностей з видобутку та переробки нафти, Україна змусила росію перекинути системи протиповітряної оборони з лінії фронту та з другорядних об'єктів для захисту нафтової інфраструктури. Ба більше, тривала кампанія України систематично уражала та знищувала російські системи ППО, суттєво послаблюючи здатність росії захищати свою критичну інфраструктуру. Зокрема, у період з червня 2025 року по березень 2026 року Україна вразила 27 систем "Панцир", тоді як їх виробничі потужності оцінюються лише на рівні 30-45 одиниць на рік.
Дипломатичний трек
Після тристоронніх переговорів в Абу-Дабі та Женеві на початку року, а також після знакового січневого саміту в Парижі, на якому 35 країн зібралися в межах формату "Коаліції охочих", найсвіжіші повідомлення свідчать, що процес залишається в полоні фундаментальної несумісності позицій росії та України щодо території.
Брифінг бібліотеки Палати громад від 23 квітня дає корисний виклад поточного стану справ. Україна погодилася на основні умови мирної рамки, розробленої в ході переговорів за посередництва США. росія, втім, продовжує наполягати на умовах, які Україна вважає неприйнятними, найпомітнішою серед яких є вимога про передачу всіх чотирьох областей, на які росія претендує, але повністю не окупувала. російські посадовці охарактеризували Стамбульські переговори 2025 року як спрямовані не на компромісний мир, а на забезпечення поразки України. Міністр закордонних справ Лавров водночас звинуватив Сполучені Штати у відступі від домовленостей, досягнутих на саміті в Анкориджі.
Економічне напруження та соціальний тиск у росії
Економічне становище росії, хоч і не зазнає краху, дедалі більше ускладнюється через вартість війни в Україні та українські глибокі удари. Центральний банк росії знизив ключову процентну ставку втретє у 2026 році та увосьме за останні 12 місяців – закономірність, яка є спробою балансувати між стримуванням викликаної війною інфляції та підтримкою економічної активності. В оцінках Інституту вивчення війни зазначається, що російська економіка продовжує потерпати під тиском воєнних витрат, а опитування як російських державних, так і незалежних установ фіксують зростаюче суспільне невдоволення президентом путіним, спричинене зростанням втрат у війні та посиленням кремлівської цензурної кампанії.
Українські удари дронами додатково посилили цей тиск на російський тил. Удар по Уралу цього тижня продемонстрував, що жодна частина території росії більше не перебуває в безпеці поза зоною досяжності України. Міста в західних регіонах росії, зокрема Бєлгород, на початку 2026 року пережили багатотижневі відключення електроенергії, спричинені українськими ударами. російське керівництво не убезпечило своє населення від фізичних наслідків війни, яку воно ж і розв'язало.
Оцінка ситуації в Україні
Раніше минулого тижня я опублікував свою чергову оцінку траєкторії війни в Україні та того, що початкові тенденції 2026 року говорять нам про напрям розвитку конфлікту. Як я зазначав у тій статті, якщо казати прямо, операції росії у 2026 році йдуть не дуже добре. З іншого боку, Україна добре діє на лінії фронту, у своїх глибоких ударних операціях та в дипломатичних зусиллях.
Щоб підтвердити (або спростувати) цю гіпотезу, я розклав українські воєнні зусилля на вісім окремих вимірів для аналізу. Ці виміри – дипломатія, інформаційні операції, управління альянсами, нові прихильники, наземні операції, далекобійні удари, технологічні інновації та оборонна промисловість – у сукупності охоплюють характер війни як багатовимірного змагання волі, виснаження, національної стійкості, дипломатії та адаптації.
Загалом виникає картина зростаючої стратегічної переваги України. П'ять із восьми показників успіху досягнуті значною мірою або повністю. Водночас стійкість російського мобілізаційного ресурсу залишається стратегічним ризиком для воєнної стратегії України на 2026 рік. росія все ще окуповує значні українські території, все ще щоночі завдає ударів по українських містах із повітря і повільно просувається в окремих частинах Донеччини. Її теорія перемоги – пережити західну волю, поки що не спростована.
Тихоокеанський регіон
Мій візит до Тайваню
Я щойно повернувся додому після дослідницького візиту до Тайваню. Я мав можливість поспілкуватися з низкою співрозмовників в аналітичних центрах та в Міністерстві національної оборони.
Під час візиту виокремилися три взаємопов'язані теми: по-перше, траєкторія відносин з Америкою, ширша рамка союзів США та відносини США з Китаєм; по-друге, політичні, стратегічні та військові процеси в Китаї та висновки, які він робить із недавніх воєн; по-третє, військова трансформація Тайваню – її сильні та слабкі сторони.
Навчання "Балікатан 2026"
Початок навчань "Балікатан 2026" 20 квітня ознаменував наймасштабнішу версію цих щорічних навчань з моменту їх започаткування у 1991 році. Канада, Франція, Нова Зеландія та Японія вперше беруть участь як повноцінні учасники.
Японія направила понад 1 400 військовослужбовців – це її найбільший контингент в історії. Підрозділи Сил самооборони Японії вестимуть вогонь протикорабельними крилатими ракетами Type 88, щоб потопити судно-мішень біля узбережжя північного Лусона. У навчаннях також візьме участь наземна ракетна система Армії США Typhon, розгорнута на передових позиціях на Філіппінах з 2024 року, поряд із симульованими пусками крилатих ракет BrahMos, які Маніла нещодавно придбала в Індії.
Варто звернути увагу на географічний масштаб цьогорічних навчань. Райони навчань охоплюють як акваторію Південнокитайського моря, так і район Тайваню, і зосереджені на Лусоні, зокрема з протидесантними бойовими стрільбами в провінції Самбалес – приблизно за 230 кілометрів від спірного рифу Скарборо. Начальник Збройних сил Філіппін генерал Ромео Бравнер описав навчання просто: вони надсилають чіткий і недвозначний сигнал про те, що Філіппіни та їхні партнери готові захищати міжнародний порядок, заснований на правилах, від примусу, залякування та незаконних претензій.
Очевидно, що Китай дивиться на ці навчання інакше. Реакція Пекіна була різкішою, ніж дипломатичні скарги, які він озвучував щороку з 1991 року. Південне командування театру Народно-визвольної армії Китаю оголосило, що військово-морська група на чолі з керованим ракетним есмінцем типу 055 "Цзуньі" провела навчання у водах на схід від Лусона, назвавши це розгортання "необхідною дією у відповідь на поточну регіональну ситуацію". Китай також направив групу есмінців до вод поблизу південно-західного японського острова Амамі-Осіма. Відносини між Пекіном і Токіо, які вже й так були у кризовому стані після торішньої заяви прем'єр-міністра Такаїчі про те, що напад на Тайвань може становити екзистенційну загрозу для Японії, погіршилися ще більше.
На спірному рифі Скарборо за кілька днів до початку "Балікатану" Китай встановив плавучий бар'єр, щоб перекрити доступ філіппінським рибальським суднам. Це узгоджується з типовою китайською тактикою "сірої зони": поступові фізичні заходи, які окремо допускають заперечення, але сукупно змінюють фактичну ситуацію на воді.
Така модель дій і китайських контрдій нині міцно усталена: кожні союзницькі навчання тягнуть пропорційну військову відповідь Китаю, посилюючи напругу в регіоні.
Прохід "Ляоніна"
Міністерство оборони Тайваню повідомило 21 квітня, що китайський авіаносець "Ляонін" пройшов Тайванською протокою – це перший такий прохід авіаносця у 2026 році. Тайвань повідомляє про майже щоденну військову активність Китаю навколо острова, яку Тайбей розцінює як стійку кампанію тиску проти його демократично обраного уряду.
Тайванське планування на випадок надзвичайних ситуацій
Тайвань відповідає на тиск Китаю новим плануванням дій у надзвичайних ситуаціях. Bloomberg і CSIS у середині квітня повідомили, що Тайвань розпочав відпрацювання прориву можливої китайської енергетичної блокади – сценарію, який тривала криза в Ормузькій протоці зробила актуальнішим у свідомості тайванських планувальників. Тайвань значною мірою залежить від імпорту енергоносіїв, і сценарій блокади, який перекриває постачання нафти й газу без прямого вторгнення, є особливо складною ситуацією "сірої зони". Криза в Ормузькій протоці стала тривожним дзвінком для Тайванської протоки.
Трансформація оборонної постави Японії
1 квітня в Японії розпочався 2026 фінансовий рік, що приніс із собою рекордний оборонний бюджет у 9,04 трильйона єн (58 мільярдів доларів) – на 9,4 відсотка більше, ніж у 2025 році, і це четвертий рік п'ятирічної програми, спрямованої на доведення щорічних оборонних видатків до 2 відсотків ВВП. Це не просто бюджетна історія. Міністр оборони Японії Шіндзіро Коідзумі описав це як "мінімум, необхідний для Японії, яка перебуває в найскладнішому й найважчому безпековому середовищі повоєнної доби".
Бюджет 2026 року виділяє понад 970 мільярдів єн на японські спроможності далекобійного ураження, зокрема закупівлю протикорабельних ракет Type-12 власної розробки із дальністю приблизно 1 000 кілометрів на 177-мільярдів єн. Японія також спільно з Британією та Італією розробляє винищувач наступного покоління, на що в 2026 році виділено 160 мільярдів єн в рамках підготовки до запланованого розгортання у 2035 році.
У Міністерстві оборони створено новий Тихоокеанський офіс оборонного планування для вивчення активності НВАК у Тихому океані та вироблення відповідних варіантів силового позиціонування. Японську 15-ту бригаду, базовану в Окінаві, також розгортають у формування дивізійного рівня для посилення оборони на островах Нансей. Нову інфраструктуру спостереження розгортають на японських островах, зокрема на острові Кіта-Дайто, обраному саме через його близькість до Тайваню.
Ступінь участі Японії в "Балікатані 2026" також є проявом її нової позиції. Для уряду прем'єр-міністра Такаїчі це стратегічний, а не символічний вибір. Її торішня заява про те, що напад на Тайвань може становити екзистенційну загрозу для Японії та потребувати потенційної військової участі Японії, стала найчіткішим японським формулюванням "червоної лінії", якого попередні уряди в Токіо ретельно уникали.
