Чому не буде перемир’я. Питання припинення вогню є ключовим переговорним активом РФ. Управління цим питанням - стратегічна логіка утримання ініціативи. Путін вважає припинення вогню передчасною дією, через яку він втратить потужний козир без компенсуючих вигід. Кремль розуміє, що такий актив можна розміняти лише один раз, тому прагне максимізувати потенційну віддачу.
Путін постійно переводить питання про припинення вогню з категорії попередніх умов в площину потенційних підсумків переговорного процесу. Теза «спочатку переговори, потім можливе перемир'я» замість «спочатку перемир'я, потім переговори» відображає прагнення Путіна утримувати ініціативу та диктувати умови дипломатичної взаємодії. Відмова від перемир’я чітко відбиває структуру його переговорної стратегії. РФ утримує питання про припинення вогню як «останній козир», який може бути розіграно лише в обмін на суттєві політичні поступки з боку України та Заходу.
Тобто військова ініціатива та можливість масштабувати конфлікт залишаються для Путіна більш цінними інструментами, ніж гіпотетичні дипломатичні придбання від дострокової згоди на перемир'я. Путін, як й, наприклад, Сталін або Хо Ши Мін, розуміє, що переговори мають фундаментом співвідношення сил, яке він оцінює на свою користь.
Висновок: кардинальним чином ситуація в переговорному процесі не змінилася - у РФ високий рівень передпереговорної позиції, вона не готова її втрачати на старті реальних переговорів.
