Reuters: Під час проведення найбільшої перестановки в українському уряді за час війни Володимир Зеленський, як і раніше, покладається на невелику групу близьких соратників. Ці кроки можуть розчарувати українців, які хотіли б бачити ширше коло талановитих людей на найвищих постах.
* * *
Відставка Шмигаля і призначення нового уряду на чолі з Свириденко може увійти в історію як найнезрозуміліша перестановка ліжок у Кабміні України.
Навіть у часи коли Україна була президентсько-парламентською республікою, відставки та призначення прем'єрів були подіями з серйозними наслідками. Чого вже говорити про зміну уряду після політреформи 2004 року, коли Кабмін почав формувати парламент. Тоді кожна зміна уряду призводила до тектонічних зрушень. Навіть відставка Кабміну Гончарука у 2020 році та заміна його на Шмигаля, хоч і здійснювалася в рамках однієї команди Зеленського, знаменувала певну корекцію курсу країни.
Нинішня зміна уряду в глобальних політичних розкладах не має жодного значення, оскільки курс державної політики не змінює. Одних виконавців волі ОПУ змінюють на інших. І це на тлі того, що Зеленський та Єрмак встановили повний контроль над вертикаллю влади, перетворивши і парламент, і Кабмін лише на інструменти своєї політики, майже повністю позбавивши їх суб'єктності. Як би наголошуючи на цьому, Зеленський особисто запропонував Свириденко обійняти посаду прем'єра, хоча за Конституцією кандидатуру глави уряду подає парламентська коаліція, а президент лише вносить її на голосування до парламенту.
Тому значення зміна уряду має лише з погляду суто внутрішньоапаратних розкладів. А саме: посилення позицій Єрмака, який отримав повністю підконтрольного собі прем'єра. Шмигаль, який намагався підтримувати баланс відносин як із Єрмаком, так і з його конкурентами у владі, переведений на "розстрільну" посаду, якою є посада міністра оборони (чому "розстрільна", сподіваюсь, пояснювати не треба).
Кажуть, Єрмак його довго терпів, але не пробачив того, що Шмигаль кілька разів виявив сумніви, коли йому доручили виконати "стрімкі" завдання. Йшлося, зокрема, про погодження санкцій РНБО стосовно Порошенка і про сировинну угоду зі Штатами. Шмигаль їм не противився, але суто по-бюрократично намагався "сковзнути" з тем, які вважав у перспективі підсудними. Свириденко ж клацнула у повітрі каблуками і все підписала. Молода. Не розуміє, що строків давності за таке бути не може.
Про це все не варто було й писати, коли б не чергові порушення духу (насамперед) Конституції. Бо мало вже хто згадує, що, відповідно, до неї, у нас парламентсько-президентська республіка. А не триумвірат "ефективних менеджерів", які використовують війну як засіб цементування та масштабування персональної влади.
