Спосіб ведення воєн стрімко змінюється: нові технології змушують переглядати військові доктрини – від закупівель озброєнь до планування операцій, пише американська Wall Street Journal.
Постає питання: наскільки глибокою виявиться ця трансформація найближчими роками? І чи не перетворяться сотні мільярдів доларів, які США, їхні союзники та суперники вкладають у нові танки, літаки й кораблі, на аналог закупівлі коней і луків напередодні появи кулеметів і гаубиць?
Спочатку, зазначає WSJ, чимало західних воєначальників не надавали великого значення війні росії проти України, вважаючи, що для США та їхніх союзників у разі власного залучення до бойових дій ключовими стануть перевага в повітрі й потужні високоточні боєприпаси, здатні завдати швидкого нищівного удару. Однак нездатність США та Ізраїлю завдати стратегічної поразки такій регіональній державі, як Іран, попри використання значної частини саме таких боєприпасів, похитнула цю впевненість.
Війна, наголошує видання, у якій головну роль відіграють дрони, а разом із ними доступність дешевих високоточних засобів ураження, – це вже нова реальність, яка нікуди не зникне. Так само поширюються й інші спроможності – далекобійні балістичні та крилаті ракети, – які раніше були прерогативою великих держав і навіть для них залишалися надто дорогими для масового застосування. Водночас розвиток автономних систем на основі штучного інтелекту передвіщає ще кардинальніший перелом.
Як зазначає WSJ, у нинішніх війнах те, що раніше вважалося безпечним тилом за сотні кілометрів від лінії фронту, тепер перебуває під загрозою – чи то йдеться про американські бази в Перській затоці, чи про російські військові об'єкти далеко від України. Поширення дешевих сенсорів також суттєво ускладнило будь-який масований маневр – на кшталт танкового прориву, подібного до наступу США на Ірак у 2003 році, – адже будь-яке скупчення військ можна швидко виявити й уразити ще до того, як воно досягне поля бою.
Видання наголошує, що у міністерствах оборони та військових штабах по всьому світу уважно стежать за цими процесами, намагаючись зрозуміти, яких висновків із них слід дійти.
"Характер війни докорінно змінюється", – заявив начальник генерального штабу збройних сил Німеччини генерал Карстен Бройєр. За його словами, збройні сили мають навчитися швидше адаптуватися, впроваджувати нові технології та вчитися на випередження: якщо цього не станеться, перемогти буде неможливо.
Подібне занепокоєння висловив і його нідерландський колега генерал Онно Айхельсхайм: технології змінюються надзвичайно швидко саме під час війни, тож якщо самим не змінюватися, не набувати гнучкості й здатності адаптуватися, можна втратити перші тижні бойових дій, значні території та багатьох людей – і лише тоді почати пристосовуватися, коли буде вже запізно.
WSJ зауважує, що серед військового керівництва, урядовців і представників оборонної промисловості немає одностайності щодо того, чи варто називати нинішні зміни революцією, яка вимагає повного перегляду наявних доктрин.
Старший науковий співробітник Фонду Карнегі у Вашингтоні Майкл Кофман зауважив, що революції у військовій справі проголошують часто, але відбуваються вони рідко: більшість військових новацій, зокрема нинішні тенденції у використанні дронів і високоточних ударів, мають еволюційний характер. Він нагадав, що вплив пороху ніхто не заперечує, однак той залишався на полі бою протягом сотень років, співіснуючи з лицарями та піхотинцями, озброєними списами.
Хай там як, зазначає видання, хоч це революція, хоч ні, мало хто сумнівається, що способи ведення війни зазнають стрімких і дедалі швидших змін. Автономні системи на основі штучного інтелекту вже стали важливим інструментом для США під час формування списків цілей у повітряній кампанії проти Ірану. Українські дрони з автономним керуванням, зокрема вироблені німецькою компанією Helsing, патрулюють дороги окупованого півдня України, за допомогою розпізнавання образів на основі штучного інтелекту виявляють такі цілі, як автоцистерни, і самостійно переслідують їх після того, як оператор-людина дає дозвіл на атаку. Для подібних завдань росія почала застосовувати керовані штучним інтелектом дрони "Молнія", які діють без участі людини, – через відсутність у російських військ доступу до системи Starlink, потрібної для наведення.
Співкерівник компанії Helsing Гундберт Шерф зазначив, що автономність лише починає проникати на поле бою, однак саме вона стане головним фактором змін у наступні п'ять–десять років, оскільки охоплює все й докорінно змінює поле бою, яке раніше було орієнтоване насамперед на людину.
Луї Мослі, керівник підрозділу компанії Palantir у Великій Британії та Європі, американської оборонно-технологічної фірми, яка була активно залучена до війни проти Ірану й надає суттєву підтримку Україні в протистоянні росії, заявив, що нинішній рік може стати історичним переломним моментом. За його словами, не було б дивним, якби 2026 рік запам'ятався на століття як рік, коли відбувся справжній прорив у військових технологіях, порівнянний із появою пороху, і йдеться саме про автономність.
Ключова риса війни росії проти України і, ймовірно, майбутніх масштабних конфліктів полягає в тому, що озброєння й технології, ще донедавна найпередовіші, застарівають за лічені місяці. Мослі додав: коли маєш справу з адаптивним супротивником, значення має саме швидкість ітерацій і темп навчання, а не технологія як така.
WSJ підкреслює, що прикладом такої адаптивності є нова система закупівель в Україні – насамперед дронів, які спричиняють понад 90% втрат ворога, а також засобів радіоелектронної боротьби та інших ключових видів озброєнь. Ця система, наголошує видання, докорінно відрізняється від того, як діють західні армії з їхніми централізованими оборонними бюджетами.
Відповідно до системи, запровадженої минулого серпня, українські бригади отримують так звані "е-бали" залежно від кількості уражених російських військових і одиниць техніки, а докази таких уражень фіксуються відеозаписами дронів. Конвертуючи ці "е-бали" у кошти через військову систему управління бойовими діями "Дельта", бригади можуть оперативно закуповувати нові системи безпосередньо у виробників через закриту онлайн-платформу. Завдяки прямим стосункам між військовими та виробниками зброя фактично перетворюється не так на об'єкт, як на своєрідну послугу за підпискою – її постійно оновлюють і переробляють відповідно до змінних умов на полі бою.
Генеральна директорка та технічна директорка компанії Fire Point, однієї з провідних українських компаній нового покоління у сфері оборони, що виробляє дрони та ракети, Ірина Терех назвала це "ментальною революцією", яка відбулася і на рівні закупівель, і на рівні військового та політичного керівництва. За її словами, Україна відмовилася від моделі, коли інженер отримує чітке технічне завдання – виготовити конкретну ракету, танк чи дрон, і перейшла до моделі, коли інженери перебувають безпосередньо на фронті: сидять, курять, п'ють каву разом із військовими та спільно шукають рішення проблем.
Як зазначає WSJ, війна дронів також похитнула такі базові поняття, як панування в повітрі. США могли повністю контролювати небо над Іраном за допомогою найсучасніших літаків, зокрема F-35, і водночас не змогли захистити власні ключові бази й об'єкти в Перській затоці від іранських дронів і ракет у березні–квітні. Навіть держава без повноцінних військово-повітряних сил тепер здатна досягти локального панування в повітрі завдяки дронам.
Замість того щоб розглядати дрони просто як черговий вид озброєння в межах наявної військової структури, Україна визнала війну дронів окремим доменом бойових дій. Олег Рогинський, генеральний директор компанії Uforce, що виробляє морські та повітряні дрони, пояснив: цей домен – час; мета полягає в тому, щоб скоротити "ланцюг ураження", прибираючи людські етапи та етапи ручного управління, щоб у кожному циклі рішення про ураження цілі й саме ураження відбувалися швидше, ніж у супротивника.
WSJ зауважує, що швидкий та інноваційний підхід України, звісно, важко повторити країнам, які не ведуть бойових дій і, відповідно, не витрачають великих обсягів боєприпасів, що потребують заміни.
Професор військової стратегії й технологій Школи Герті в Берліні Мауро Джіллі поставив риторичне питання: якщо Європа вирішить розпочати масове виробництво мільйонів дронів малої дальності на кшталт тих, що виробляють в Україні, а вже за вісім місяців вони застаріють, що тоді з ними робити?
За таких умов, наголошує WSJ, здатність швидко змінюватися разом із технологіями стає ключовою складовою обороноздатності.
Міністерка оборони Нідерландів Ділан Єшилгьоз-Зегеріус зауважила: "Сьогодні важко уявити війну без дронів, але невідомо, що станеться через п'ять років, де проходитиме лінія фронту і чи справді дрони залишаться найкращим доступним засобом". Тому, за її словами, потрібні промисловість, армія й уряд, здатні до гнучкості, хоча уряди, чесно кажучи, діють повільно.
Щоб не відставати, виробникам озброєнь і військовому командуванню доводиться переосмислювати власні підходи до роботи й вирішувати, яка частка традиційного озброєння та доктрин ще актуальна за нових умов ведення війни. Начальник штабу оборони Швеції генерал Мікаель Клессон наголосив: "Це все ще еволюція, однак темпи ітерацій, зумовлені розвитком технологій, настільки прискорилися, що це можна помилково сприйняти як революційний підхід". За його словами, застаріле озброєння нікуди не зникло і частково супроводжуватиме армії й надалі.
WSJ вважає, що питання, яка саме спадщина залишиться актуальною, потребує окремої відповіді. Проблема військового командування полягає в тому, що, навіть адаптуючись до війни майбутнього, доводиться враховувати загрози, які існують уже сьогодні. Для німецьких та інших європейських збройних сил це насамперед імовірність конфлікту з росією.
Генерал Бройєр підкреслив, що трансформація не повинна означати призупинення бойової готовності: Німеччина має модернізувати свої збройні сили, водночас зберігаючи здатність "воювати вже сьогодні ввечері", необхідну для захисту Європи. За його словами, стримування не можна поставити на паузу й запропонувати супротивнику повернутися до цього питання, скажімо, 2039 року.
