Підсумую цю тезу її розлогого допису коротко:
1. Коли ви роками спостерігаєте, як в сусідів йде війна, а у вас "все тихо", і ви "допомагаєте, але не втручаєтеся", бо вбивають не ваших дітей, а сусідських, це поволі формує ефект "вивченої безпорадності".
2. Оскільки ця позиція морально сумнівна, виникає спонтанне бажання компенсувати її якимось моральним самовиправданням. Звідси зростання негативного ставлення до українців, а також підозри, що це з українцями щось не так, що Росія з ними воює.
3. Крок за кроком це доводить ситуацію до морального вибору, коли якийсь в кризовий момент питання постає руба: або це "і наша війна", і треба відводити її загрозу ціною активнішої участі в ній, або "не наша", і треба згортати навіть ту допомогу, що є, бо вона тягне за собою "завеликий ризик".
Звісно, що стратеги РФ прекрасно це все розуміють і свідомо на цьому грають в інформаційному просторі країн ЄС.
Посилання на допис пані Ольги у першому коментарі, а в другому коментарі свіжа ілюстрація: посилання на експрес-аналіз польського інформаційного простору після нічних атак.
