Учора я поставив тут питання: чого треба навчити дитину сьогодні, щоб вона була сильною у світі через десять років?
І завдяки дискусії в коментарях зрозумів, що саме питання варто сформулювати дещо інакше.
Ми не знаємо, яким буде світ через десять років.
І це не фігура мови.
Десять років тому ми не знали, що українські школярі навчатимуться під час повномасштабної війни, іноді - в укриттях або дистанційно.
Не знали, що будь-який школяр матиме в телефоні штучний інтелект, здатний за кілька секунд написати реферат, розв’язати задачу чи перекласти текст.
Не знаємо ми й того, які професії виникнуть — або зникнуть - за наступні десять років.
Тому, мабуть, завдання школи не в тому, щоб підготувати дитину до певного майбутнього.
А в тому, щоб підготувати її до майбутнього, якого ми не можемо передбачити.
Назву це поки так:
Освіта для непередбаченого світу.
Саме «непередбаченого», навіть не «непередбачуваного». Бо якимось він буде. А ми маємо бути готові.
У вчорашній дискусії виникла ще одна цікава суперечка.
Що важливіше: фундаментальні знання чи «компетентності» - вміння думати, шукати інформацію, перевіряти її, пристосовуватися?
Мені здається, це хибне протиставлення.
Бо критично мислити порожньою головою неможливо.
Щоб перевірити відповідь AI з історії, треба знати історію.
Щоб зрозуміти, що він помилився у розрахунку, треба знати математику.
Щоб відрізнити науковий аргумент від переконливо написаної дурниці, треба мати базові знання про світ.
Тому фундамент нікуди не зникає.
Мова. Математика. Природничі науки. Історія. Іноземні мови. Фізична культура.
Але є й друга половина.
Світ змінюватиметься швидше за шкільну програму.
Тому знання мають стати інструментами мислення, а не складом інформації, яку треба відтворити на контрольній.
І тоді я поки бачу три поверхи такої освіти.
Фундамент: що людина повинна знати.
Мислення: що вона повинна вміти з цими знаннями робити. Отут - про критичне мислення (що писали в коментарях), уміння працювати з інформацією, протистояти вкидам.
Адаптація: як вона опановує те, чого школа взагалі не могла її навчити.
Можливо, саме це і є відповіддю на проблему AI.
Не намагатися вгадати, яким буде наступний інструмент, а навчити людину ставати сильнішою щоразу, коли з’являється новий.
Я кажу студентам: «я теж користуюсь АІ. Тому побачу, що це писав чат чи клод - будете переписувати. А оціню я ваші думки - навіть сформовані з опертям на АІ і його інформацію».
Тепер хочу обговорити цю конструкцію з вами.
Якщо погодитися, що фундамент потрібен - що саме має входити до нього для кожної української дитини?
Не для майбутнього «фізика» чи «лірика»/«історика»/«юриста».
Для всіх
