Сьогодні продовжу тему, яку я почала у дописі “Як у кремлі намагаються перетворити росію на колишній срср“.
Це дуже важлива тема, тому я відслідковую усі зміни, які відбуваються на росії, особливо на те, як реагує на це суспільство.
Мова йде про повний розворот російського суспільства від сучасного сьогодення до абсолютної кальки срср.
Через стільки років війни й брехні, про справжні цілі росії (захист русскоязичних, побудова «новоросії», денацифікація й так далі) путін почав таки говорити про справжні, конкретні цілі – захоплення усієї України, інших пост-радянських республік та відродження срср.
Саме це було озвучено путіним у вимогах «припинення війни» – позаблоковий статус не тільки України, а й колишніх республік колишнього срср.
Чому путін так переймається статусом Грузії, Молдови, України, Латвії та інших? Саме тому, що це наступні цілі.
Для ведення третьої світової та нападу на Європу путіну треба ресурс. Людський ресурс, як й у Другу світову, коли воювали усі республіки срср, а потім «війну виграла росія».
Нагадаю, що найбільші військові частини, які звільняли більшість радянських міст, це були 1, 2, 3 та 4 Українські фронти були сформовані у жовтні 1943 року з Воронезького, Степного, Південно-Західного та Південного фронтів відповідно. Вони брали активну участь у бойових діях на території України під час Другої світової війни.
А ще ж були 1, 2, 3 Білоруський фронт – це назви оперативно-стратегічних об’єднань радянських військ під час Другої світової війни, які було створено для ведення бойових дій на певних ділянках фронту, зокрема, під час Білоруської операції 1944 року.
Був Забайкальський, Закавказький, а російського не було.
Був Ленінградський, Сталінградський, Донський, Південно-Східний, але російського не було.
Участь росіян у Другій світовій – якась темна пляма у цьому історичному періоді.
Можливо ця пляма виникла тому, що «настощие русские ленинградцы» смачно їли у ресторанах, поки «не настоящие» пухли з голоду, який їм влаштувала їх партія.
А можливо ця пляма виникла на фоні того, що дуже не приємно «победителям» згадувати, що серед усіх пост-радянських республік, саме серед росіян було дуже багато зрадників, а «власовці», які воювали на боці Вермахту, найяскравіші представники «русской элиты», як вони себе називали.
Взагалі, уся історія участі срср у Другій світовій, це темна пляма, яку кдб усі ці 80 років намагається наповнити потрібними росіянам фарбами. Але, як не крути, власовський триколор, під яким росіяни йшли вбивати радянських людей, наразі є державним символом росії. Я писала про це.
На росії відновлюють радянські символи, знову переписують історію, у тому числі й про Другу світову.
Росіяни не дуже розуміють ці гойданки, тому здебільшого коментарі негативні.
Це стосується багатьох подій. Й знищення арт-об’єкту, який був встановлений до Чемпіонату та заміну його на радянські символи, й встановлення скульптур сталіну, й поновлення піонерських загонів, таборів, галстуків.
Радіють поверненню срср здебільшого люди похилого віку та – здивуєтесь – молодь, з середнього віку дуже мало тих, кого надихає це орядянщування.
Оце я до вас з новою новиною. Як на мене, то ось знищення арт-об’єкту, бо там прапори НАТО, то це здебільшого від страху, це вкладається у рамки «холодної війни».
Звісно, це показово для людей й суспільство дуже правильно оцінило цей крок, назвавши це «подалі від цивілізації». Тобто у критичній більшості російське суспільство розуміє, куди їх веде їх «стратег» – закрите від цивілізації суспільство, новий залізний занавіс, нові черги, новий дефіцит, старі правила життя де для одних є усе, а для інших обшарпані коридори лікарень без ліків та ремонту.
Росіяни середнього віку, які бачили зачатки демократії, які дозволили собі трошки пригубити інше життя, сповнене свободи, смаків, вибору, які бачили спортивні чемпіонати, неймовірні масштабні концерти зірок світового масштабу, змогли собі дозволити гарні гаджети, авто, одяг, їжу, вони дуже бояться повернутися в умовні 90-ті, чи умовні 60-ті, чи умовні 30-ті роки часів срср.
Їх лякає повернення культу сталіна, піонерів, пропаганди, радянських наративів. Бо кожен, хто бачив світ свободи, починає підсвідомо боятися повернутися у світ сірих стін та сірих людей.
Повернення радянських символів на росії набирає обертів й ось нова новина, це вже дуже серйозно: у Таганрозі змінили меморіальну дошку, яка встановлена на колишній катівні НКВС: замість пам’яті про репресії — подяка.
Уявляю ваше здивування та ошарашення. Скажу так, здивовані та ошарашені навіть самі таганрозці та мешканці Ростовщини.
Новина, що на приміщенні колишнього управління НКВС на Петровській, що у Таганрозі, з’явилася нова табличка, схвилювала соцмережі.
Колишня дошка, що нагадувала про «необґрунтовано репресованих», зникла — тепер на фасаді подяка співробітникам відомства за визволення Таганрогу в роки війни 1941-1945.
Різка зміна акцентів, щодо радянського терору, відбувається на росії усюди. Репресовані з необгрунтованих стають обгрунтовано репресованими.
Палачі з палачів перетворюються у героїв.
Жертви терору стають «сами винні», а терор стає «лучшей в мире системой управления».
Про «внесок у Перемогу» співробітників НКВС здивовано й роздратовано пишуть й самі ростовчани. Згадали й репресованих, розкуркулених дідів-аграріїв, й репресованих дідів-донських козаків, й інші злочини радянської влади.
Здивувало, бо думала, що пропаганда вже назавжди витравила з памяті росіян ці факти. Але ж ні, виявляється Ростовщина таки не пробачила знищення радянською владою донських козаків.
Цікаво, чи згадають, що у часи срср Кубань була українською?
Дуже мало коментарів на захист працівників НКВС.
Звісно ж є ті, що мріють «всех расстрелять», звісно є ті, що «репрессированные сами виноваты, было за что», але вже якось набагато менше, ніж було у 2014-му.
Здається, приклад ОРДЛО, яке є найближчим сусідом Ростовщини й де втілилися усі мрії прорадянських «мамкиних розстрілювателей», не сподобався мешканцям Ростовщини, бо з 2014 року «пожить по русски», «назад в ссср», мріє все менше людей.
Ні місцева, ні федеральна влада не повідомила мешканців (читай рабів), хто ініціював заміну і коли саме це сталося, бо ж на росії така собі «демократія», коли цар подумав – бояри здійснили – холопів не питали.
Що ж, те, що зараз відбувається й не подобається росіянам, це ціна, підсумок усіх років їх побєдобесія, повного одобрямса дій кремля, біганини з дідами на палицях, криків «можем повторить».
Упс, у Всесвіту цікаве почуття гумору.
«Можем повторить»- тепер для росіян у радянській версії, з доносами, таборами, розстрілами, НКВС за спиною та безкоштовними трудовими «субботниками».
«Можем повторить» – тепер для росіян у радянській версії, де ті, хто має владу, мають усіх інших.
«Можем повторить» – тепер для росіян у радянській версії, де закон працює лише проти людина та для захисту влади.
«Можем повторить» – тепер для росіян у радянській версії – це голод, дефіцит, черги, відсутність ліків, спеціалістів, приховані від суспільства аварії, епідемії.
«Можем повторить»… Я якось ще у 2014-му питала одного з цих «повторителей», який саме період з часів срср він хоче повторити саме для себе.
Для себе? – здивувалась людина. Для себе він хотів влади, багатства, а ніяк не дефіциту, залізної завіси, беззаконня, безправ’я. Ніхто з тих, хто «можем повторить», не хоче повторення часів срср для себе, якщо він не буде владою та не матиме влади над іншими.
Тепер для тих, хто прагнув щось там повторити, у світі повертається усе, що вони хотіли. «Герої НКВС» скоро прийдуть за кожним. Бо, як там? – «повторение, мать учения», а історію росіяни так й не вивчили.
А ще, нагадаю улюблену «науку» з часів срср: «был бы человек, а статья найдется».
Так що, росіянам пристебнути паски, повернення починається!
