На п´ятому році повномасштабної війни оборонно-промисловий комплекс мав би стати драйвером економіки.
Але щоб це насправді сталося, Україні потрібно змінити парадигму промислової політики і розкрити потенціал суміжних галузей
ВВП України у першому кварталі 2026 р. скоротився на 0,5% порівняно з аналогічним періодом минулого року і на 0,7% — до попереднього кварталу.
Як може падати економіка під час війни і спробуємо розібратись.
Модель зростання під час війни
Модель військового кейнсіанства передбачає, що ВВП може скорочуватися лише на першому етапі бойових дій, коли "мирна економіка" ще не підлаштувалася під нові умови функціонування (не відбулася структурна перебудова). На другому — економіка стабілізується та виходить на перші тренди зростання.
На третьому етапі зрілої структурної трансформації економіки оборонно-промисловий комплекс (ОПК) стає локомотивом зростання з суттєвими темпами нарощення ВВП.
Візьмемо, до прикладу, США під час Другої світової війни як класичну модель військового кейнсіанства.
Тоді на етапі початкової структурної трансформації економіки в 1940 р. зростання валового продукту становило 1,7%.
А на етапі зрілої трансформаційної моделі в 1944-му — вже 37,9%. Це відбулося, зокрема, через збільшення оборонного замовлення.
Індекс Dow Jones відображав ці тенденції: з початку війни падіння на 12%, яке у перші два роки загальмувалося до 1%, а вже з 1942 р. індекс зріс на 21%.
Серед іншого досвід США продемонстрував, що в рамках моделі військового кейнсіанства не варто перейматися через дефіцит бюджету та відносно високу інфляцію.
А треба боятися браку снарядів та військової техніки.
Саме тому економіка США розвивалась і в умовах дефіциту, і в умовах досить високої як для Америки інфляції в 10% (яка при цьому частково "спалювала" держборг у вигляді військових облігацій).
Військові витрати Штатів під час війни становили до 49% ВВП (в Україні зараз 25% ВВП без урахування позабюджетного фінансування).
Загалом ВВП США за період з 1939 р. по 1944 рр. виріс з $88,6 млрд до $135 млрд.
Українська промисловість: характеристики падіння
А що відбувається зараз в Україні?
Про падіння ВВП ми вже написали. Тепер проаналізуємо динаміку промислового виробництва.
У січні 2026 р. індекс промислової продукції в Україні порівняно з груднем 2025-го знизився на 14,8% (у річному вимірі — падіння 8,1%). Значний вплив тут, звісно, справила енергетична криза.
Найбільше падіння спостерігалося: у добувній промисловості і розробленні кар’єрів — індекс 90,3%, переробній промисловості — індекс 94%, постачанні електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря — індекс 87,3%.
Але Держстат крім індексу промислової продукції публікує й індекс обороту промислової продукції. Чим вони відрізняються?
Перший — оцінює фізичний потік, другий — фінансовий. Точніше кажучи, в першому випадку фіксується фізичний обсяг та його динаміка під час виробництва, а в другому — фінансовий потік від реалізації продукції.
Індекс обороту, таким чином, включає інфляційний фактор: він зростає, зокрема, за рахунок цінової складової.
Наприклад, якщо фізичний випуск не збільшився і навіть скоротився, а ціни суттєво зросли, то індекс промислового виробництва продемонструє нульові темпи або падіння, а індекс обороту — навіть зростання (залежно від цінового фактору).
Реальні показники такі: у січні 2026 р., індекс обороту промислової продукції зріс на 2,1%, а в лютому — вже на 7,3%.
Отже маємо "економічну шараду": ВВП впав на 0,5%, індекс промислового виробництва у січні скоротився на 8,1%, а індекс обороту промпродукції зріс на 2,1% (і в лютому його темпи прискорилися в рази).
Розгадку дає аналіз промислової інфляції: у січні 2026 р. індекс цін виробників зріс на 3,5% порівняно з груднем 2025 р. та на 11,2% у річному вимірі, а в лютому поточного року — злетів вже на 22,3% до попереднього місяця і на 34,5% у річному обчисленні. (До речі, зростання промислової інфляції в лютому 2026 р. стало рекордним за період досліджень з 1995-го!).
Один із факторів — збільшення середньої ціни на електроенергію на балансуючому ринку до 11,88 грн/кВт-год (без ПДВ).
Ціни для промисловості зросли на 22,3%, якщо порівнювати з січнем, зокрема, через підвищення прайскепів (тобто верхніх граничних цін).
Це, до речі, свідчить про хибність монетарних налаштувань НБУ, який під час війни марить не зростанням промислового виробництва на 5%, а споживчою інфляцією до 5% за рік.
Як ми з’ясували, під час війни споживча інфляція може перебувати в більш широкому коридорі: 10–15%.
Більш важливим є таргетування (встановлення цільових орієнтирів) промислових цін: але для цього під час війни треба таргетувати ціни на електроенергію, природний газ, паливо, тарифи на залізничні перевезення, тощо.
Але саме цього ніхто не робить.
Звісно, стабілізація промислових цін не може бути предметом опікування лише Нацбанку – це спільна ціль уряду, НБУ та інших регуляторів.
Водночас зростання цін на електроенергію на 22,3% у лютому не могло призвести до збільшення промислової інфляції у цьому ж місяці до 22,3%.
Найімовірніше, тут "зашито" зростання цін не тільки в енергетичному секторі, але й у контрактах на реалізацію в секторі державного замовлення.
Наскільки це зростання було обґрунтованим, сказати важко, але така цінова динаміка є аномальною.
Таким чином, зростання цін реалізації в промисловості стає причиною збільшення Індексу обороту промислової продукції, в той же час Індекс виробництва промислової продукції (фізичні обсяги) та ВВП — падають.
Що цікаво, індекс обороту промислової продукції почав стрімко збільшуватися з 2024 р. — тоді помісячні темпи зростання становили від 8,9% до 31,3%.
Торік цей процес продовжився зростанням в діапазоні від 6,2% до 25%.
Але з початку цього року динаміка індексу певним чином загальмувала, хоча ціновий фактор у вигляді промислової інфляції збільшився.
Основна причина — фізичні обсяги стали падати більш стрімко, ніж зростати цінові.
Навіть з урахуванням цінового фактору, добувна промисловість у лютому впала на 11,8%, тоді як переробна зросла на 10,1%.
Оцінка ОПК через суміжні галузі
Звісно, дані про випуск зброї в Україні засекречені, але є суміжні цивільні галузі, динаміка яких опосередковано свідчить і про темпи розвитку ОПК.
Проаналізуємо їх відповідно до даних відкритих джерел:
- Оборот продукції в секторі випуску одягу у лютому скоротився на 4,6%
Але текстильна галузь зросла на 26,7% (тобто частина продукції йде за кордон на підприємства, де випускається готовий одяг).
Технологічний ланцюг тут формується так: напівфабрикату у вигляді текстилю випускають більше, а пошив одягу в Україні падає — виробництва переносяться за кордон, зокрема через брак і вартість електроенергії та стан ринку праці.
- Оборот у харчовій промисловості зростав на 18,9%.
- Металургія — падіння у лютому на 13,9%.
Але оборот в сегменті готових металевих виробів показав зростання на 4,7%.
- Оборот в секторі випуску машин, оптики, електроніки, тощо — зростання на 6,9%. За рахунок яких підгалузей?
Передусім "випуску комп’ютерної техніки" — зростання на 28,8% (тут зафіксовано і найбільше підвищення відпускних цін).
- Сюди ж треба додати підгалузь електротехніки — зростання у лютому на 35,1% та машин (окрім транспорту) — зростання на 11,1%.
- Оборот підгалузі ремонту продемонстрував у лютому зростання на 20,4%.
Отже, в Україні є галузі, оборот яких зростає і навіть двозначними темпами, але чому ж тоді вони не розвертають промисловий та загальноекономічний тренд у бік зростання?
Ціновий фактор ми вже згадали: оборот зростає за рахунок не так фізичного обсягу, як за рахунок цін. Але є ще один чинник — вартісний.
Для розуміння, весь промисловий сектор в Україні в січні-лютому 2026 р. — це 723 млрд грн, або $17 млрд за два місяці.
На переробну промисловість припадає 378 млрд грн, або 52%.
Добувна постійно падає, що закономірно (проблеми з логістикою та транспортуванням).
Постачання енергії — 283 млрд грн, або 39%. Цей сектор, як і добувний, перебуває в стагнації.
Галузі, які дотичні до ОПК, за січень-лютий поточного року продемонстрували такі обороти:
- харчова — 166 млрд грн;
- текстильна — 7 млрд грн;
- випуск пластмас та гуми — 25 млрд грн;
- випуск готових металевих виробів — 24 млрд грн;
- випуск машин та обладнання — 54 млрд грн;
- випуск комп’ютерної техніки — 9 млрд грн;
- випуск електротехніки — 8,6 млрд грн.
Отже, ці галузі досить обмежені за обсягом виробництва готової продукції.
Найбільше до динаміки загальноекономічного зростання може додати харчова промисловість: фактично 99% харчових продуктів для ЗСУ можна забезпечувати за рахунок внутрішнього виробництва.
А от далі все йде за низхідною.
Текстильна галузь — це лише 7 млрд грн у січні — лютому.
Тут маємо величезне недопрацювання уряду, зокрема щодо програм локалізації пошиву форми в Україні.
Галузі готових металевих виробів, електротехніки, комп’ютерної техніки демонструють високу динаміку, але дуже обмежені абсолютні обсяги випуску.
Щоправда, виробництво машин та обладнання на 54 млрд грн за два місяці — це вже досить суттєвий ефект, але все ще недостатній.
Отже, для суттєвого зростання впливу вказаних вище галузей, потенційно споріднених з ОПК, потрібно значно, буквально в рази збільшити абсолютні (фізичні) показники випуску та одночасно мінімізувати фактор зростання цін, що "з’їдають" значну частину держзамовлення (за ту ж саму суму можна придбати дедалі менше фізичних одиниць товару).
Що робити: зміна промислової парадигми
Очевидно, треба змінювати промислову парадигму на базі таких ключових елементів:
- Промислова політика зі створення малої індустріалізації у вигляді розосереджених одно-двоцехових виробництв.
- Децентралізована енергетика з урахуванням диверсифікованих джерел енергії.
Тому що стара базова генерація відповідає потужному промисловому споживанню енергії (феросплавні заводи, меткомбінати, хімзаводи тощо).
Але така модель уразлива під час війни.
Вона потрібна для індустріального ядра першого рівня, але на другому рівні має з'явитися мережевоцентрична промисловість у вигляді малої індустріалізації.
- Нова система технічної та технологічної освіти — мережі навчальних центрів.
Сама організація малої індустріалізації має відбуватися навколо цифрових державних платформ (замовників) або навколо приватного кластерного ядра за принципом: моделювання кінцевого продукту, субпідрядники та контрагенти.
Такий підхід дозволить під час війни збільшити частку промисловості в структурі ВВП з нинішніх 17–18% до 30–35%.
Що це означає в контексті?
На фоні таргетування промислових цін спільними зусиллями уряду та НБУ це дозволить перевести зростання ОПК на 20% у зростання промисловості на 10% та, зрештою, у 3% додаткового приросту ВВП.
І тоді темп зростання економіки України становитиме 5%+ на рік.
Але це пропозиції.
А на сьогодні мусимо констатувати, що вплив державних витрат в секторі ОПК на загальні тренди розвитку промисловості й економіки загалом залишається вкрай обмеженим.
