Томливі і ліниві літні дні на фондовому ринку продовжились. В результаті, жодних різких рухів на ринку акцій ми не спостерігали. А де от відбувся стрибок, нак це на валютному ринку. Долар раптово укріпився щодо євро. І якщо минулого тижня курс в парі євро долар доходив до позначки 1,18, то в кінці цього тижня вже ближче до 1,14. Валютний ринок прореагував на торгівельну угоду, яку ЄС вимушені були підписати з Трампом, прийнявши невідворотнє і намагаючись хіба що мінімізувати ризики. Наче відмінник до якого в під’їзд переїхав хуліган, подітися від якого вже нікуди не можна, а записуватись на бокс вже пізно. В результаті, ЄС пішов на неприємну угоду, яка, щоправда, несе мало корисного і американський економіці, але точно впливає на торгівельні потоки, на що і зреагував євро. І тепер європейські товари будуть обкладатися митами у 15%, а середній рівень мит в американський економіці наблизився до історичного максимуму, зафіксованого під час Великої Депресії. І, звісно, більшість цих мит перейде на американського споживача, який тільки но починає усвідомлювати велич свого щастя.
Порахувати розмір цього щастя важко. Навіть ФРС, регулятор, який бачить і знає усе, не може. Тому на цьому тижні ставка знов лишилась без змін, і навіть зниження у вересні, в яке раніше так вірив ринок, тепер під питанням. Регулятор чесно зізнається, що йому треба час щоб оцінити все те прекрасне, що приніс Трамп американський економіці. І перенос цін йде дуже поступово, частково поки що лишаючись в транзитній зоні. А тому навіть добрий калькулятор не дозволяє підрахувати. Тому і немає різких рухів, що, звісно, бісить Трампа. В результаті, приємного сюрпризу у вигляді зниження ставок вже сьогодні для ринку не сталось і торговці фокусувалися на звітах корпорацій, особливо прискіпливо вивчаючи тему, як ця корпорація може заробити на штучному інтелекті. Можливо, для цього на Уолл-стрит вже є свій спеціальний штучний інтелект, що шукає братів по розуму і ставить галочку «купляти» в тому випадку, якщо її знаходить. І, власне, каже «продавати» якщо не знаходить. І на ранок п’ятниці індекс S&P500 знаходиться на позначці у 6339 пунктів, що на 24 пункти нижче, ніж тиждень тому. З одного боку, підступні спекулянти за цей тиждень не оцінили досягнень Трампа. А з іншого ще в квітні на оголошенні всіх цих мит все летіло в дупу, а зараз всім все по барабану. Навіть як там справи у пінгвінів нікому не цікаво.
Звісно, шкода від угоди буде і європейський економіці. Що, власне, демонструє не тільки курс євро, але й динаміка того самого німецького фондового індексу. Якщо шукати в цій угоді плюс, то, по-перше, головне, що нарешті настала визначеність. Прибравши ворога любих інвесторів – невизначеність. А по-друге, угода включає в себе перехід в російської нафти до американської, що не може не радувати простого українця. Як і плани по європейським закупівлям американської зброї. Де пересічний українець, а особливо не пересічний, обов’язково побачить і свій інтерес. Плюс, нарешті ЄС і США зможуть говорити одним голосом з Китаєм, який останнім часом поводить себе не дуже приємно, втрачаючи, до речі, шанс показати себе більш адекватною країною, ніж баламутні американці. А сам Трамп піймав кураж і тепер готовий приступити до економічних атак на Росію вже наступного тижня. Що там з цими атаками вийде сказати важко, але вже йде попередня артпідготовка стосовно Індії і Китаю, а також під роздачу попала Бразилія. Індія виглядає як найбільш слабка ланка для Путіна. Бо тут і попередні були вислови, що якщо Трамп скаже, то звісно знайдуть іншу нафту. І вже на цьому тижні стало помітно, як державні індійські заводи стали обережніше дивитись у бік нафти російської. Звісно, прогнозувати Трампа не може і сам Трамп, але схоже, що крига скресла і підліткова закоханість у Путіна змінилась на інші почуття. І, звісно, хотілося б побачити щось новеньке для Набіуліної і компанії. Сама голова російського Державного Банку продовжує гасити пожежі. І різко знизила облікову ставку, вирішивши, що тепер інфляція менша проблема, ніж стогнучий російський бізнес. В результаті вартість грошей в російський економіці знизилась з 20% до 18%. Що, поки, лишає іпотеку все ще на рівні мрії, але до якої от от і можна буде дотягнутись руками.
Те, що Трамп цього разу може бути серйозним, підтверджує і ринок нафти. Де ціни піднялися, побоюючись зникнення частини російської нафти з ринку. Щоправда, не так і високо. І ранок п’ятниці барель бренту починає близько 72 долари. Не так і сильно, бо ринок чудово бачить, що поки що сам Трамп не має жодного уявлення, що він буде робити наступного тижня. Для України головна економічна новина прийшла з Лондона, де, нарешті, завершився судовий процес проти олігархів, через дії яких українські платники податків свого часу внесли в капітал Приватбанку 5 млрд доларів. Суд постановив, що Коломойський і Боголюбов винні і мають виплатити десь біля 3 млрд доларів, бо відсотки накапали, і заплатять за це своїми замороженими активами. Десь у Лондоні посміхнулась і підняла бокал Валерія Гонтарєва. Звісно, ще буде довгий процес апеляції. Але виграти який у олігархів просто немає шансів. І тепер треба починати довгий, але приємний, процес розпродажу майна олігархів. Нажаль, активів по світу може не вистачити. Бо всі ці легкі гроші потім так само легко втрачались і мало хто робив фокус на розумному чи ефективному інвестуванні. Адже навряд чи розумні люди відмивали би гроші у США. А про ефективність купівлі футболістів взагалі ходять легенди. Хоча самі олігархи і оцінювали свої активи у 8 млрд доларів, як кажуть нам документи із Суду у Лондоні. Проте це більш схоже на розмови чи то завзятого рибалки, чи то героя коханця, тези якого ще не перевірили.
На ринку єврооблігацій інвестори були стримано оптимістичні. Слідкуючи за зміною настрою американського президента. Да і всередині країни вдалось відкотити назад і зробити враження, що наче ніхто і не намагався зруйнувати незалежність антикорупційної інфраструктури. Врятувавши програму МВФ і все інше зовнішнє фінансування. В результаті, ложечки знайшлись, але осадочек лишився. Щоправда призначати голову БЕБ уряд ніяк не може наважитись. Певно, резонно думаючи, що це саме той випадок, коли твердження «час – це гроші» абсолютно вірно. І чим довший час не призначати обраного на конкурсі переможця, то більше грошей можна назбирати. А от на внутрішньому ринку ситуація лишається кармічно спокійною. Гривня лишається на місці, зустрічаючи ранок п’ятниці на міжбанку на рівні десь 41,75. Ігноруючи стрибки на світовому форексі. І рекордний торгівельний дефіцит. Який, звісно, варто було б прикрутити додатковими митами на преміум імпорт, але розширення якого цього разу сталось в наслідок прискореного імпорту озброєння, що не може не радувати, і масовим завезенням обладнання для будівництва різної енергетики, що наче також не дуже і погано.
