В тіні великої війни та щоденних суспільних потрясінь найнебезпечніші речі влада зазвичай робить абсолютно безшумно. Поки країна скролить стрічки новин у пошуках зведень з фронту, у глибоких шухлядах Верховної Ради тихо цокає таймер законопроєкту №8087. Цей документ, ухвалений у першому читанні ще 9 серпня 2023 року, завбачливо поставили на паузу, щоб у потрібний момент блискавично перетворити на закон.
Офіційно він подається під благородним приводом «посилення кіберзахисту держави». Але якщо відкинути бюрократичну мішуру, перед нами постає юридичний фундамент для побудови повноцінної цифрової диктатури. І щоб осягнути реальний масштаб цієї загрози, достатньо поглянути на ім'я його головного ідейного натхненника.
Архітектор монополії: від смартфона до тотального контролю
Негласним куратором та ідейним натхненником цієї системи є Михайло Федоров. Логіка тут залізна і від того ще більш лякаюча. Законопроєкт №8087 писався і лобіювався ще у 2023 році, коли Федоров у кріслі віцепрем'єра з цифровізації концентрував під своїм контролем Держспецзв'язок — головного бенефіціара цього закону. Тоді, через шалений спротив бізнесу та антикорупціонерів, влада побоялася натиснути зелені кнопки до кінця, і проєкт сховали в шухляду «до кращих часів».
З початку 2026 року Федоров очолює Міністерство оборони. Просто усвідомте цю концентрацію: на одній вертикалі нині замикається військова машина, процеси мобілізації, усі ключові державні реєстри, телекомунікації та криптографічний захист. Законопроєкт №8087 — це останній пазл, спроба легалізувати абсолютний нагляд не лише за державним сектором, а й за приватним цифровим життям кожного українця та бізнесу.
Головним бенефіціаром та виконавчим механізмом цього закону стає Держспецзв'язок — структура, яка роками перебуває в орбіті впливу авторів Мінцифри. У разі успішного голосування цей орган отримає повноваження, яким позаздрили б спецслужби авторитарних режимів.
Йдеться про створення системи тотального державного контролю за так званими «об'єктами критичної інформаційної інфраструктури». Фокус у тому, що критерії цієї «критичності» прописані настільки гумово, що під них можна підігнати кого завгодно: від національного телеком-гіганта до середньої ІТ-компанії, логістичного хабу чи навіть звичайного ФОПа.
Що це означає на практиці:
Інспектори Держспецзв'язку (за силової підтримки СБУ та кіберполіції) отримують законне право приходити з перевірками без жодних рішень суду.
Вони зможуть безперешкодно проникати в приміщення, вимагати доступ до обладнання, серверів, баз даних клієнтів та комерційної таємниці.
У разі «невідповідності стандартам» вони отримують право вилучати техніку та фактично зупиняти роботу бізнесу.
Привіт, російський СОРМ!
Наймоторошніша частина №8087 стосується інтернет-провайдерів і нашої з вами приватності. Документ прямо вимагає встановлення на мережах операторів спеціальних «технічних засобів» для нібито виявлення кібератак.
Технарі чудово розуміють, що це таке. Це легалізація систем класу DPI (Deep Packet Inspection), які дозволяють державі «пилососити» та аналізувати весь трафік: хто куди заходив, з ким спілкувався, які ресурси відвідував. Це пряма калька з російського СОРМу (Система оперативно-розшукових заходів)— тієї самої технології, за допомогою якої путінський режим роками будував свій цифровий ГУЛАГ. І все це — поза межами кримінальних проваджень, без санкцій суду, просто в режимі реального часу.
Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) свого часу винесло цьому документу розгромний вирок, офіційно визнавши, що проєкт просякнутий корупціогенними факторами.
Коли держава дає своєму інспектору право суб'єктивно визначати, чи безпечна ваша ІТ-інфраструктура, і на цій підставі виписувати космічні штрафи або зупиняти бізнес — це вже не про захист від російських хакерів. Це створення ідеального державного інструменту для рейдерства, розправи з політичними опонентами та банального «обілечування» підприємців.
Європейська ширма та реальна загроза
Щоб виправдати цей правовий абсурд, лобісти законопроєкту нахабно брешуть, що цього нібито вимагає від нас Директива ЄС з кібербезпеки NIS2.
Європейський підхід базується на ризик-менеджменті, децентралізації та довірі. Законопроєкт №8087, навпаки, тягне нас у радянську парадигму. Він має на меті зібрати дані про всі вразливості та архітектуру мереж українського бізнесу в одну централізовану державну базу. Під час війни це рівнозначно інформаційному самогубству: якщо ворог зламає цей надсекретний реєстр, він отримає універсальні ключі від усієї критичної інфраструктури країни.
Міністр оборони та архітектор цифрової України чудово усвідомлює ці ризики. Проте його прагнення до мікроменеджменту і моніторингу кожного кроку громадянина повністю засліплює розуміння червоних ліній. Законопроєкт №8087 — це Рубікон. Ми не можемо дозволити тихо проголосувати його в цілому, бо ризикуємо опинитися в страшній реальності: виграти (або через це не виграти) війну з зовнішнім диктатором, але прокинутися в заручниках диктатури внутрішньої — стерильної, безжальної і озброєної найсучаснішими технологіями.
Замість висновків
Для чого нам платити таку страшну ціну у війні з тоталітарною імперією, якщо ми самі своїми ж руками починаємо будувати її цифрову копію в себе вдома? Найбільша загроза сьогодні полягає навіть не в тому, що хтось свідомо тягне нас у російське болото, а в тому, що жага до абсолютного контролю змушує українських можновладців використовувати репресивний інструментарій нашого ворога.
І хто ще посперечатися захоче після цього, що в нас править бал антимайданівська, проросійська сила, яка все робить аби не було різниці між московією та Україною? Україна платить незбагненну ціну кров'ю найкращих людей, відбиваючись від тоталітарної імперії. Ми пройшли через Майдани саме для того, щоб назавжди вирватися з орбіти диктатури, де людина — це безправний гвинтик, а держава — наглядач з кийком і прослушкою.
P.S. Технологія DPI (Deep Packet Inspection) дозволяє аналізувати весь трафік. Якщо ви даєте державі інструмент для тотального стеження і при цьому прибираєте механізм судового контролю (як це пропонує №8087), цей інструмент обов'язково буде використаний для стеження. Росія починала впроваджувати свій СОРМ і ТСПУ (технічні засоби протидії загрозам) під такими ж самими казками про "захист від загроз". Сьогодні через них Роскомнадзор блокує сайти і саджає людей за пости. Ми хочемо повторити цей шлях?
