Питання заборони рашистської церкви, мови як офіційної та рашистських партій є більш важливим за тимчасові територіальні поступки москві.
Адже території можна повернути в момент слабкості рфії. Якщо буде кому їх повертати.
А от якщо українці так і не стануть повноцінними українцями і знову дозволять рашці влізти сюди, то й повертати території буде просто нікому. Здається, ніби ж очевидна сентенція з формальної логіки. Але треба повторювати й повторювати.
Ще раз. В сучасному світі національна приналежність визначається передовсім тим, як людина сама себе визначає. А головним визначальним фактором приналежності до політичної нації є мова і культура.
Тому, як би це страшно не було, але українська нація зможе пережити тимчасову втрату доступу до певних територій.
А от черговий етап зросійщення вже може й не пережити.
І найбільш гірке. От ми всі лякаємо грузинським сценарієм. Але якраз у грузинів, хоч вони провладні, хоч опозиційні до нинішнього проросійського режиму, жодних проблем з розумінням того, що вони грузини, нема. Вони говорять грузинською і не тямлять себе ніким іншим. Так, мають діаметрально різні погляди на те, як жити Грузії. Але вони всі – саме грузини. І не вважають, що грузин може бути грузином без власної мови та культури.
І я не маю жодних сумнівів, що нинішня грузинська влада просто вважає для себе вигідним наразі лягти під москву. Мовляв, й не таке переживали за тисячі років грузинської державності. Все одно обманемо тих росіян – бо ми більш хитрі й древні. Це я в жодному разі їх не виправдовую - просто називаю речі своїми іменами.
Натомість, в купи українців досі величезні проблеми з простим розумінням, що українець - це той, хто говорить і думає українською, споживає український культурний продукт і перебуває в українському культурному полі.
Відповідно, саме питання мови, культури й рашистських політичних партій є ключовим.
Бо в нинішньому світі постпостмодерну кордони нації часто проходять вже не тільки й стільки на карті, скільки в головах людей. І наш ворог це чудово, кришталево ясно розуміє.
Риторичне питання: коли це вже дійде до кожного українця?
