Головний підсумок першого туру виборів – це навіть не те, що у фінал кампанії пройшли мер Варшави, представник правлячої партії Рафал Тшасковський, та директор Інституту національної пам'яті, якого підтримує найбільша опозиційна сила країни, Кароль Навроцький. Це якраз спрогнозувати було легко. Сюрпризом цих виборів стало те, що праві та ультраправі кандидати набрали помітно більше голосів, ніж обіцяли передвиборчі прогнози.
Теза про те, що польське суспільство поправішало, у цих обставинах видається заслабким. "Польща коричневішає", - висловлювання публіцистки видання Gazeta wyborcza Марти Новак геть не виглядає художнім перебільшенням.
Надзвичайно близькі показники двох фіналістів перегонів та несподівані результати інших учасників виборів роблять результат другого туру, запланованого на 1 червня, абсолютно непрогнозованим.
"Ці два тижні вирішать долю нашої батьківщини. Тому ані кроку назад", - здається, під цими словами прем'єра Польщі Дональда Туска підписалися б усі причетні до виборів політики, причому з обох головних політичних таборів країни.
А поки кандидати набираються сил для фінішного ривка, спробуємо ще раз проаналізувати, що саме сталося у першому турі голосування.
Прогнозовані фіналісти та диявол у деталях
Суто з формального погляду - в сенсі того, хто саме займе перше і друге місця в екзит-полі, а, отже, і в підсумковому протоколі - вибори закінчилися абсолютно прогнозовано. Диявол криється в деталях.
Рафал Тшасковський явно розраховував взяти в першому турі значно більше ніж 30% голосів, а не ледь-ледь подолати цю символічну планку. В його штабі не приховували, що хорошим результатом першого туру став би комфортний відрив від Кароля Навроцького мінімум у чотири-п'ять процентних пунктів, а не жалюгідні півтора, які цілком вкладаються у статистичну похибку. Результат Навроцького натомість – помітно вищий, ніж в останніх опитуваннях, проведених напередодні дня голосування.
Така ситуація - особливо на тлі новин з Румунії, де Нікушор Дан зміг у другому турі тамтешніх виборів відіграти розрив у двадцять процентних пунктів від Джорджа Сіміона, - є для Тшасковського і його команди скоріше джерелом тривожності й фрустрації. Тим більше треба врахувати, що польські соціологи часто недораховують у виборчих опитуваннях голосів сільського електорату, більш схильного підтримувати Кароля Навроцького.
Тому і Рафал Тшасковський і Кароль Навроцький у своїх спічах, адресованих до прихильників, вже після закриття виборчих дільниць кожен говорили про себе як про майбутніх президентів Польщі.
Різниця лише в тому, що промова Тшасковського була спокійною, примирливою. Мовляв, ми перемогли в першому турі, тепер ідемо за президентством у другому, все за планом, все гаразд.
Спіч же Навроцького був помітно агресивнішим. Він називав виборчу кампанію нечесною, критикував чинну владу. Зрештою, він тут же запропонував своєму опоненту провести дебати – "єдині та чесні".
Окремо Навроцький звернувся до інших правих кандидатів із проханням підтримати його у другому турі виборів.
Правий край
Тут Кароля Навроцького, до речі, можна було б поправити, оскільки ті учасники виборів, яких він мав на увазі, Славомір Менцен та Гжегож Браун – це не праві, а ультраправі політики, сумарний результат яких, якщо вірити екзит-полам, складає не менше 20% голосів.
Причому якщо Менцен – це за нинішніми дивними мірками цілком пересічний на тлі загальноєвропейських трендів діяч, який "лише" виступає за обмеження функціоналу Євросоюзу, посилення міграційної політики та проти абортів, то Гжегож Браун – це хардкор навіть серед цієї ультраправої публіки.
Його нинішня кампанія була гримучою сумішшю печерного антисемітизму, протестів проти "українізації Польщі", перформансів на кшталт спалювання прапора ЄС в Катовіце чи проведення передвиборчого мітингу на цвинтарі бійців УПА у східній Польщі, а також навряд чи законних "акцій прямої дії" на кшталт "громадянського затримання" лікарки-гінекологині на підставі того, що вона провела незаконний, на думку Брауна, аборт.
З усім тим, результат у п'ять-шість відсотків голосів виборців і чи то четверте, чи то п'яте місце на виборах по факту вводять Брауна в політичний мейнстрим і дають партії з ним на чолі всі шанси на самостійне потрапляння в польський парламент на чергових - 2027 року - або позачергових виборах.
І це – дуже тривожний сигнал для Польщі: подальше зростання популярності подібних політиків здатне змінити спочатку політичний ландшафт, а потім і саме життя цієї країни так, що її не можна буде впізнати.
Що далі?
Польські спостерігачі погоджуються: перед Рафалом Тшасковським зараз стоїть неймовірно складне завдання. Результати опитування про другий тур, яке проводилося одночасно з екзит-полом і показало, що в фіналі виборів з мінімальним відривом перемагає саме мер Варшави, не повинні вводити в оману.
Ба більше - заступник головного редактора видання Rzeczpospolita Міхал Плоцінський відкрито пише: після публікації результатів екзит-полів Тшасковський перестав бути фаворитами виборів.
Праві та ультраправі кандидати у першому турі сумарно набрали понад 50% голосів виборців, а серед решти беззастережно підтримати мера Варшави у фіналі виборів готові далеко не всі.
На додаток, соціологи говорять про аномально низьку для польських умов явку на перший тур виборців віком від 60 років, і це теоретично відкриває для Кароля Навроцького, який користується симпатіями саме цієї вікової групи електорату, додаткові резерви голосів.
Однак назвати долю виборів вирішеною наперед не можна.
По-перше, за Кароля Навроцького у другому турі проголосують далеко не всі виборці тих самих Менцена та Брауна. І з суто прагматичних міркувань – вони не зацікавлені в радикальному посиленні партії "Право і справедливість", яка підтримує Навроцького, а навпаки, були б раді її ослабленню та можливості скористатися її традиційним електоратом.
Крім того, "Право і справедливість" протягом восьми років, які вона була при владі, не особливо любила інших правих – ба більше, ця партія всіляко налаштовувала їх проти себе: то коронавірусними обмеженнями, проти яких виступали і Менцен, і Браун, то заграванням з ЄС.
По-друге, якщо Навроцький сконцентрує свою кампанію на тому, щоб заручитися у другому турі симпатією старших виборців, Рафал Тшасковський може зробити все, щоб переконати голосувати за себе молодий електорат.
Екзит-пол показав парадоксальний результат: якби президента собі обирали лише поляки віком до 29 років, у другий тур не вийшов би ані Тшасковський, ані Навроцький. У цій віковій групі перші два місця зайняли ультраправий Славомір Менцен і несистемний лівий політик Андріан Зандберг, котрий посів п'яте місце у "загальному" екзит-полі. Тобто, мабуть, поле для отримання нових голосів тут є, питання лише в тому, щоб вибудувати правильну стратегію їхнього завоювання.
Нарешті, у ситуації, коли результат виборів висітиме буквально на волосині, вирішальне значення можуть мати поодинокі події, здатні принести тому чи іншому кандидату вирішальні частки відсотка голосів.
У цій ролі можуть виступити дебати: вважають, що умілішим оратором є Рафал Тшасковський, хоча, правду кажучи, на дебатах перед першим туром голосування не вразили глядачів обидва фіналісти виборів.
Вирішальне значення для мобілізації виборців можуть мати дві багатотисячні демонстрації, які проведуть рівно за тиждень до виборів, 25 травня, обидва їхні учасники. Рафал Тшасковський збирається йти на чолі "Маршу патріотів", Кароль Навроцький – "Маршу за Польщу".
Фактор Мацяка
Нарешті перший тур виборів відкрив польській громадськості Мацея Мацяка – раніше нікому не відомого лідера такого самого невідомого Руху добробуту та миру. Це, мабуть, єдиний політик у Польщі, якого можна без зайвих сумнівів назвати відчайдушно проросійським.
Він не лише говорить про своє захоплення Володимиром Путіним та необхідність Польщі співпрацювати з перспективним російським ринком, не лише закликає припинити будь-яку підтримку України, яка, за його словами, з усією очевидністю програє розпочату Росією проти неї війну.
Він, пише Gazeta Wyborcza, відрізняється дивними для нинішньої Польщі звичками навіть у побуті: наприклад, курить тільки нелегально ввезені в країну сигарети "Минск" білоруського виробництва, які Мацяк називає по-справжньому чоловічими. І обіцяє закінчити війну в Україні за 24 години: закривши ключовий для постачання західних озброєнь хаб – аеродром під Жешовом.
За словами Каміля Басая, фахівця з кібербезпеки з фонду INFO OPS Polska та працівника урядового центру безпеки, якого цитує все та ж Gazeta Wyborcza, Мацяк – це така пробна куля, за допомогою якої Росія "перевіряє виборчу систему Польщі з погляду ефективності її контррозвідувального щита".
"Цю перевірку можна буде використати для створення на якихось майбутніх виборах відповідного профілю кандидата", - продовжує Басай.
Сам факт реєстрації Мацяка кандидатом поставив у польському політикумі питання про необхідність зміни виборчого законодавства.
Зараз для реєстрації кандидатом у президенти, входження в кампанію і, наприклад, отримання доступу до загальнонаціональних ЗМІ будь-яка людина має здати до польського центрвиборчкому сто тисяч підписів на свою підтримку.
Прецедент Мацяка – і про це писали польські журналісти-розслідувачі – дає підстави припускати, що ці підписи можна не збирати, а отримати їх якимось іншим, незаконним способом, і цю ситуацію треба змінити хоча б з погляду національної безпеки.
Втім, перший тур виборів, окрім іншого, показав і місце діячів з поглядами, подібними до Мацякових, на сучасній польській політичній сцені. Результати екзит-полу для Мацяка промовисті – вони обіцяють йому підтримку 0,4% голосів виборців.
Святослав Хоменко, ВВС
