Головні тези.
Ормузька криза оголила суперечності всередині НАТО. Коли Іран заблокував протоку і ціни на нафту злетіли, Трамп раптово звернувся до союзників по Альянсу - того самого, який він роками підривав і зневажав.
Європейці відмовили - і мають для цього вагомі підстави.
На думку ізраїльської дослідниці, вони не тлумачать цю ситуацію як випадок, що підпадає під статтю 5 Статуту НАТО.
Енергетична незалежність. Вони не є критично залежними від нафти, що проходить через Ормуз (лише 4–5%).
Історичний досвід. Живою залишається пам'ять про провали в Іраку та Афганістані.
Ну, що для нас найважливіше - український фільтр. Це головне. Вони дивляться на все крізь призму України. Довша війна з Іраном означає більше грошей для Путіна і менше ракет Patriot для Києва.
Контекст взаємної недовіри є вирішальним. Трамп намагався анексувати Гренландію, нав'язує Україні капітуляційну угоду, знімає санкції з Росії. За таких умов вимога солідарності виглядає для європейців як маніпуляція, а не партнерство.
Ця криза є структурною, а не ситуативною. Незалежно від того, чи вийде Трамп з НАТО офіційно - Альянс уже зазнав серйозної репутаційної та сутнісної шкоди. Авторка сумнівається, що після «ери Трампа» цю тенденцію вдасться легко переломити.
