"«Шило на мило»: дипломатична катастрофа влади на американському напрямку" - Владислав Смірнов

Президент Володимир Зеленський нарешті здійснив довгоочікувану заміну українського посла в США. 27 серпня він підписав указ про звільнення Оксани Маркарової з посади посла України у Вашингтоні (а за сумісництвом і в Антигуа і Барбуді) та призначення на її місце Ольги Стефанішиної.

Цей крок назрівав уже давно – про можливу відставку Маркарової активно говорили ще з липня. Проте рокіровка вийшла запізнілою і навряд чи принесе прорив на «американському напрямку». Обидві фігури мають токсичний бекграунд, добре відомий у Вашингтоні, тож перестановка нагадує народне прислів’я про «поміняти шило на мило» — замінити одне проблемне рішення іншим, не кращим.

Маркарова: провальна каденція і ресторанно-дипломатичний абсурд

Оксана Маркарова очолювала українське посольство у США з початку 2021 року. Її місія від початку виглядала перспективною: фінансистка, колишня міністерка, мала досвід роботи з міжнародними організаціями. Але результат виявився протилежним: політичні прорахунки, бізнес-скандали, втрата довіри Вашингтона.

Політичні помилки

Кульмінацією стала подія у вересні 2024 року, коли Маркарова організувала візит Зеленського на оборонний завод у Пенсільванії за участю лише політиків-демократів. Це викликало обурення Республіканської партії. Спікер Конгресу Майк Джонсон навіть офіційно вимагав від Зеленського негайно звільнити Маркарову, назвавши цей крок «недалекоглядним і навмисно політичним», який підірвав довіру республіканців. Фактично, Маркарова поставила під загрозу головне — двопартійну підтримку України у США.

Конфлікт інтересів і непотизм

Не менш гучним скандалом стала бізнес-активність її родини. Чоловік Маркарової, Данило Волинець, відкрив у Вашингтоні ресторан «Рута» й фактично очолив Ukraine House при посольстві. Його банк став спонсором центру. Формально він був лише у наглядовій раді, але реально керував установою. Це — класичний випадок кумівства і непотизму, який у США сприймають як удар по репутації держави.

Бізнес і нерухомість

Родина посолки володіє елітними апартаментами у Флориді за $1,5 млн та іншими активами у США. Складається враження, що дипломатична каденція стала «дахом» для розвитку власного бізнесу. І це добре помічали у Вашингтоні: посол, яка мала захищати інтереси держави, виглядала як менеджер власного клану.

Результат: втрачена довіра і повне несприйняття частиною американського істеблішменту. Навіть у Києві визнавали, що Маркарова не виправдала очікувань. За даними Financial Times, Зеленський особисто обговорював із Дональдом Трампом необхідність замінити її на більш прийнятну кандидатуру.

Стефанішина: підсудна замість дипломата

Здавалося б, після провалу Маркарової Банкова мала винести урок і знайти абсолютно нову, чисту, не заплямовану фігуру. Але ні: обрали Ольгу Стефанішину — політикиню з корупційним багажем і судовими справами, про які знають усі в американських столичних колах.

«Справа Лукаш»

Ще у 2019 році НАБУ повідомило Стефанішиній про підозру у справі про розтрату понад 2,5 млн грн, витрачених Мін’юстом часів Януковича на фіктивні дослідження. Йдеться про класичну розтрату державних коштів в особливо великих розмірах за змовою групи осіб. Максимальне покарання — 12 років. У 2023 році Вищий антикорупційний суд почав розглядати справу, і процес досі триває. Фактично, нова посолка є підсудною у справі про корупцію.

Нові підозри

У липні 2025-го САП відкрило нове провадження: незадекларована елітна квартира, оборудки з АРМА, підозрілі зв’язки. Це не поодинокі звинувачення — це системна проблема.

Репутація за кордоном

Міжнародні медіа відкрито пишуть: Стефанішина «under corruption indictment since 2019». У Вашингтоні це прекрасно знають. Відправити таку людину представляти Україну — означає підписати собі вирок у сенсі довіри партнерів.

Системний провал: чому це не дипломатія, а імітація

Влада Зеленського вкотре показала, що кадрові рішення ухвалюються не для держави, а для «своїх». Маркарову тримали до останнього, попри скандали, бо вона була «своя». Стефанішину призначили, попри корупційні справи, бо вона теж «своя».

Державні інтереси тут — на останньому місці. Це не зовнішня політика, а кланове управління, де ключові посади стають нагородою за лояльність.

Висновок: шило на мило — і ще гірше

Рокіровка Маркарова–Стефанішина не змінює суті проблеми. Це запізнілий, імпровізований і абсолютно безвідповідальний крок. Прориву не буде.

Вашингтон очікував на нову, чисту постать, здатну відновити двопартійну довіру. Натомість отримав людину з кримінальними справами. Це — не перезавантаження, це демонстрація слабкості і цинізму Банкової.

Замість посилення — послаблення. Замість дипломатії — бізнес і судові підозри. Замість довіри — токсичність.

Українська влада вкотре довела: вона не здатна мислити стратегічно. І якщо далі так — ми ризикуємо втратити не лише обличчя у Вашингтоні, а й майбутнє партнерство як таке.

Шкода, тай таке...