Обсяги виробництва неядерних балістичних ракет у росії – мабуть, один із найважливіших показників перебігу війни в Україні та стану європейської оборони загалом. Оскільки до України надходить дедалі менше ракет-перехоплювачів для протиракетної оборони, а їхня доступність на світовому ринку зменшується через війну з Іраном, здатність виробляти та застосовувати балістичні ракети у значних масштабах залишається для росії вагомим ресурсом примусового впливу.
Ця стаття аналізує заявлені темпи виробництва російських балістичних ракет, насамперед 9М723 "Іскандер-М" та Х-47М2 "Кинджал", і порівнює їх із темпами застосування, щоб оцінити поточний стан виробничих потужностей росії.
Українські оцінки та темпи застосування росією балістичних ракет
Упродовж усієї війни українська розвідка доволі відкрито оприлюднювала свої оцінки виробництва російських балістичних ракет – зокрема щодо балістичних ракет малої дальності 9М723, які входять до комплексу "Іскандер-М", та аеробалістичних ракет Х-47М2 "Кинджал".
Звісно, українська розвідка не є нейтральним джерелом: Україні вигідно перебільшувати показники виробництва, щоб спонукати партнерів пришвидшити постачання перехоплювачів, навіть якщо реальні показники дещо нижчі. Втім, за браком альтернатив вона залишається одним із найавторитетніших джерел із цього питання.
У липні 2024 року дані ГУР, які оприлюднив Kyiv Independent, свідчили: росія виробляє від 720 до 840 балістичних ракет 9М723 та від 120 до 180 аеробалістичних ракет Х-47М2 "Кинджал" на рік. Залишалося незрозумілим, чи ці цифри відображали умовну стелю виробництва, чи реальний обсяг виробництва, оцінений українською розвідкою. У будь-якому разі вони, схоже, були перебільшеними.
Закупівельні документи, які з’явилися згодом, свідчать, що росія замовила 598 та 643 ракети 9М723 до виробництва у 2024 і 2025 роках відповідно. Дані щодо замовлень Х-47М2 залишаються неоприлюдненими. Ці цифри, мабуть, ближчі до реальної стелі виробництва, ніж ті, що їх повідомляла українська розвідка, хоча фактичний обсяг виробництва в обох роках, імовірно, був нижчим.
Трекер ракетних ударів CSIS (Russian Firepower Strike Tracker) збирає дані про застосування росією ракет і безпілотників великої дальності на основі зведень Повітряних сил України та аналізує частоту й інтенсивність ударів. До цих агрегованих даних слід ставитися з обережністю: частина ударів лишається незафіксованою або фіксується неточно. Вони також не надто придатні для точної оцінки окремих типів ракет, оскільки первинні українські джерела часто не розрізняють їх, а об’єднують (наприклад, подають кількість балістичних ракет 9М723 і КН-23 разом). Проте для приблизної оцінки порядку величин вони можуть бути корисними.
Зважаючи на ці обмеження, є підстави вважати, що в 2024 році росія випустила по Україні щонайбільше 200-250 балістичних ракет 9М723 та 50-70 аеробалістичних ракет Х-47М2. Щодо 2025 року дані вказують на значне зростання, що свідчить про нарощування виробництва, однак кількість, найімовірніше, не перевищувала 350-400 балістичних ракет 9М723 та 75-100 ракет Х-47М2 "Кинджал".
Звісно, існує ймовірність того, що значна частина ракет, вироблених у 2024-2025 роках, була спрямована на довгострокове зберігання. Але до того, як росія припинила зазначати серійні номери на ракетних компонентах – орієнтовно 2023 року – залишки збитих ракет свідчили про дуже короткий проміжок між виробництвом і застосуванням. Це вказує на те, що росія, як правило, застосовує ракети невдовзі після їх виготовлення. Малоймовірно, що ситуація змінилася в наступні роки. Хоча росія, за повідомленнями, підтримує резервний запас на випадок ширшої загрози, він, очевидно, недостатній, щоб пояснити різницю між замовленою та фактично застосованою кількістю ракет.
Отже, у 2024-2025 роках обсяги виробництва балістичних ракет у росії, найімовірніше, були нижчими за замовлені обсяги й суттєво відставали від виробничих потужностей, які оцінювала українська розвідка.
Темпи застосування та виробничі потужності в 2026 році
Як картина змінилася відтоді? Дані Повітряних сил України свідчать, що від 2025 року до початку 2026-го інтенсивність застосування росією балістичних ракет зросла, що вказує на збільшення виробничих потужностей. Аналітики видання "Мілітарний" відобразили це на графіку нижче.
Починаючи з травня 2025 року, кількість зафіксованих балістичних ударів перевищувала 40 на місяць, за винятком двох місяців: у вересні та грудні 2025 року показники опускалися – відповідно нижче 30 та нижче 40, після чого суттєво зростали в наступні місяці. Це свідчить про те, що нижчі показники в ті місяці могли відображати навмисне накопичення запасів.
Знову-таки, ці тренди не варто трактувати надто буквально через ненадійність вихідних даних. Загалом же темпи застосування останнім часом коливалися помітніше: фіксувалися вищі піки, а також більш виражені провали нижче середнього рівня.
Аналітики "Мілітарного" пішли далі й підібрали поліноміальну криву тренду до згладженого часового ряду, що, на їхню думку, свідчить: у березні-квітні 2026 року застосування російських балістичних ракет опустилося нижче тренду. Вони пов’язують це з нещодавніми ударами по виробничому ланцюгу постачання російських балістичних ракет.
Ці твердження теоретично правдоподібні, але потребують обережності зі статистичного погляду. Крива тренду підібрана приблизно за 15 згладженими спостереженнями, які самі по собі є частково сконструйованими даними, що майже не дає змоги відрізнити реальну закономірність від випадкового шуму. Стандартна похибка в 5,72 ракети означає, що спостережуваний провал цілком вписується в нормальний інтервал прогнозування моделі, а отже, є статистично непереконливим.
Дані за травень 2026 року свідчать про те, що застосування росією балістичних ракет відновилося до попередніх рівнів: по Україні було випущено приблизно 60-80 ракет 9М723 та Х-47М2, залежно від того, скільки балістичних цілей були перепрофільованими зенітними ракетами комплексів С-300/400, а цю різницю первинні дані чітко не фіксують. Це свідчить про те, що провал у попередні два місяці почасти пояснюється накопиченням запасів перед травнем і що будь-які перебої в ланцюгах постачання, яких зазнала росія в останні місяці, принаймні частково подолані (навіть якщо вони й могли перешкодити нарощуванню виробничих потужностей за цей час).
Що це означає для виробничих потужностей росії з виробництва балістичних ракет станом на середину 2026 року? Нещодавно українська розвідка оновила свою оцінку: за її даними, росія виробляє близько 60 балістичних ракет 9М723 на місяць. Показники щодо Х-47М2 "Кинджал" залишилися невизначеними.
З огляду на останні тенденції застосування, ця цифра не виглядає цілком неправдоподібною (принаймні порівняно з моментом, коли її вперше назвали в 2024 році), хоча її слід сприймати як верхню межу оцінки. Реалістичніше припустити, що сукупні виробничі потужності росії з випуску ракет 9М723 та Х-47М2 станом на середину 2026 року могли становити від 500 до 700 одиниць на рік, причому щомісячне виробництво могло суттєво коливатися залежно від наявності компонентів іноземного походження. Це дозволило б росії підтримувати середні темпи застосування балістичних ракет проти України на рівні близько 40-55 ударів на місяць, а за умови накопичення частини виробленого в окремі місяці можливі й вищі піки.
Висновки
Цей аналіз змальовує невтішну картину для України та, ширше, для Європи. Застосування ракет у такому масштабі є більш ніж достатнім, щоб насичувати та, вочевидь, перевантажувати вже виснажену систему протиракетної оборони України.
Для підтримання дієвого оборонного потенціалу Україні, мабуть, знадобився б доступ до щонайменше 120 перехоплювачів типу PAC-3 MSE на місяць, які на міжнародному ринку коштують орієнтовно 800-900 мільйонів доларів США – як випливає з порівняно нещодавніх бюджетних запитів. Навіть якби такі обсяги можна було забезпечити (що аж ніяк не реалістично), Україна не має достатньої кількості пускових установок протиракетної оборони для прикриття всієї своєї території.
Обіцянки розгорнути вже наступного року європейський аналог системи Patriot – зокрема заяви FirePoint – нереалістичні, навіть попри те, що такі зусилля необхідні. У короткостроковій перспективі Україні найдоцільніше продовжувати завдавати ударів по виробничому ланцюгу постачання російських балістичних ракет за допомогою свого дедалі потужнішого арсеналу далекобійного ураження. Засоби радіоелектронної боротьби, спрямовані на зменшення точності російських балістичних ракет, могли б зменшити їхній руйнівний вплив, навіть якщо й не в змозі зупинити їх повністю.
Країни Заходу мають посилити санкції та заходи щодо третіх країн, аби унеможливити потрапляння сучасних західних компонентів у російські балістичні ракети або ж, якщо повністю запобігти цьому неможливо, зробити такі постачання максимально витратними та складними для росії.
