Перше — це те, що свій імпічмент Трамп міг отримати саме завдяки Зеленському. Але тоді він прослизнув. Друге — це щира віра Трампа в те, що саме Зеленський та Байден вкрали в нього титул 46-го президента. А якщо додати невиконану обіцянку Зеленського, яку він дав Трампу (навіщо він це зробив?), то пазл складається.
А те, що Трамп не виносить Зеленського на дух, знають усі в його оточенні й у Білому домі. І не лише там про це відомо. Тому всі ті фото і посмішки на офіційних зустрічах та заяви Зеленського про відносини батька із сином — це спроба хоча б імітувати, що не все так погано. Насправді все набагато гірше. І це проблема. Не Зеленського. Це проблема для нас. Тому що своє особисте ставлення до Зеленського Трамп переносить і на Україну.
Ситуація погіршується тим, що Трамп і Зеленський — нарциси та обидва мстливі. А тут уже конфлікт закладений в основі. Ну і скандал у лютому минулого року в Білому домі не забули.
А тепер головне. Стосунки між Трампом та Зеленським ніколи не стануть дружніми чи близькими, але їх можна трансформувати у взаємовигідні відносини. Чи є така можливість? 100%. Для цього треба діяти через оточення Трампа і через людей у бізнес-колах, які з ним близькі. Чи може це зробити Зеленський і його оточення? Змогли б — уже зробили. Тож можливість є, а от тих, хто б із боку Зеленського це робив, немає, хоча в Україні такі люди є і серед політиків, і серед дипломатів, і серед бізнесменів, і серед релігійних лідерів. Схоже, що Зеленський так і не навчився працювати з кимось, окрім Єрмака, Шефіра чи Міндіча. Тому і результат такий.
І останні заяви Трампа та Зеленського показують, що ніяких покращень не передбачається. Спочатку Трамп навмисно ображає президента України, заявляючи: «Зеленський — остання людина, від якої нам потрібна допомога». Зразу після цього Зеленський каже, що Україна хоче підписати з США багаторічну угоду щодо виробництва дронів на $35–50 млрд. «Чіткої відповіді від США щодо пропозиції поки немає, але вони дуже зацікавлені у цьому», — додає Зеленський, хоча розуміє, що відповідь уже отримана.
Якщо нічого не змінювати в стратегії та тактиці комунікацій, то ніяких покращень не варто й чекати. Але чи це те, що потрібно Україні?
