▪︎ Постійне перегрівання всіх можливих і неможливих тем.
▪︎ Постійне біснування голого піару.
▪︎ Постійна розгонка очікувань.
▪︎ Постійне зловживання патріотичними наративами з їх постійним прикрашанням.
▪︎ Постійне взгвинчування вище неба всіх сподівань без найменшого розуміння, як їх досягнути.
▪︎ Постійна бравада й сіяння завідомо правильних, але практично нездійсненних тез.
У цьому – вся суть нашої влади, яка себе мислить радше вентилятором, аніж державниками.
Патологічна формотворчість, яка тягнеться з професії сценічного лицедійства, набула ознак уже навіть не просто загравання в оплески – а в галопуюче створення всуціль віртуальної реальності, яка з дійсністю перетинається перпендикулярно.
І тепер доводиться руки обпікати об бездумну перегрітість усього, до чого доклався владний піар-вентилятор.
І тепер доводиться спорадично дмухати на все, що аж пашить перегрівом.
Контрнаступ згорів якраз від перегріву
Кава в Ялті луснула якраз від роздування.
Кінець війни «до кінця року» помер якраз від передозу.
Саміт Миру вже ніхто й не згадає, хоча торік то була «видатна подія», на думку вентиляторів.
А там і перелам у війні.
На виконання Плану Перемоги. Ось-ось.
❗️Це називається патогенна безвідповідальність.
Рот може говорити що завгодно, і поганого він не скаже при таких обдарованих спічрайтерах.
Але мозок дано на те, аби ним діяти, прораховувати, стратегувати, аналізувати, приймати важкі рішення (а державницькі рішення іншими не бувають).
Маємо біду якраз тому:
▪︎ Що маємо торжество рота.
▪︎ Бенефіс легко засвоюваної риторики.
▪︎ Фестиваль безперервного піар-перегріву.
▪︎ Апофеоз роздутих тем і тез.
▪︎ Моновиставу безвідповідальних для безпам’ятних.
На жаль, це двосторонній рух.
Якби не було такої кількості круторогих баранів довкіл – артистам не було би потреби аж так перегравати й перегрівати.
Не існує найкращого шляху.
Існує лише неминучий.
Тим паче не існує легкого шляху, бо всякий легкий шлях - короткий і в тупик.
•
А в цей час ворог «забіг» у Дніпропетровщину, а ці ЗЕпокидьки переймаються міністерством національної єдності (ліквідувати його чи лишити для освоєння коштів).
➤ Навіщо думати про людей, якщо в кишеню можна покласти мільярд доларів на фортифікації, яких нема, а замість фортифікацій виставити живий щит безсмертних героїв?
З розуму сходять ті, хто сходять у манівці.
Війна є масакричною якраз через диспропорцію сил і втрат.
Із боку раші – безліміт біовідходів і повітряно-ударних компонентів.
А з нашого боку – найцінніший цвіт нації за умов хронічної обмеженості ресурсів, яка ніколи не вирішиться й не вирівняється, навіть якщо в м’ясорубку кинути все двоноге й дворуке населення.
➤ Проти нас – дика орда, яка не шкодуватиме ні людського перегною, ні снарядів, на шахедів, які штампуються цілодобово й не кінчаться ніколи.
Тому на сакраментальне питання «скільки росія має зазнати втрат, аби припинити бійню?»
Є одна відповідь: ніскільки.
•
«Ваш Зеленский веде себе ні як розумний семит, а як паскудний хусит», сказаа мені мудрий израїльтянин.
Але ж наскільки точно!
От лише в Ізраїлі, навіть у найбільшому одурманенні, не оберуть хусита, хамасівця, іранця чи члена хезболли очільником держави.
Хто забув, хусити - це іранські проксі в захопленій ними частині Ємену, які вічно оголошують війну на знищення Ізраїлю й час від часу запускають по ньому передані Іраном ракети.
А в нас саме такого обрали
