Базову ставку ПДВ буде збільшено з 20% до 22%.
Але там амортизували цей крок запровадженням східчастої шкали ПДВ.
Тобто зробили те, про що пропонувалося і в Україні: знизили ставку ПДВ для соціальних товарів до 10% (точніше знизили її раніше, а 2026 р. залишили на такому ж рівні).
Також збільшили податок на букмекерів (7% із різниці між ставками та виграшами) і податок на прибуток з 20% до 25%.
Важливий момент для малого та середнього бізнесу: зміни в порозі нарахування ПДВ та переході на нього з єдиного податку.
Раніше поріг був на рівні 40 млн руб. (це приблизно 16 млн грн в еквіваленті). У РФ вирішили знижувати його поетапно: 20 млн у 2026 р. (8 млн грн в еквіваленті); 15 млн у 2027 р. (6 млн грн в еквіваленті); 10 млн у 2028 р. (4 млн грн в еквіваленті).
Прибутковий податок для населення поки не чіпають, базова ставка залишається на рівні 13% для доходів до 5 млн руб. на рік.
Витрати на армію та війну в РФ становитимуть $155–160 млрд наступного року.
Тобто на цю мету піде кожен третій рубль доходів федерального бюджету.
Загалом, попри уповільнення російської економіки до навколонульового зростання, військові витрати поки що не виходять за рамки загальних параметричних даних федеральної бюджетної моделі.
Простими словами, РФ у наступному році вкине у "топку війни" $160 млрд.
Для паритетного спротиву нам потрібно кинути приблизно стільки ж.
Для надважкого стримування — $100 млрд.
Для кривавого утримування стратегічних рубежів — $70–80 млрд. А що буде в нашому розпорядженні?
Скільки грошей потрібно Україні
Як відомо, Кабінет Міністрів України затвердив проект державного бюджету на 2026 р. із загальним обсягом видатків та надання кредитів державного бюджету у 4,8 трлн грн, що на понад 415 млрд грн більше, ніж у 2025 р. (з урахуванням змін).
Доходи загального фонду держбюджету на 2026 р. передбачені на рівні 2 трлн 826,5 млрд грн (без урахування грантів та іншої міжнародної допомоги), що на 446,8 млрд грн більше показника 2025 р. (з урахуванням змін).
Пріоритетом державного бюджету України на наступний рік, очікувано, буде оборона та безпека — 2,8 трлн грн, або 27,2% до ВВП (+168,6 млрд грн до 2025 р. зі змінами)".
Це сектор профінансують за рахунок внутрішніх джерел, переважно податкових.
Але відповідні суми будуть згенеровані внутрішньою економікою лише у випадку, якщо близько 2 трлн грн, або $50 млрд, соціальних та інфраструктурних платежів будуть забезпечені за рахунок зовнішньої підтримки.
Отже, визначаємо першу суму, яку треба отримати: $50 млрд, без яких внутрішня економіка "не заведеться" і не згенерує $70 млрд на сектор оборони.
Якщо взяти ще пакет технічної підтримки — сума необхідної зовнішньої допомоги зростає до $100 млрд.
Це не забезпечить паритету з витратами РФ, тому не дасть можливості стратегічно змінити хід війни.
Але, з іншого боку, така сума не дозволить і росіянам зробити те саме.
Джерела фінансування і сценарії на 2026 рік
Офіційно державні запозичення на 2026 р. заплановані в обсязі 2 трлн 544,5 млрд грн, з яких 419,6 млрд грн — внутрішні, а 2 трлн 124,9 млрд грн — зовнішні.
За прогнозом, дефіцит держбюджету передбачається на рівні до 18,4% ВВП.
Суто за бюджетним розписом нам потрібно залучити $50–60 млрд зовнішнього фінансування. Решта — гранти та позабюджетні надходження.
Внутрішні запозичення у розмірі 420 млрд грн закриваються за рахунок державних банків.
ЄС дає схожі оцінки потреб України у зовнішньому фінансуванні.
За оцінками Єврокомісії, загальні військові потреби оцінюються у розмірі 103 млрд євро. З них, 52 млрд євро мають забезпечити західні партнери України, решту — надасть українська економіка у вигляді податків.
Здається, в українському Мінфіні нещодавно просто вирішили продублювати оцінки, озвучені в ЄС.
Як повідомляла прес-служба міністерства, на початку листопада міністрів фінансів України Сергій Марченко зустрічався із новопризначеним Надзвичайним і Повноважним Послом Великої Британії в Україні Нілом Кромптоном.
Тоді він подякував за підтримку механізму G7 ERA, в рамках якого Британія уже надала Україні близько $2 млрд.
Ще близько $1 млрд планується отримати наступного року. Кошти спрямовуються на потреби сектору безпеки й оборони.
При цьому Марченко відзначив, що видатки на сектор безпеки та оборони у 2026 р. заплановані на рівні понад $61 млрд (понад 60% держбюджету).
Для фінансування соціальних і гуманітарних потреб уряд також потребує міжнародної підтримки: "непокрита потреба у зовнішньому фінансуванні на 2026–2027 рр. становить близько $61 млрд".
Отже, допомога Британії залишається важливою, але явно недостатньою.
На $3 млрд війну не виграєш та навіть не зведеш у нічию. Крім того, ця сума явно не відповідає геополітичним амбіціям Лондона та рівню відносин з Києвом.
Які лишаються варіанти?
Станом на зараз є три основних джерела фінансування України з боку західних партнерів.
- Програма співробітництва з МВФ. За нею погоджено нове фінансування на $8 млрд. Але виділятись ці кошти будуть протягом кількох років і під жорсткі зобов’язання українського уряду: боротьба з корупцією та підвищення податків, зокрема ПДВ та для ФОПів.
- Макрофінансова допомога у межах інструменту ERA. Загалом це близько 45 млрд євро фінансової підтримки, 18,1 млрд євро з яких — внесок Євросоюзу. Ці кредити погашаються за рахунок доходів від заморожених у ЄС російських суверенних активів. У листопаді 2025 р. Україна отримала останній транш за цією програмою — 4 млрд євро. Грошей за цим напрямком більше немає.
- Програма Ukraine Facility на 2024–2027 рр. обсягом 50 млрд євро, з яких 38 млрд євро можуть піти на фінансування дефіциту держбюджету України. Ми вже використали близько 26 млрд євро, ще не менш як 7,2 млрд буде зарезервовано на 2027 р. (і для цього потрібно переглянути й доповнити законодавство).
Що потрібно для отримання подальшої допомоги від ЄС:
- ухвалення Стратегії врегулювання непрацюючих кредитів;
- набуття чинності Закону України "Про професійну освіту";
- набуття чинності постанови Кабінету Міністрів щодо закупівлі соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету;
- ухвалення Стратегії розвитку малого та середнього підприємництва;
- оприлюднення дослідження щодо можливості надання територіальним громадам статусу юридичної особи;
- упровадження Дорожньої карти процесу відокремлення надбавки за відновлювану енергію від тарифу на передачу;
- опублікування портфеля інвестиційних проєктів з видобутку критичної сировини;
- початок проведення міжнародних конкурсів на укладення Угод про розподіл продукції (УРП);
- набуття чинності розпорядження Кабінету Міністрів щодо створення національної системи торгівлі викидами парникових газів.
Отже, реалістичний план фінансування на 2026 р. — $15 млрд (кредити МВФ та підтримка ЄС). Це фактично квартальна потреба України у коштах, причому мінімальна.
Де взяти ще $40 млрд?
Є три варіанти — фантастичний, райдужний та практичний.
Фантастичний сценарій полягає у наданні Україні так званого репараційного кредиту під заставу російських активів в ЄС.
Наразі сума заблокованих російських активів сягає 200 млрд євро, а розмір репараційного кредиту розглядається на рівні $140 млрд.
Це фінансування приблизно двох років війни. Але, як слушно зауважив Вадим Денисенко, Бельгія, в якій розташовано депозитарій Euroclear (де й заблоковано російські активи), навряд чи погодиться на це .
Райдужний варіант — гроші надасть Україні Норвегія за рахунок свого суверенного фонду, де накопичено доходи від експорту сировини загалом на $1,5 трлн.
Утім, норвежці можуть і спитати: а чому українці не створили до повномасштабної війни аналогічний фонд для накопичення своїх сировинних експортних доходів?
Практичний підхід — це розрахунок на власні сили для фінальної стадії завершення війни.
Розглянемо третій варіант докладніше.
Станом на зараз, резерви НБУ становлять приблизно $49 млрд.
Можна згадати і практику випуску "грінбеків" у США.
Там під час Громадянської війни, у липні 1861 р., Конгрес надав міністерству фінансів США право друкувати паперові гроші.
Вони отримали назву "грінбеки" або "зелені спинки"), ця назва потім перейшла на американську валюту загалом.
Умовно кажучи, це якби Мінфіну України надали право на друкування, наприклад, 1 трлн грн "військових грошей" з обов’язковим обміном на долар за рахунок резервів НБУ.
Але треба розуміти, що такі джерела фінансування війни — квиток в один кінець. Це, умовно, виграш часу на завершення війни.
З іншого боку, які альтернативи?
Наші західні партнери опинилися перед важкою дилемою: або конфіскувати російські активи (що може завдати удару по глобальному статусу євро), або почати фінансувати Україну напряму за рахунок доходів бюджетів європейських країн.
І до цього в ЄС, очевидно, не готові. Особливо до другого варіанту.
