Мені шкода тих, хто дивився виступ хуйла на Валдаї. Слухати цей потік погроз і розповідей про «мир» — справжній кошмар.
Після такого дедалі важче позбутися відчуття, що переговори стають ширмою для чужих муток. Українці чекають припинення війни, а за їхніми спинами обговорюють нафту, активи й вигідні угоди.
На цьому тлі заклики припинити удари по російських НПЗ виглядають особливо цинічно. Де зустрічне припинення російських обстрілів? Де гарантії для наших міст, електростанцій і людей?
І не треба робити Україну головною винуватицею дорогого пального. Війна з Іраном, рішення адміністрації Трампа та порушення судноплавства через Ормузьку протоку теж мають свою ціну. Дуже зручно перекладати відповідальність на країну, яка захищається від вторгнення.
Україна не може поставити власну оборону на паузу, поки хтось домовляється про прибутки. Поки Росія наступає й обстрілює наші міста, ми змушені тримати фронт і завдавати ударів углиб її території — по військових об’єктах, логістиці та інфраструктурі, яка забезпечує агресію.
Я хочу миру. Але миру, за якого українці житимуть у безпеці. Припинення нашого опору без припинення російської агресії цього не забезпечить.
Тому ми і продовжимо працювати
