Озброєння. Німеччина передала дев’ять зенітних ракетних комплексів IRIS-T і до кінця 2028 року передасть ще дев’ять. Наразі кожен комплекс має п’ять пускових установок (3 SLM, 2 SLS). Німеччина надішле ще 36 пускових установок, кожен комплекс отримає ще по дві SLM та SLS. SLM має дальність ураження 40 км, а SLS – 12 км. Ці системи мають майже 100% точність під час перехоплення крилатих ракет.
Український лазерний комплекс "Тризуб" виходить на завершальний етап фронтових випробувань і незабаром піде у серійне виробництво для застосування проти "Шахедів". FPV-дрони можна уражати на дистанції 900 метрів, розвідувальні дрони – 1500 метрів, "Шахеди" – 5000 метрів. Комплекс призначений як засіб об’єктової оборони для прикриття інфраструктури та інших тилових об’єктів. Деталі щодо доступності компонентів і виробництва після етапу прототипу наразі невідомі.
Виробництво російських винищувачів встигає компенсувати втрати, тоді як кількість бомбардувальників скоротилася приблизно на 13%.
Захист від далекобійних дронів
Україна. Коли Україна створювала протиповітряну оборону ближньої дії, серед підрозділів було поширене переконання: якщо російський дрон пролетів над їхньою ділянкою й нічого не вразив – претензій до них не буде. Спочатку розрахунки діяли зі стаціонарних позицій із важкими кулеметами. Згодом кулемети встановили на автомобілі та обладнали прожекторами. Нині використовують тепловізори й прилади нічного бачення. Акустичні сенсори, радари та розвідувальні дрони збирають дані, які відображаються в системі, спільній для всіх підрозділів ППО. Розрахунки об’єктової оборони інтегровані з мобільними кулеметними групами та екіпажами дронів-перехоплювачів, причому мобільні групи постійно переміщуються й уникають повторного використання тих самих позицій.
росія почала застосовувати керовані "Шахеди" для ударів по українських мобільних вогневих групах. Одна група вела вогонь по "Шахеду", коли інший "Шахед" атакував її та спричинив втрати. Сергій Бескрестнов закликав усі екіпажі усвідомлювати цю загрозу й мати план дій на випадок атаки.
Тепер, із покращеною координацією та наглядом, якщо дрон залишив ділянку підрозділу й не був збитий, проводять розбір, щоб з’ясувати причину.
Якщо виявляють недолік у розміщенні радара, його переставляють, а ефективність такого переміщення аналізують. Розміщення сенсорів ґрунтується на наукових засадах і інтегроване з іншими компонентами мережі. Самі дрони вивчають, щоб визначити найкращі способи їх застосування та з’ясувати, які з них ефективніші. Аналізують і якість підготовки пілота. З-поміж усіх операцій із дронами перехоплення – найскладніше для навчання: пілоту потрібно до шести місяців, щоб стати ефективним.
У 2025 році в одному з регіонів діяло 28 екіпажів, 24 з яких не збили жодного дрона. По всій країні налічувалося понад 300 екіпажів. 170 не збили жодного дрона, 66 збили понад 10 дронів, а решта – від 1 до 9 дронів за рік. Одна з головних причин того, що так багато екіпажів не мали збиттів, полягає в тому, що вони були щойно сформовані й не мали ні підготовки, ні спорядження для ефективних дій.
З січня 2025 року до квітня 2026 року відсоток ворожих дронів, що уражали ціль, у 2026 році знижувався аж до незначного зростання у квітні.
Попри зростання кількості дронів, запущених у 2026 році, частка тих, що уражають ціль, загалом знижується. Це сталося тому, що більше екіпажів підготували до належного рівня, з’явилося більше обладнання, покращилася координація, а невдачі й успіхи аналізували та враховували в подальших діях. Крім того, українські системи РЕБ "Ліма" виявилися ефективними як проти дронів, так і проти ракет. Українська авіація – гелікоптери, гвинтові літаки та реактивні літаки – забезпечує ще один рубіж оборони. Mirage перехоплюють крилаті ракети й дрони з показником успішності 98%. (Іноді українські літаки впродовж тижня використовують три різні передові аеродроми, щоб уникнути російських ракетних і дронових атак).
російські комірчасті мережі (mesh) дозволяють їхнім дронам обмінюватися даними між собою без участі оператора. Виведення одного дрона з mesh-мережі прибирає одну сенсорну платформу, але не розриває зв’язок із мережею, якщо тільки не виводить один або кілька дронів за межі радіозв’язку з іншими. Якщо один дрон знаходить шлях повз українські рубежі оборони, то інші дрони в цій мережі перепрокладають свій маршрут, щоб летіти тим самим коридором. Цілком можливо, що впродовж наступних шести місяців російські дрони отримають повну автономію в оцінці оперативної обстановки й самостійно обиратимуть найбезпечніший маршрут.
росія запускає більше дронів, але загальна кількість влучань залишається приблизно на тому самому рівні.
Підготовка пілотів-перехоплювачів – одна з найбільших перешкод на шляху створення ефективних сил дронів-перехоплювачів. Україна намагається усунути цю перешкоду, замінюючи пілотів автономними дронами зі штучним інтелектом. Бійцям достатньо було б запустити дрон, а він сам вирішуватиме, куди рухатися та як уразити ціль, вміючи розрізняти своїх і ворожих військових та техніку. Такі ШІ-дрони також були б невразливими до радіоелектронного придушення. Цей перехід може відбутися протягом шести місяців. Навіть із ШІ 80% успіху місії як і раніше залежать від того, як оператор використовує дрон з огляду на його можливості, дії противника та умови на полі бою.
Не враховуючи екіпажі дронів фронтових підрозділів, Україна сподівалася збільшити чисельність особового складу, що працює з дронами, з 86 000 до 100 000 на початок квітня. Командувач Сил безпілотних систем Роберт Бровді каже, що Україна тепер має достатньо дронів, але їй бракує особового складу.
Автоматизація зростає і на землі. 3-й корпус планує найближчим часом замінити третину своєї піхоти наземними й повітряними дронами, а командир 12-ї бригади "Азов" каже, що в деяких місцях піхоти вже немає взагалі – позиції утримують дрони, артилерія та мінні поля.
росія. Традиційні російські засоби ППО знищуються швидше, ніж їх вдається виробляти, а ракети витрачаються швидше, ніж надходять на заміну. Немає жодних ознак, що ця тенденція зміниться, а це робить російські заводи та інфраструктуру дедалі вразливішими. Єдина надія росії – відтворити українську модель команд-перехоплювачів дронів.
росія втратила 38 компонентів ППО у квітні, і такий темп втрат є непосильним.
росія збільшує чисельність особового складу своїх Військ безпілотних систем зі 131 000 до 210 000 осіб і створить майже 1000 підрозділів у складі цих військ. 58 000 мають набрати з лав студентів університетів, ветеранів авіаційних частин і жінок-рекрутів. Решту візьмуть із призовників і кадрових військовослужбовців, переведених на контракт. Наразі 32 університети навчають операторів дронів. Цивільні пілоти дронів, кіберспортсмени та люди з досвідом в авіації чи спецназі – у пріоритеті. Контракт укладатиметься на термін не менш як рік, включно з двома місяцями підготовки, але росія має історію невиконання контрактних зобов’язань.
Планується збільшити кількість розвідувальних екіпажів на 12%, ударних груп – на 10%, наземних і морських розрахунків – на 100%, а підрозділів дронів-перехоплювачів – на 270%.
Є й перешкоди – наприклад, дефіцит фінансування в 900 мільйонів доларів на етапі розгортання дронових військ у 2025-2026 роках. А 79 000 осіб, запланованих для дронових сил, конкурують за людський ресурс із піхотою, яка ледь встигає компенсовувати втрати.
Серед інших викликів – створення сенсорної мережі для виявлення українських дронів. росія не використовує акустичних сенсорів, тож змушена покладатися виключно на радари, які є одним із компонентів російської системи ППО, що Україна методично знищує. Менше радарів – більше прогалин, які Україна може виявити й пролетіти крізь них, особливо з урахуванням рельєфу місцевості.
Якщо ж українські дрони виявлено, інформацію треба передати всім російським підрозділам ППО. В України є "Дельта" – система, що збирає всі дані й у реальному часі передає підрозділам координати, швидкість і висоту. "Дельту" успішно застосовували з 2022 року, а в серпні 2025 року її взяли на озброєння на рівні всієї армії.
російські підрозділи раніше використовували Discord для координації, обміну повідомленнями та голосового зв’язку, і станом на лютий продовжували це робити. У березні з’явилася директива припинити використання Telegram, Discord та інших застосунків і перейти на державний месенджер MAX.
У січні 2025 року росія ввела в експлуатацію систему "Глаз/Гроза". Вона виконує багато з тих самих функцій, що й українська "Кропива", яка перебуває на озброєнні з 2014 року. "Глаз" бере відеопотік із дронів і перетворює виявлені цілі на цифрові координати для мінометів, артилерії, реактивної артилерії та танків, що діють як артилерія. "Гроза" обробляє дані з "Глаза" та обчислює параметри, потрібні для пострілу з конкретної зброї, з урахуванням висоти й погодних умов. Щойно дрон виявив ціль, її можна вразити протягом 2–4 хвилин.
"Глаз/Гроза" – це тактичний інструмент, тоді як ASTRAS – стратегічний інструмент, що зводить відеопотоки в єдиний інтерфейс, подібно до української "Дельти". ASTRAS уперше помітили в листопаді 2025 року в штабі групи військ "Центр" у районі Покровська. Це також був перший штаб, де впровадили "Свод", розробку якого щойно завершили в грудні 2025 року.
"Свод" – це система управління полем бою з підтримкою ШІ, що агрегує дані із супутників, повітряної розвідки, розвідувальних звітів та відкритих джерел, формуючи єдину оперативну картину. Радіоелектронна боротьба та порушений зв’язок можуть обмежити її ефективність.
Судячи з оприлюднених зображень, ASTRAS, схоже, має інтерфейс месенджера й, імовірно, підтримує текстові чати, голосовий зв’язок і, можливо, обмін файлами.
російська група військ "Центр", можливо, є випробувальним майданчиком для впровадження цих нових інформаційних систем, або ж вони вже впроваджені в інших підрозділах. Ефективність цих систем невідома, але з часом, найімовірніше, зростатиме. Радіолокаційні сенсори та здатність ефективно передавати ці дані до командних центрів і підрозділів ППО – ключ до спроможності росії застосовувати команди дронів-перехоплювачів і мобільні вогневі групи. Без цієї спроможності розрахунки дронів і вогневі групи будуть не більш ніж точковими засобами оборони, розкиданими по полю бою: вони зможуть атакувати український дрон, якщо той пролетить над ними і його буде виявлено, але не зможуть вийти йому напереріз.
росія розгортає більше мобільних вогневих груп у Ленінградській області, і вони будуть саме точковими засобами оборони, які намагатимуться заповнити прогалину від усіх систем ППО, що раніше вивелли з цього регіону.
Окрім кадрових проблем, знищення радарів і потреби створити ефективну систему командування та управління, росія воює з власною географією. росія – велика країна, і найвужче місце для виявлення та перехоплення українських далекобійних дронів – це лінія фронту. Це ж і місце, де російські радари, командні центри та підрозділи ППО найвразливіші до українських ударів. Якщо росія відведе свою оборону далі в тил, то доведеться прикривати більше території, і прогалин стане більше. По всій росії розкидані різні точкові засоби оборони, але єдине інше щільно прикрите місце – це Московський регіон.
Якщо росія подолає виклики фінансування, особового складу, знищення сенсорів, командування й управління та географії, вона зможе певною мірою посилити перехоплення українських далекобійних дронів, але навряд чи буде цілком усаішною. Україна запускає дедалі більшу кількість дронів одночасно лише кількома маршрутами, і кількість дронів переважає можливості локальної оборони на цьому шляху. І це – лише загроза українських далекобійних дронів.
Якщо українські крилаті ракети стануть ефективними за умови розгортання в більшій кількості та з точнішою навігацією, російські дрони-перехоплювачі проти них будуть безсилі. Це завдання ляже на російські зенітні ракетні системи, кількість яких стрімко скорочується. Поки що українські крилаті ракети мали вельми обмежений успіх, тож така перспектива – справа майбутнього.
Якщо цього року Україна введе в дію балістичні ракети, які виявляться точними і вироблятимуться у значних кількостях, росія не має ракет прямого кінетичного ураження (hit-to-kill), потрібних для надійного перехоплення важкої балістичної ракети. Українські FP-7 (200 км) і FP-9 (400 км) – обидві легші ракети, і за однією з оцінок ракета С-400 матиме лише 25% шансів їх перехопити. Утім, наразі все це – лише припущення.
Україна стримує російську загрозу від дронів на нинішньому рівні шкоди, тоді як росія наразі не здатна завадити Україні нарощувати рівень завданих їй збитків. Українські далекобійні удари, найімовірніше, у недалекому майбутньому матимуть більший вплив на здатність росії вести війну.
Обидві сторони продовжують адаптуватися та винаходити нове. Україна створила перевагу в далекобійних ударах і повинна розвивати цю перевагу швидше, ніж росія встигає до неї пристосуватися.
