Не так давно ми видихнули, що дитсадки не стануть місцем підбору педофілами наречених (бо норму про шлюб із 14 років таки вирішили підтягнути до 16-ти), як Стефанчук і реформатори Цивільного кодексу підігнали новий сюрприз.
Зустрічайте проголосований у першому читанні законопроєкт № 15150, де право власності тепер стає красивим папірцем, а реальна влада переходить до тих, хто просто встиг вчасно захопити територію або річ.
Фішка сезону - інститут «посідання». Проєкт закону говорить: «Посіданням є фактичне панування особи над річчю». І все би нічого, якби не наступна дичина: «Посідач має право на захист свого посідання від будь-якого порушника, у тому числі від власника».
Тобто, якщо ви поїхали від війни, а у вашу квартиру самозаселилися спритні людоньки, вони тепер - посідачі. І якщо ви спробуєте повернути своє добро силою (викликати поліцію, змінити замки тощо), то порушником стаєте саме ви. Закон тепер каже власнику:
«Не смій ображати того, хто так затишно панує на твоїх квадратних метрах, або сотках землі».
Звичайно, що такий закон - справжній подарунок для наших «елітних посідачів». Ті джентльмени, які роками панували над цілими горами в Карпатах, над гектарами державного лісу, обносили береги річок п’ятиметровими парканами, тепер можуть відкривати шампанське і обмивати свої палаци і володіння. Для землі в проекті є окремий бонус-приз:
«Посідання земельною ділянкою здійснюється шляхом її фактичного використання або через встановлення меж, що свідчать про панування особи над цією територією».
На практиці це означає: встромив паркан у берег озера - привітайте нового посідача.
Будь-яка спроба громади знести цю огорожу тепер може впертися в норму, що «посідання вважається правомірним, поки інше не встановлено рішенням суду». А поки наш найчесніший суд сто років буде думати, елітний посідач спокійно насолоджуватиметься краєвидами.
Найбільш цинічно це виглядає для нерухомості.
Проект ніби і вводить термін «книжкове посідання» - де посідачем вважається той, хто вписаний у реєстр. Але тут же додається юридична лазівка: «У разі позбавлення посідання внаслідок самоуправства, посідач має право вимагати негайного відновлення посідання без доведення свого права власності».
Тобто, якщо ви все-таки вигнали зі своєї квартири орендаря-загарбника (особливо без офіційного договору оренди), або безхатька, що заселився, або мажора-афериста, що поклав око на вашу хату - він іде в суд, і суд повертає його назад, ще й за спрощеною процедурою, просто тому, що він там фактично проживав і господарював вчора.
У Європі зараз закони міняють у сторону більшого захисту приватної власності. В Україні ж, де мільйони власників розкидані по світу і не можуть фізично контролювати кожен метр своєї землі чи нерухомості, запроваджувати право типу «хто перший встав - того і капці» - це або безмежна тупість, або дуже продуманий хід для тих, хто вже встиг «напосідати» собі береги і ліси.
Право власності множать на нуль.
Ви думали, що ваша квартира чи будинок - це ваша фортеця? А ні. Новий законопроєкт №15150 готує нам сюрприз, від якого юристи в шоці і б'ють на сполох.
Що відбувається? Замість звичних і зрозумілих термінів «володіти, користуватися та розпоряджатися майном» наші чудові нардепи хочуть запровадити термін «ПАНУВАННЯ».
Стаття 400 нового проєкту визначає право власності як повне панування особи над річчю.
Це створює юридичний хаос, адже термін «панування» - це філософське поняття, а не юридичне. У законі немає чіткого визначення, що це означає. Як суддя має трактувати «панування»? Як зайти до сусіда і сказати: «Я тут паную»?
Нардепи збираються скасувати такі терміни як право володіння/користування/розпорядження майном, які працювали десятиліттями. Тепер усю цю базу просто викидають на смітник заради панування.
Найголовніше, що нардепи створюють ризики вседозволеності і безправ’я. Нове формулювання дозволяє власнику «усувати будь-який вплив з боку інших осіб». Відсутність чітких меж створює поле для маніпуляцій та безладу.
Юристи б'ють на сполох. Бо з такими нормами ми повертаємося до часів, коли право визначалося не чітким законом, а суб'єктивним відчуттям пана.
Замість європейських стандартів отримаємо юридичну діру, де виграє той, у кого сильніші аргументи (або зв'язки).
▪︎
На протесті проти нового Цивільного Кодексу заборонили картонки з матюками. Бо доброзвичайність не дозволяє. Ніхто не знає, що воно таке, але вже забороняє. Одне-єдине слово з обсценної лексики дозволило б мені сформулювати весь пост в одне речення, але доброзвичайність примушує написати більше.
В довгій дискусії з приводу недолугості і абсолютної шкідливості нового ЦК, з боку його захисників не прозвучало відповіді на головне і найперше питання.
Щоби що?
Нащо, посеред найстрашнішої війни на виживання, з купою провалених голосувань за найнеобхідніші закони, терміново приймати цей ЦК? Він наближає нашу Перемогу?
Давайте чесно. Ні, не наближає, навпаки віддаляє. Мінімум з декількох причин:
➤ Все договірне право летить під три чорти. Тепер сторона будь-якого договору може просто заявити, що договір недійсний і вимагати повернення грошей, майна та чого завгодно. Суди і судді купи цих справ просто не витримають.
➤ В питанні власності ЦК повертає Україну до витоків римського права, десь до ІІІ сторіччя до н.е. Ні, я не перебільшую. Бо саме звідти автори взяли норму про те, що легіонер з мечем міг огородити ділянку на березі Тібру/Дунаю/Дніпра і якщо 10 років втримав її від набігів сабінян/тевтонців/сусідів/прокуратури/екологів, то ставав її власником.
➤ Принципи «грабуй награбоване» та «хто перший встав, того і тапки/земля/будинок» - головні принципу кодексу. Бо хто першим зареєструвався в реєстрі, той і власник. А якщо вас рейдери викреслили з реєстру прав на нерухоме майно, то ви самі винні. Бо повинні кожен день той реєстр перевіряти. Саме так це повинно тепер працювати. Суди ще трохи функціонують? Ну ок, тоді добавимо ще сотні тисяч справ колишніх власників. Правда виграти ці справи у них немає жодних шансів.
➤ Ну і вишенька на торті, новела «римського» кодексу: «Сім’я є природним та основним осередком суспільства». Тобто, якщо ви не одружені/не заміжні, то якісь не природні, не основні, взагалі ніхто і звати вас ніяк. Я обома руками за дружні родини, але юридичне питання в тому, хто є суб'єктом відносин? Якщо, в одній частині ЦК це особа, безвідносно її сімейного стану, а в іншій навпаки родина, то кодекс містить взаємовиключні положення. Він сам спростовує себе.
Хоча ще є куди тягнутися. Просто нагадаю ідеал римського права, де будь-які права були тільки у патера – голови родини, в тому числі на життя та смерть інших членів родини, шо там вже про їх майно згадувати.
➤ Про загадкову доброзвичайність не буду довго. Просто спитаю: «Прив'язали Галю до сосни косами» - це доброзвичайність чи ні? Бо це оспіваний в піснях звичай і кожен ту доброзвичайність на свій смак визначає.
Тобто посеред війни, всі суди, судді і всі громадяни роками будуть займатися розгрібанням наслідків цього кодексу.
Щоби що?
Щоби задовольнити жагу його авторів і особисто спікера Стефанчука до академічної слави?
А чи не забагато витрат для їх марнославства? Бо навіть одна квартира, вкрадена рейдерами, насправді для власника набагато важливіша, ніж чийсь портрет на обкладинці кодексу.
Тому цей кодекс неможливо виправити, його треба виключати з голосування і забути як страшний сон
Закликаємо нардепів не голосувати цей злочинний законопроєкт у другому читанні. Бо ці норми створюють ідеальні умови для легалізації рейдерства.
Автори:
ТГ Дозвольте доповісти
Володимир Рисенко
