Це текст, адресований не адресату, а всім навколо.
Як байка — де лев і миша розмовляють не один з одним, а з читачем.
17 грудня 2021 Путін дав США ультиматум, не чекаючи на відповідь. Він знав, що її не буде — бо не в ній справа.
Його завдання було створити момент, ствердити своє право вимагати, намалювати лінію.
Щодо 8 серпня 2025 Трамп чинить так само.
Його "мирна вимога" — не благання до Путіна, а символічний акт перед власним виборцем, Китаєм, Саудівською Аравією, Ізраїлем і навіть Україною.
Це — байка, у якій Путін — це не ведмідь, а алегорія.
І тому після 8 серпня буде не реакція на події, а продовження вистави.
Трамп знає, що Путін не відповість — але саме це дозволяє йому перейти до другого акту, де він вже не просить, а карає.
Карати - окреме задоволення. Воно буває не заради мети, в заради процесу. Причина покарання це привід...
Бо у великому наративі потенціцних жертв побільшало і вони тепер — легітимна мішень.
Отже, ми живемо не в реальності ультиматумів, а в театрі притч.
І виграє не той, хто сильніший, а той, чия роль — головна.
