Обурені словами Трампа, що «ми самі спровокували напад»?
Не сподобалося порівняння з меншими і більшими собаками минулого тижня?
На це є лише одна рада. Нас мають перестати сприймати загнаною в кут жертвою.
Що для цього треба? _Продовжувати_ дивувати.
Бо якщо після яскравих проривів на кшталт «Павутиння», пошкодження Кримського мосту і переполовинення «Іскандерів» буде пауза в наших результатах, натомість росіяни торочитимуть про успіхи свого бульдозингу - такі, як Трамп і його підспівувачі радо говоритимуть про сценарій умиротворення агресора за рахунок жертви.
На жаль, чимало інформаційних ресурсів влада використовує для боротьби проти опозиції, військових, місцевих громад на інших усередині країни - а на зовнішньому інформаційному фронті програЄ.
Так само, як програЄ на дипломатичному. Вояжі Єрмака зі Свириденко нічого корисного не приносять. Європейський трек теж далекий від сподіваного.
В цих умовах уся надія - на сили оборони.
ЗСУ, які опираються попри все, і раз у раз роблять нереалізованим маренням плани агресора.
СБУ, які карколомними операціями завдають болісних і образливих ударів.
ГУР, які нищать воєнних злочинців і переводять війну у максимально незручний для росіян формат.
Усі інші, які всупереч, а не завдяки сповільнюють рух бульдозера.
Однак рашисти доносять і доносять до світу заяложену тезу: «нас усе одно багато, ми за ценой нє постоім». Велика територія і значне населення, помножені на традиційне прочитання історії, посилене програшем на інформаційному і дипломатичному напрямках - засліплюють.
Відкрити очі світові допоможуть лише перемоги України. Несподівані. Зухвалі. І так - повторювані знову й знов.
Світ несправедливий - тому працює лише ефективність. Давид менший за Голіафа - але маю пращу і вміє нею користуватись.
А щоб ЗСУ, СБУ, ГУР і інші сили оборони могли видавати нові і нові сюрпризи - має бути якісно змінена основа.
Грошове забезпечення - позбавлене прокладок і корупційних посередників. Гроші - бригадам.
Нові розробки - задіяні максимально швидко, незважаючи на авторство. Розробки - на фронт.
Ідеї щодо шкоди росіянам - одноголосно підтримані. Із використанням можливостей дипломатії як влади, так і опозиції, так і громадськості. Шкода - росіянам, а не українцям.
Усе це передбачає ухвалення дуже конкретних рішень. І найголовніше - щоб у Зеленського в голові закінчилась не війна з росією, а сподівання стати деспотом на віки. В Україні деспотія погано приживається, що б не розповідали Єрмак і решта менеджерів, які залишились.
Без здатності розкрити світу очі на те, що Україна здатна перемогти - нам годі чекати достатньої допомоги. Жертву жаліють - потім. А допомагають тим, хто допомагає собі.
