Все, що зараз відбувається навколо перемовин з рашкою і можливості сепаратного перемир'я більш-менш по лінії фронту, все більше починає знову нагадувати корейський сценарій.
Та й в світі ситуація все більше починає скидатися на початок Холодної війни кінця 1940 - 1950-х. Тільки замість СРСР тепер - Китай. Китай і рашка тепер помінялися місцями.
До речі, нагадаю, що корейська війна закінчилася без згоди Південної Кореї та її тодішнього керівництва. Просто американці вирішили, що досить і нема сенсу далі сидіти в позиційному тупику гарячої фази війни. Сіли і домовилися з ворогом. Та й потому.
Головне для нас - щоб ми стали все ж хоча б подобою Південної Кореї, а не Південним В'єтнамом.
Так, я чудово розумію, що за Південну Корею США вписувалися набагато більше, ніж за нас. Але тоді були інші часи. Тоді США готові були давати гарантії та збройно їх підтримувати.
Зараз же вони навпаки намагаються якось збалансуватися між розумінням, що всі роздані гарантії вони підтвердити вже не можуть, та й не хочуть. Але якось при цьому зберегти обличчя та статус світового гегемону.
Тож, все йде до того, що наша війна в плані нинішньої фази стане поєднанням корейської та ірано-іракської.
Головне - без елементів в'єтнамської в сенсі втечі США та визнання безперспективності будь-якої підтримки своїх протеже.
А це, на жаль, ніяк не гарантовано. На всіх рівнях.
А, і нагадаю, що головна різниця між Південною Кореєю й Південним В'єтнамом - це, звичайно, готовність громадян цієї країни воювати за себе до останнього. І здатності влад організувати цей спротив.
Бо підтримка і остаточне рішення США в дуже великій мірі визначалася саме цим фактором.
