Після Латиніної, яка нещодавно скинула нарешті маску опозиціонерки, мав розчехлитись хтось наступний з тієї ж компанії.
І от будь ласка, Альфред Кох, на якого так люблять надрочувати поціновувачі «нє такіх рускіх».
Він, правда, на відміну від Латиніної, заголився ще не повністю, тільки край юбкі пріподнял. Але яскраво, погодьтеся: підстелити під імперську агресію твердження, що «на восточной Украінє нікогда нє било нічєґо украінского» — дорогого варте. Для пині і його експансії, звісно що.
Всі ці історії (а їх буде ще) підтверджують одне: російська пропаганда працює, працює добре, ефективно і 24/7. І під путінською пропагандою далеко не завжди мається на увазі грубий, влобний, хабальний вереск скабєєвої, сімоньян і z-блогерів. Або істерики соловйова.
Дуже часто це отакі латиніни з кохами. Відомі, медійні, популярні в певних колах (антивоєнних і антипутінських) і знакові для них люди, які в ці кола потрапили, артикулюючи спочатку чітку антивоєнну та антикремлівську позицію, а потім змінили її на діаметрально протилежну. Хтось це робив повільно і акуратно, а хтось перевзувався, як то кажуть, просто в повітрі.
Такі люди для достовірності легенди в самій росії виголошуються іноаґєнтамі, проти них навіть починає копати слєдком. Але кримінальних проваджень не заводить чомусь (чому?).
Поступово, повільно і дуже акуратно ці люди починають додавати до своїх тез улюблену тезу кремлядєй — нє всьо так однозначно.
Аж поки не опиняються в точці, де Україна — «это полностью антироссийский проект, а на восточной Украине никогда не было ничего украинского».
Улюблені тези Кремля.
Це праця фсб не з глубінним народцем (там як раз чудово справляється телевізор зі скабєєвою), а з тими, хто проти путіна, проти війни, але сцить за своє особисте благополуччя. Їх насправді таких немало. Саме в це середовище Кремль вкидає, як зуби дракона в землю, тезу про те, що перемога України у війні означатиме їх особистий крах. До них доносять, що знищення режиму — це знищення росії, а отже і їхнє знищення.
Тому в опозиційне путіну середовище і впихують умовних латиніних. Це іржа, яка розʼїдає зсередини.
А ще їм заглядає в рота Захід, вважаючи носителями руской істіни.
Але найбільш прикро особисто для мене — я досі бачу серед прихильників цієї чуми українських громадян.
Хлопцы, я свий!
