Україна воює. але не тільки проти зовнішнього ворога.
у тилу точиться інша війна — холодна, без гучних вибухів, але не менш нищівна. це війна проти основ соціальної держави. її фронт — лікарні, школи, лабораторії, бібліотеки. сьогодні — про медицину. бо саме тут, у білих стінах лікарень, вирішується: буде країна — чи залишиться лише територія.
Яворів як дзеркало
лікарня в Яворові — не просто медзаклад. це центр регіональної безпеки. прикордоння, військові частини, переселенці, цивільні. вона — опора системи.
і ось, у 2025 році, на тлі повномасштабної війни, її статус знижується до "загального закладу". наказ львівської ОВА №22-175/04-14/25 — це не "аудит", це відрізання частини системи.
із 23 напрямків залишають шість. без хірургії. без інфекційного. без реабілітації.
що змінилося? не зменшилося навантаження. не припинилася війна. змінилася логіка: замість служіння — економія. замість обов’язку — папери.
закон 6013: фінансове роззброєння системи
ця історія — частина загального плану. закон №6013 — це інституційна бомба. з серпня лікарні перестають бути державними. їх перетворюють на "некомерційні підприємства".
але ця назва — обман. насправді це корпорації без обов’язків перед громадою. директори отримують право закривати відділення, розпоряджатися майном, змінювати профіль — без погодження з громадами і навіть МОЗ.
держава, яка знімає з себе гуманітарну відповідальність під час війни — це вже не держава. це фасад.
політична суть процесу
це не помилка. це не технічна оптимізація. це свідомий курс.
він має ідеологію: замість суспільства — ринок. замість громад — споживач. замість лікаря — підприємець.
міністр лише виконавець. справжнє рішення ухвалене на найвищому рівні. і якщо ми цього не назвемо — ми це приймемо.
що буде далі?
якщо ця модель закріпиться — наступні кроки очевидні.
лікарні почнуть скорочуватись
доступність знизиться
кадри втечуть
медицина перетвориться на привілей
і тоді навіть перемога на фронті не врятує нас від поразки всередині. бо поразка — це не тільки втрата кордонів. поразка — це коли країна відмовляється лікувати своїх людей.
є інша дорога.
автономія — але з публічним наглядом
цифра — але не для скорочення, а для ефективності
управління — але з участю громад
мережа — але не за шаблоном, а за реальними потребами
наш вибір:
або ми боремось — або мовчимо, або лікуємо — або ховаємо.
медицина — не річ у списку. це право. це життя. і якщо влада його не захищає — ми маємо захищати його самі.
