Капітани не хочуть лізти в цю вузьку 35-кілометрову кишку, де тебе ведуть як овець по двох проходах у 3 км шириною. А ти ще й на купі сирої нафти їдеш або газу. Страшно. Прилетить ПКР у рубку — і Аллах велосипед.
Незважаючи на те, що Бендер-Аббас американці вже пару разів бомбили і там пожежі, у КВІР можуть хльоснути ПКР з печери, можуть вдарити шахедом зі супутниковим наведенням (деякі навчились доводитися на ціль оператором), або банально наскочити катерами.
Звісно, їх потім поб'ють і пускову швидше за все завалять, але це буде потім. А сидіти в рубці танкера і торгувати обличчям капітану доводиться зараз. Їх можна зрозуміти. Більшість — найманці, судном не володіють, і компанія за те, що увійшов у ризикову зону, по голові не погладить. Але в них одночасно горить, бо фрахти дорожчають, страховки злітають до небес, а маржа меншає.
Хоча так-то блокади фізичної немає. Не змогли іранці поставити мінні поля з кораблів. Та й не змогли б — біля Оману їх би відразу вбили в морі. Вертушку теж не піднімеш: у Омана ППО, і там чергові літаки та американці по-любому побачать запуск, зреагують і заб'ють над морем.
Ірану самому теж стрьомно: вони побачили, як їхній флот, включно з тим дрононосцем розміром з ескортник Другої світової, був знищений за дві доби. Не сильно хочуть виходити в море і вилітати. І їх можна зрозуміти — суїцидників серед адміралів небагато.
А катерами і дронами багато мін не поставиш. Та й їхні позиції теж оброблялися, і за ними спостерігають американці в реальному часі. Тобто гарантовано перекрити ці два канали по 3 км мінами вони не зможуть, а спроможні хіба що вихльостувати іноді то дронами, то аналогами наших Магур і Sea Baby.
Але на половині іранської сторони протоки американці з глибини можуть поставити десяток Томагавків просто по розрахунках цих дронів чи катерах, які тільки збираються наскочити. Тож Ормуз вони не закриють — нічим.
І час від часу кораблі там ходять. Вчора пройшов грецький танкер. Власник дуже захотів грошей, а капітан молодець — не відмовився. Вимкнув транспондер, навалив ходу і пройшли. Точно так само вони проходили під час війни Ірану та Іраку у 80-х: там була страшна рубка з сотнями атакованих суден, але тим не менш усі ходили.
Судноплавство взагалі ніколи не було безпечним повністю де-факто. Це завжди був ризик. Раніше пройшов королівський корабель у патрулі, а десь з-за островів вискочили пірати на доу і випотрошили торгівця.
Ніколи не було повної безпеки і в нові часи — судно «Фаїна» не дасть збрехати. Завжди у морі був ризик.
Тому я думаю, поступово туди піде три кораблі, потім п'ять, а потім безліч. Тому що жадібність завжди перемагала страх, саме тому ми торгуємо і розвиваємося.
І серед них будуть ті, по кому влучать дрони чи ракети, там будуть убиті й поранені, хтось може й потоне, хоча сучасні танкери з подвійним бортом живучі, як термінатори. Але загалом усе буде як завжди — незважаючи на ризик, жага наживи поведе їх уперед у цю вузьку трубу.
І вони теж проскочать, як той грек. Просто не всі. І скільки їх буде — багато чи мало тих, хто не проскочив — теж буде фактором руху ціни на нафту. Але вода шлях знайде. Навіть через міни і палаючі танкери, як показав наш Зерновий коридор.
Якщо війна триватиме плановий термін, а це імхо півтора-два-три місяці, щоб позбавити аятолл промки, пов'язаної з ракетами і дронами, іншого варіанту просто немає.
Стояти в морі вони тижнями не можуть, зараз всі надіються, що якось воно буде скоро. Але якщо війна продовжиться, то буде тільки так: або ти ризикуєш і заробляєш мільярди на дефіциті, або банкрутуєш на березі.
Скоро жага бабла поведе танкери вперед з кожним днем все більше. Так бачу. Бо нафта має текти, а страх — товар, що швидко псується.
